Рішення

від 10.01.2013 по справі 5026/1886/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року Справа № 09/5026/1886/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача - Леонтенко В.В. за довіреністю, відповідача - Даценко А.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Крома" м.Кривий Ріг до комунального підприємства "Аеропорт-Черкаси" м.Черкаси про стягнення 46559,16 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 46559,16 грн., у тому числі: 37050,00 грн. боргу з оплати за виконані підрядні роботи, 3056,88 грн. договірної пені, 3742,05 грн. інфляційного збільшення боргу та 2710,23 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов Договору підряду №4/03 від 20.04.2010 року позивач виконав підрядні будівельно-монтажні роботи з ремонту покрівлі ТП №593 і ТП №592 на суму 37050,00 грн.; відповідач прийняв виконані роботи без заперечень, однак їх вартість у встановлений договором строк не оплатив, внаслідок чого утворився прострочений борг з оплати за виконані роботи в сумі 37050,00 грн.; за порушення виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховані вищевказані суми договірної пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 07 червня 2010 року по 07 грудня 2010 року (6 місяців), згідно ст.625 ЦК України інфляційне збільшення суми боргу за період прострочення липень 2010 - листопад 2012 року і три проценти річних за період з 07 червня 2010 року по 08 листопада 2012 року.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просив задовольнити позов повністю, відмовився від повернення 67,50 грн. зайво сплаченої суми судового збору;

- представник відповідача позовні вимоги визнав повністю, порушення договору щодо оплати грошової суми за виконані роботи пояснив тим, що підприємство фактично не працює, має велику кількість боргів, коштів, одержаних від здачі приміщень в оренду, не вистачає на покриття поточних витрат і виплату заробітної плати.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

20 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено Договір підряду №4/03 (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник (позивач у справі) приймає на себе зобов'язання по виконанню підрядних будівельно-монтажних робіт по ремонту крівлі ТП №593 та ТП №592 КП "Аеропорт Черкаси"; замовник (відповідач у справі) в свою чергу зобов'язався оплатити виконані роботи у відповідності до умов даного Договору.

Згідно п.2.1 Договору вартість робіт, доручених для виконання підряднику по даному договору, становить 38787,60 грн.

Відповідно до п.3.2 Договору кінцевий розрахунок здійснюється лише після підписання акту приймання виконаних робіт протягом 30 днів.

У пункті 7.3 Договору сторони домовились, що у випадку порушення строків оплати згідно умов Договору замовник сплачує підряднику за кожний прострочений день пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми, але не більше 2-х облікових ставок НБУ.

На виконання умов Договору позивач у квітні та травні 2010 року здійснив ремонт крівлі ТП №593 та ТП №592, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2010 року, актами приймання виконаних робіт від 05 травня 2010 року на суму 23712,00 грн. та на суму 13338,00 грн., а всього на суму 37050,00 грн.

В порушення умов Договору відповідач у встановлений строк вартість виконаних позивачем робіт не сплатив, що встановлено і не заперечується відповідачем.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошової суми, яка становить заборгованість з оплати за виконані підрядні будівельні роботи з ремонту крівлі, а також, нараховані від простроченої суми, пеня, три проценти річних та інфляційні втрати.

Сторони спірних правовідносин є суб'єктами господарювання - юридичними особами.

Згідно ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179 ГК України).

Договір, на підставі якого між сторонами виникли правовідносини та заявлені позовні вимоги, за своєю правовою природою є договором підряду.

Господарським кодексом України не встановлено особливостей укладання та виконання договорів підряду, тому до правовідносин сторін підлягають застосуванню загальні положення ЦК України про підряд, встановлені главою 61 цього Кодексу.

Так, згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З вищенаведених доказів у справі вбачається, що на виконання умов Договору, позивач виконав передбачені ним роботи, які відповідач прийняв без заперечень та претензій щодо якості, однак їх вартість не оплатив у встановлений Договором строк.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 37050,00 грн. основного боргу з оплати за виконані позивачем роботи є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно застосованої позивачем відповідальності за порушення виконання грошових зобов'язань, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов'язань з оплати за виконані на підставі договору роботи.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У Договорі сторони встановили, що замовник сплачує підряднику за кожний прострочений день пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми, але не більше 2-х облікових ставок НБУ.

Пеня в сумі 3056,88 грн. позивачем нарахована із застосуванням обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ за період прострочення з 07.06.2010 року (початок прострочення виконання грошового зобов'язання) по 07.12.2010 року (закінчення шестимісячного строку згідно ст.232 ГК України). Розрахунок пені перевірено судом, він зроблений вірно.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційного збільшення суми боргу за період з 01.07.2010 року по 08.11.2012 року позивачем зроблений вірно, сума інфляційних нарахувань становить 3742,05 грн.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних від простроченої суми боргу за період з 07.06.2010 року по 08.11.2012 року. Однак у розрахунку трьох процентів річних в сумі 2710,23 грн. період прострочення вказаний по 12.11.2012 року, в той час, як у тексті позовної заяви період прострочення вказаний по 08.11.2012 року. Тому три проценти річних судом розраховані за період, що вказаний у позовній заяві, тобто з 07.06.2010 року по 08.11.2012 року, відповідно, сума трьох процентів річних зменшується і становить 2698,05 грн. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 37050,00 грн. боргу, 3056,88 грн. пені, 3742,05 грн. інфляційних нарахувань, 2698,05 грн. три проценти річних.

Згідно пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем подано позовну заяву про стягнення 46559,16 грн., отже судовий збір підлягав сплаті в розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 1609,50 грн. При поданні позову позивачем сплачено 1677,00 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією №102.62.1 від 06.12.2012 року, тобто на 67,50 грн. більше встановленого Законом розміру. Представник позивача у судовому засідання відмовився від повернення зайво сплаченого судового збору в сумі 67,50 грн. Отже, відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, у встановленому розмірі, а саме: 1609,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Аеропорт-Черкаси" (м.Черкаси, вул.Смілянська, 168, ідентифікаційний код 01130710) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Крома" (Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Фабрична, 3/4, ідентифікаційний код 32693322) - 37050,00 грн. боргу, 3056,88 грн. пені, 3742,05 грн. інфляційних нарахувань, 2698,05 грн. три проценти річних та 1609,50 грн. судового збору.

Відмовити в решті позову про стягнення трьох процентів річних.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 14 січня 2013 року

СУДДЯ Н.М. Курченко