Постанова

від 11.12.2012 по справі 2а-9746/12/0170/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2012 р. Справа №2а-9746/12/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., за участю секретаря Павленко Н.О., представників сторін:

представник позивача, Капустіна М.О., довіреність № БН від 28.09.12р.;

представник відповідача, Вовк В.М, довіреність № 3228/01-05 від 08.12.11р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Релігійної організації "Єврейська релігійна громада реформістського іудаїзму"

до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини

про визнання протиправною та скасування постанови.

Обставини справи: Релігійна організація "Єврейська релігійна громада реформістського іудаїзму" (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 08.08.2012р. про накладення фінансової санкції у розмірі 17 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані там, що перевірка, за наслідками якої була винесена спірна постанова, проведена з порушенням діючого законодавства, фактично ніяких порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини» позивачем не вчинялося, а зміст постанови не відповідає фактичним обставинам.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2012р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з підстав, визначених у позовної заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував, надавши письмові заперечення від 18.10.2012р. та додаткові заперечення від 11.12.2012р.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Положення про Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, затвердженого постановою Ради міністрів АР Крим від 11.07. 2006р. № 379 (далі - Положення № 379), відповідач є органом виконавчої влади АР Крим, підзвітним, підконтрольним та відповідальним перед Верховною радою АР Крим та Радою міністрів АР Крим. Пунктом 2 Положення № 379 визначено, що Відповідач є спеціально уповноваженим органом з охорони культурної спадщини в АР Крим, який підконтрольний та підзвітний центральному органу виконавчої влади АР Крим в галузі охорони культурної спадщини в межах, визначених законом.

Згідно з п.п.4.1, 4.2. Положення № 379 відповідач здійснює реалізацію державної політики в галузі охорони культурної спадщини, спрямованої на збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захист традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього та наступних поколінь; приймає участь в межах своєї компетенції в формуванні та реалізації державної політики в галузі охорони культурної спадщини та координацію діяльності органів виконавчої влади АР Крим в цієї галузі.

Відповідно до своїх завдань до повноважень Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини віднесено:

- здійснення контролю за виконанням Закону України "Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів з охорони культурної спадщини (п.5.1. Положення № 379);

- забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування та пошкодження (п.5.6. Положення № 379);

- видача дозволу на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їх територіях та в зонах охорони, (п.5.13. Положення № 379);

- застосування фінансових санкцій за порушення Закону України "Про охорону культурної спадщини"(п.5.19. Положення № 379).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини входить погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони, та виконання інших повноважень, делегованих центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини відповідно до закону.

Таким чином, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони кулі спадщини у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.

Отже спір щодо оскарження постанови про накладення фінансової санкції, прийнятої Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що Релігійна організація "Єврейська релігійна громада реформістського іудаїзму" є неприбутковою релігійною організацією, яка здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженому рішенням зборів Ради організації від 16.10.2009р., протокол № 16, та чинного законодавства України. Позивач 20.10.1995р. зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А 01 № 358274.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на праві приватної власності володіє приміщеннями, розташованими у м. Євпаторії по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради 16.07.1999 р.

Вказані приміщення складаються з літ. А - синагога, літ. Б - службове приміщення, літ. В - столова, літ. Д - навіс, літ. Е - будівля бібліотеки, літ. К - адміністративна будівля, літ. О - службова будівля, літ. Уб - вбиральня.

Приміщення синагоги "Єгія-Капай"(літ. А), відповідно до рішення Кримського облвиконкому від 20.02.1990 р. № 48 є пам'яткою архітектури місцевого значення, що також підтверджується Паспортом об'єкта культурної спадщини на синагогу "Єгія-Капай".

30.05.2012р. між позивачем та відповідачем був укладений Охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини - синагогу "Єгія-Капай", згідно якого позивач бере на себе обов'язок щодо охорони синагоги та зобов'язується використовувати пам'ятку виключно під культову споруду. Також відповідно до п.13 Охоронного договору позивач зобов'язаний протягом 2012-2014 років виконати реставраційні роботи у синагозі, утримувати та використовувати пам'ятку відповідно до умов охоронного договору та вимог законодавства в сфері охорони культурної спадщини України.

Інші споруди до об'єктів культурної спадщини держави не включені та такими не є, що не заперечується відповідачем. Приміщення літ. Б, В, Д, Е, К, О, Уб, побудовані у 1950-65х роках, не мають історичної цінності, та використовуються для задоволення господарських потреб позивача.

