Рішення

від 06.12.2012 по справі 5011-6/12441-2012-7/089-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2012 р. Справа № 5011-6/12441-2012-7/089-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-інформаційне агентство «ТАР», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль.Смак.Час», Київська область, смт. Рокитне,

про стягнення 71 173,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламно-інформаційне агентство «ТАР»(далі -позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль.Смак.Час»(далі -відповідач) про стягнення 71 173,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 28/10/11-ЗР від 28.10.2011 року про надання послуг із розміщення зовнішньої реклами (далі -договір), а саме щодо здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 69 900,00 грн. основного боргу, 29,91 грн. штрафні санкції по договору, 828,86 грн. 3% річних, 414,29 грн. інфляційних, разом 71 173,06 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.09.2012 року порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 01.10.2012 року.

Відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 01.10.2012 року матеріали справи № 5011-39/9988-2012 направлено за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Згідно автоматизованої системи розподілу справ між суддями справу № 5011-6/12441-2012 передано до розгляду судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2012 року справу № 5011-6/12441-2012 прийнято до провадження суддею Антоновою В.М., присвоєно їй № 5011-6/12441-2012-7/089-12 та призначено розгляд справи на 15.11.2012 року.

13.11.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-інформаційне агентство «ТАР»надійшло клопотання б/н від 08.11.2012 року (вх. № 18296) про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката.

У судове засідання 15.11.2012 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.11.2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 06.12.2012 року.

У судове засідання 06.12.2012 року представники сторін, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, так як їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 06.12.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України господарський суд Київської області оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

28.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль.Смак.Час» (замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламно-інформаційне агентство «ТАР»(виконавець за договором) було укладено договір про надання послуг із розміщення зовнішньої реклами №28/10/11-ЗР (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору за цим договором виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати останньому за плату послуги з розміщення зовнішньої реклами, визначені договором.

Згідно п. 4.2 договору замовник зобов'язується, зокрема:

4.2.4 Своєчасно здійснювати розрахунки з виконавцем відповідно до умов цього Договору;

4.2.5. Після закінчення кожної рекламної кампанії приймати надані послуги виконавця за Актом прийому-передачі наданих послуг . При ротації зовнішньої реклами в період проведення однієї і тієї ж рекламної кампанії, сторонами оформляється окремий Акт прийому -передачі наданих послуг за кожним рекламним сюжетом замовника.

Ціна послуг виконавця за кожний розрахунковий період рекламної кампанії Замовника встановлюється сторонами в Додатку про надання послуг, що є його невід'ємною частиною, і погоджується сторонами на кожний розрахунковий період рекламної кампанії Замовника (п. 5.2. договору).

У відповідності до п. 5.3. договору виконавець виставляє замовнику рахунок-фактуру до початку нового розрахункового періоду з ціною, затвердженою сторонами у Додатку. Рахунок-фактура Виконавцем може виставлятися Замовнику по факсимільному зв'язку з наступним наданням (протягом 3 робочих днів) його оригіналу рекомендованим листом або нарочним (кур'єром).

Оплата послуг виконавця за цим Договором, згідно п. 5.4. договору, здійснюється замовником шляхом внесення 100% передплати, тобто перерахуванням ціни послуг виконавця, затвердженої сторонами у Додатку, на поточний рахунок виконавця протягом п'яти робочих днів з дня отримання рахунка-фактури виконавця.

Зобов'язання замовника з оплати послуг виконавця вважаються виконаними в момент надходження коштів, що визначають ціну послуг Виконавця, на поточний рахунок Виконавця (п. 5.5. договору).

Сторонами в п.7.1. договору визначено, що строк дії цього договору -з «28»жовтня 2011 року і до «31»«грудня»2011 року включно.

Сторони несуть відповідальність за цим Договором відповідно до чинного законодавства України (п. 8.1 договору).

Всі додатки до цього договору, згідно п. 11.5., є невід'ємними частинами останнього.

Як встановлено господарським судом, до вказаного договору були укладені наступні додатки:

- №01/11 від 28.10.2011 року, згідно якого загальна ціна рекламної кампанії -4 440,00 грн.

- №02/11 від 29.11.2011 року, згідно якого загальна ціна рекламної кампанії -2 100,00 грн.