В той же час відповідно до п. 1 Рішення виконавчого комітету Кримської обласної ради народних депутатів, дійсність якого сторонами не заперечується, від 18.12.1984р. № 574 «Про затвердження історико-містобудівельного опорного плану та меж охоронних зон і зон регулюємої забудови пам'яток історії і культури м. Євпаторії» територія, на якої розташовані синагога та інші споруди, які належать позивачу, входять до комплексній охоронній зоні середньовічного ядра м. Євпаторія ХУ-ХІХ в.в., режим якої передбачає:

- повне зберігання історичної планованої структури;

- зберігання пам'яток архітектури, цінних будівель, фонової забудови, будівель етнографічного інтересу;

- нове будівництво може здійснюватися на підставі індивідуальних проектів, які повністю враховують характер історичної середи, яка склалася, її масштаб, ритм, матеріал, умови сприяння пам'яток (зберігання оглядових направлень) та не перевищувати за висотою 1-3 поверхів (до 10м).

16.11.2011 р. між позивачем (позичкодавець) та ФОП ОСОБА_4 (позичкоотримувач, користувач) було укладено договір позички, відповідно до якого нежитлові приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 209,5 кв.м. та прилегла до них територія були передані позивачем у безоплатне тимчасове користування для організації та відкриття Єврейського культурно-етнографічного центру.

Відповідно до п.п. "в" п.2.4 Договору позичкодавець не несе відповідальності за діяльність користувача. Крім того, п.3.2. Договору позички передбачено, що позичкодавець не відповідає за шкоду, спричинену третім особам внаслідок діяльності користувача. П.п. «г» ст.2.2. Договору передбачено, що позичкоотримувач зобов'язується приймати участь у благоустрої прилеглої до приміщень території, ремонті фасадів і даху будівель, в яких розміщені передані приміщення, поточний або інший ремонт приміщень виключно з письмової згоди позичкодавця.

12.03.2012р. ФОП ОСОБА_4 звернувся до позивача з заявою про надання згоди на проведення ремонту приміщень та проведення благоустрою території, а саме: проведення штукатурки, шпаклювання та фарбування фасадів, стін та стелі, заміну вхідних дверей та сантехніки, заміни приладів освітлення, декорування, встановлення у дворі ремесленої брички, горщиків з квітами та фарбування вхідних воріт, на що листом від 12.03.2012р. вих. № 3 отримав згоду позивача, та виконав зазначені роботи за власний кошт.

11.06.2012р. Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини АР Крим було отримано листа Головного управління Служби безпеки України в АР Крим від 09.06.2012р. вих. № 76/24/1547 (вхідний номер 1577/01-30) про проведення перевірки правил охорони та використання пам'ятки культурної спадщини - синагоги "Єгія-Капай".

12.06.2012р. Головою Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим видано наказ № 88-к, відповідно до якого службові особи комітету: головний спеціаліст відділу по інспектуванню і охороні об'єктів культурної спадщини Чихрадзе Д.Е., головний спеціаліст архітектурно-реставраційного відділу Сафонова Л.В. та головний спеціаліст архітектурно-реставраційного відділу Божко Н.А. направлені 13.06.2012р. в м. Євпаторію для проведення позапланової перевірки, в тому числі, Релігійної організації "Єврейська релігійна громада реформістського іудаїзму" відносно пам'ятки архітектури місцевого значення синагоги "Єгія-Капай".

Зі змісту наказу вбачається, що підставами для проведення позапланової перевірки, є листи ГУ СБУ в АР Крим від 09.06.2012р. вих. № 76/24/1547 та від 09.06.2012р. вих. № 76/24/1548 та норми Законів України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та «Про охорону культурної спадщини».

За результатами перевірки 13.06.2012р. комісією у складі вищенаведених працівників відповідача було складено Акт огляду пам'ятки архітектури та містобудівництва місцевого значення будівлі синагоги "Єгія-Капай", яким встановлено, що стан пам'ятки задоволений, будівля експлуатується. Будівлі, розташовані в межах ділянки (лит. Б,В,Д,Е,К,О,уб.) не знаходяться на державному обліку як пам'ятки культурної спадщини. На цих будівлях проведено роботи з ремонту та пристосуванні під господарські потреби. Також проведено роботи по благоустрою території синагоги. Вказані будівлі знаходяться на території комплексної охоронної зони середньовічного ядра м. Євпаторія ХУ-ХІХ в.в.