- №05/11 від 29.11.2011 року, згідно якого загальна ціна рекламної кампанії -15 480,00 грн.

- №04/11 від 29.11.2011 року, згідно якого загальна ціна рекламної кампанії -15 840,00 грн.

- №03/11 від 29.11.2011 року, згідно якого загальна ціна рекламної кампанії -11 280,00 грн.

- №01/12 від 30.12.2011 року, згідно якого загальна ціна рекламної кампанії -15 360,00 грн.

- №04/12 від 30.12.2011 року, згідно якого загальна ціна рекламної кампанії -6 120,00 грн.

- №02/12 від 30.12.2011 року, згідно якого загальна ціна рекламної кампанії -15 720,00 грн.

- №03/12 від 30.12.2011 року, згідно якого загальна ціна рекламної кампанії -1 920,00 грн.

- №07/12 від 30.01.2011 року, згідно якого загальна ціна рекламної кампанії -3 600,00 грн.

- №06/12 від 30.01.2011 року, згідно якого загальна ціна рекламної кампанії -1 860,00 грн.

- №05/12 від 30.01.2011 року, згідно якого загальна ціна рекламної кампанії -1 920,00 грн.

- №06/12 без дати, згідно якого загальна ціна рекламної кампанії -1 920,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору позивач належним чином надав послуги з розміщення зовнішньої реклами, загальна вартість яких становить 97 560,00 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями та оглянутими в судовому засіданні наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № Т-00000365 від 30.11.2011 року на суму 4 440,00 грн.;

- № Т-00000429 від 31.12.2011 року на суму 2 100,00 грн.;

- № Т-00000430 від 31.12.2011 року на суму 15 480,00 грн.;

- № Т-00000431 від 31.12.2011 року на суму 15 840,00 грн.;

- № Т-00000432 від 31.12.2011 року на суму 11 280,00 грн.;

- № Т-00000011 від 31.01.2012 року на суму 15 360,00 грн.;

- № Т-00000012 від 31.01.2012 року на суму 6 120,00 грн.;

- № Т-00000013 від 31.01.2012 року на суму 15 720,00 грн.;

- № Т-00000014 від 31.01.2012 року на суму 1 920,00 грн.;

- № 45 від 29.02.2012 року на суму 3 600,00 грн.;

- № 46 від 29.02.2012 року на суму 1 860,00 грн.;

- № 47 від 29.02.2012 року на суму 1 920,00 грн.;

- № 92 від 31.03.2012 року на суму 1 920,00 грн.;

Заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг від відповідача не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялись відповідачу для оплати наступні рахунки:

- № Т-00000358 від 02.11.2011 року на суму 4 440,00 грн.;

- № Т-00000423 від 30.11.2011 року на суму 2 100,00 грн.;

- № Т-00000424 від 30.11.2011 року на суму 15 480,00 грн.;

- № Т-00000425 від 30.11.2011 року на суму 15 840,00 грн.;

- № Т-00000426 від 30.11.2011 року на суму 11 280,00 грн.;

- № Т-00000004 від 11.01.2012 року на суму 15 360,00 грн.;

- № Т-00000005 від 11.01.2012 року на суму 6 120,00 грн.;

- № Т-00000006 від 11.01.2012 року на суму 15 720,00 грн.;

- № Т-00000007 від 11.01.2012 року на суму 1 920,00 грн.;

- № Т-00000039 від 07.02.2012 року на суму 3 600,00 грн.;

- № Т-00000040 від 07.02.2012 року на суму 1 860,00 грн.;

- № Т-00000041 від 07.02.2012 року на суму 1 920,00 грн.;

- № 86 від 12.03.2012 року на суму 1 920,00 грн.;

Також позивачем були виписані відповідні податкові накладні на загальну суму 97 560,00 грн. (копії наявні в матеріалах справи).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору (п.5.4) лише частково розрахувався за надані послуги з розміщення зовнішньої реклами за договором №28/10/11-ЗР від 28.10.2011 року.

З наявної в матеріалах справи довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-інформаційне агентство «ТАР»за підписом директора позивача, вбачається, що рахунки № Т-00000358 від 02.11.2011 року на суму 4 440,00 грн., № Т-00000423 від 30.11.2011 року на суму 2 100,00 грн. та № Т-00000426 від 30.11.2011 року на суму 11 280,00 грн. були оплачені відповідачем у відповідні строки у повному обсязі.

Інші рахунки та відповідно послуги за вищевказаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 79 740,00 грн., відповідачем у повному обсязі та у встановлений договором строк (п. 5.4 договору) не оплачувались.

Як вбачається з акту звіряння взаємних розрахунків за період: 01.12.2011 -06.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламно-інформаційне агентство «ТАР»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль.Смак.Час»відповідач здійснив оплату на загальну суму 9 840,00 грн.

Крім того, з акту звірки вбачається, що відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості в сумі 69 900,00 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-інформаційне агентство «ТАР»перед позивачем складає 69 900,00 грн.

У зв'язку з існуванням заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль.Смак.Час»з оплати наданих послуг, позивач звертався до нього з претензією б/н від 10.07.2012 року про стягнення заборгованості у сумі 71 173,06 грн. (докази отримання претензії відповідачем наявні в матеріалах справи).

У вказаній претензії позивач просив перерахувати суму основного боргу 69 900 грн., три проценти річних 828,86 грн., пеню у розмірі 29,91 грн. та інфляційні 414,29 грн., що разом складає у 71 173,06 грн. на рахунок позивача у строк передбачений чинним законодавством для розгляду та виконання претензій.

Однак, відповіді на зазначену претензію від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль.Смак.Час»не надходило, зобов'язання щодо повної оплати наданих послуг на суму 69 900,00 грн. у строк та в порядку визначеному законодавством відповідачем не виконано.

У відповідності до ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.4. договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником шляхом внесення 100% передплати , тобто перерахуванням ціни послуг виконавця, затвердженої сторонами у Додатку, на поточний рахунок виконавця протягом п'яти робочих днів з дня отримання рахунка-фактури виконавця.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати у повному обсязі наданих послуг. Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань доведено позивачем належними і допустимими доказами та не спростовано відповідачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 69 900,00 грн. заборгованості є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій по договору в розмірі 29,91 грн.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами , якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором .

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.5 договору при порушенні замовником встановлених цим договором строків оплати послуг виконавець має право стягнути із замовника пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості , але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення платежу.

Беручи до уваги вимоги ГК України, ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та укладеного між сторонами договору, враховуючи розмір облікової ставки Національного банку України у заявлений позивачем період, перевіривши, наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій (пені), господарський суд встановив, що він здійснений необґрунтовано та є невірним.

Здійснюючи розрахунок пені, позивач повинен був виходити з того, що подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, становила з 10.08.2010 -7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), а 23.03.2012 року -7,5% (Постанова НБУ від 21.12.2012 р. №102), таким чином, була меншою за пеню, передбачену договором.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення, з урахуванням заборгованості відповідача, яка з 05.03.2012 року по 31.03.2012 року становила 7 380,00 грн., а з 05.04.2012 року по 10.07.2012 року -9 300,00 грн., встановив, що розмір пені складає 453,19 грн.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 7380 05.03.2012 - 22.03.2012 18 7.7500 % 0.042 %* 56.26 7380 23.03.2012 - 31.03.2012 9 7.5000 % 0.041 %* 27.22 9300 05.04.2012 - 10.07.2012 97 7.5000 % 0.041 %* 369.71 Всього 453,19 Оскільки арифметично вірний розмір пені за вказаний позивачем період становить 453,19 грн., позивачем заявлено до стягнення 29,91 грн., заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п. 2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), то вимога позивача про стягнення з відповідача 29,91 грн. пені підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 828,86 грн., нарахованих на суму боргу, яка за період з 05.01.2012 року по 30.01.2012 року становила 31 320,00 грн., з 05.02.2012 року по 12.03.2012 року -71 980,00 грн. та з 05.04.2012 року по 10.07.2012 року - 69 900,00 грн., з урахуванням наданих послуг та часткових оплат їх відповідачем.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

Суд, перевіривши розрахунок позивача за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.2.3.», дійшов висновку, що він є арифметично невірним та складає 843,11 грн.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 31320 05.01.2012 - 30.01.2012 26 3 % 66.93 71980 05.02.2012 - 12.03.2012 37 3 % 218.90 69900 05.04.2012 - 10.07.2012 97 3 % 557.28 Всього 843,11 Однак, оскільки позивачем заявлено до стягнення 828,86 грн., заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п. 2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), то вимога позивача про стягнення з відповідача 828,86 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 414,29 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, яка за період з 05.01.2012 року по 30.01.2012 року становила 31 320,00 грн., з 05.02.2012 року по 29.02.2012 року -71 980,00 грн., з 05.04.2012 року по 31.05.2012 року -69 900,00 грн., з урахуванням наданих послуг та часткових оплат їх відповідачем.

Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Аналогічна правова позиція міститься у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»в якому зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційних, наданий позивачем, господарським судом встановлено, що позивач застосував невірні індекси інфляції при його здійсненні.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних витрат за визначені позивачем періоди, суд встановив, що у періоди з 05.04.2012 року по 31.05.2012 року сукупний індекс інфляції не був більшим за одиницю, тобто мала місце дефляція.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 05.01.2012 - 30.01.2012 31320 1.002 62.64 31382.64 05.02.2012 - 29.02.2012 71980 1.002 143.96 72123.96 05.04.2012 - 30.04.2012 69900 1.000 0.00 69900.00 01.05.2012 - 31.05.2012 69900 0.997 -209.70 69690.30 Всього - 3,10 Таким чином, позовна вимога, щодо стягнення з позивача 414,29 грн. інфляційних витрат є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не скористався правом участі у справі, письмового відзиву на позов та доказів, що підтверджують виконанням ним своїх зобов'язань, не надав, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 70 758,77 грн. , з яких 69 900,00 грн. основного боргу, 29,91 грн. пені, 828,86 грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 414,29 грн. інфляційних, суд відмовляє.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4475/10, яке видане 23.03.2011 року, Ярмола Ольга Володимирівна має право на заняття адвокатською діяльністю (належним чином засвідчена копія в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом - Ярмолою Ольгою Володимирівною підтверджуються договором про надання юридичних послуг №5/ю від 30.05.2012 року, згідно п. 1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику Товариству з обмеженою відповідальністю «РІА «ТАР»правову допомогу з питань, що виникають у результаті господарської діяльності замовника, зокрема підготовки процесуальних документів та супроводження інтересів замовника у всіх державних органах, правоохоронних органах інших установах та організаціях, в порядку та на умовах, визначених цим договором, здійснювати щомісячний правовий аналіз господарської діяльності замовника.

Згідно п. 1 Додатку №1 від 31.08.2012 року до договору про надання юридичних послуг №5/ю від 30.05.2012 року сторони домовилися на виконання п.п. 2.1. договору виконавець підготує, подасть до Господарського суду м. Києва позовну заяву про стягнення коштів з ТОВ «Стиль. Смак.Час»у термін до 06.09.2012 року та здійснить подальше супроводження даної судової справи.

У п. 2 вказаного Додатку сторони визначили, що за надані послуги замовник сплачує 5 000 грн. протягом 3 днів з моменту подання позову до Господарського суду м. Києва та оформлення відповідного Акта про надання послуг.

Виконання адвокатом Ярмолою О.В. послуг за договором за договором №5/ю від 30.05.2012 року підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком-фактурою №7/ю від 04.09.2012 року на суму 5000,00 грн. та Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 06.09.2012 року, згідно якого (п.п. 1, 2)виконавець (адвокат) надав юридичні послуги з підготовки та подачі позову до суду про стягнення заборгованості з ТОВ «Стиль.Смак.Час», а замовник здійснив оплату в повному обсязі на суму 5 000 грн.

Сплата позивачем адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується також наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №809 від 06.09.2012 року на суму 5000,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви, вона була підготовлена та подана до суду адвокатом Ярмолою О.В. згідно з умовами договору про надання юридичних послуг №5/ю від 30.05.2012 року.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Ярмоли О.В. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №7/089-12, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль.Смак.Час», судові витрати (судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката) відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль.Смак.Час»(09600, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Садова, буд. 7, кв. 10, код ЄДРПОУ 35799486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-інформаційне агентство «ТАР»(03113, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 68/1, офіс 62, код ЄДРПОУ 35624377) 69 900 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 29 (двадцять дев'ять) грн. 91 коп. пені, 828 (вісімсот двадцять вісім) грн. 86 коп. 3% річних та судові витрати: 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 17.12.2012 року