При цьому, зі змісту позову вбачається та представник позивача наполягав у судовому засіданні, стверджуючи, що фактично перевірка пам'ятки культурної спадщини та прилеглої території не проводилася. Так, позивач зазначає, що в середині червня 2012 р. до синагоги, яка є туристичним об'єктом, прийшли два чоловіки, які представились як працівники Республіканського комітету з охорони культурної спадщини, та попросили провести їм екскурсію по синагозі. Екскурсію їм проводив особисто Голова Єврейської релігійної громади. Жодних документів, які б свідчили, що вони приїжджали для проведення перевірки ними не надавалось, ніякі Акти в присутності представників позивача не складались.

25.06.2012 р. головним спеціалістом відділу по інспектуванню і охороні об'єктів культурної спадщини Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим Чихрадзе Д.Е складено Акт б/н, у якому зазначено, що на будівлях літ. Б, В, Д, Е, К, О, Уб, розташованих на території двора синагоги "Єгія-Капай", яка знаходиться в комплексній охоронній зоні середньовічного ядра м. Євпаторія, проведені ремонтні роботи та благоустрій території, що, на думку посадової особи відповідача, може нанести шкоду вищевказаній охоронній зоні, що є порушенням п.п. 9, 13 ч. 1 ст.6 та ч. З ст. 32 Закону Україні «Про охорону культурної спадщини".

Вказаний Акт був отриманий позивачем поштою 20 липня 2012 р. разом з листом вих. № 1666/01-5 від 26.06.2012 р., в якому його було поінформовано про проведення позапланової перевірки стану пам'ятки культурної спадщини місцевого значення синагоги "Єгія-Капай", розташованої у м. Євпаторії по АДРЕСА_1, а також про складення Акту перевірки від 25.06.2012р., та запропоновано протягом трьох днів надати письмові пояснення..

20.07.2012 р. позивачем були направлені відповідачу пояснення на вказаний Акт б/н від 25.06.2012 р., відповідно до яких він пояснив, що жодних робіт на вказаних приміщенням ним не проводилось, крім того, проведення поточного ремонту частини з перелічених в Акті приміщень (літ. В, Д, Е, О), яке здійснено користувачем за Договором позички від 16.11.2011 р. ФОП ОСОБА_4 та відкриття в них Єврейського культурно-етнографічного центру не тільки не спричинило шкоди комплексній охоронній зоні, а навпаки, сприяло укріпленню позитивного іміджу м. Євпаторія та стало візитною карткою маршруту "Малий Ієрусалім". Пояснення отримані відповідачем 25.07.2012р.

08.08.2012 р. Головою Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини було прийнято постанову б/н про накладення на позивача фінансової санкції в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн. за проведення будівельних робіт, здійснених в порушення встановленого порядку, які вплинули на стан охоронної зони, та в результаті яких міг бути спричинений збиток пам'яткам, які знаходяться в комплексної охоронної зони середньовічного ядра міста ХУ-ХІХ століть.

При цьому, вказана постанова містить суперечливі дані. Так, зі змісту постанови від 08.08.2012р. вбачається, що позапланова перевірка, результати якої покладені в основу спірного рішення, була проведена на підставі листа листи ГУ СБУ в АР Крим від 09.06.2012р. вих. № 76/24/1548 (зміст якого стосується перевірки санаторію «Орлятко»), а порушення, за які була застосована фінансова санкція, встановлені Актом перевірки № 2 від 13.06.2012р., в той час як позивачу направлений Акт перевірки від 25.06.2012р. б/н.

Вказана постанова від 08.08.2012р. направлена поштою позивачу, та отримані їм 28.08.2012 р., що підтверджується копією конверту та довідкою відділення поштового зв'язку м.Євпаторія № 16 від 28.08.2012р. вих. № 16-18.

Вважаючи постанову відповідача від 08.08.2012р. протиправною, позивач звернувся з цім позовом до суду.

Всебічно та ретельно вивчивши матеріали справи, заслухавши та надавши оцінку поясненням представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірної постанові про накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому, вирішуючи справу стосовно законності спірної постанови від 08.08.2012р., суд зобов'язаний перевірити, чи здійснювалася позапланова перевірка позивача відповідачем на підставі закону, чи діяли посадові особи відповідача у порядку та у спосіб, передбачений законом, та чи відповідає зміст порушення, встановленого відповідачем, фактичним обставинам справи.

Згідно ст. 45 Закону України України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000р. N 1805-III, фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, керівником чи заступниками керівника органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівником органу охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, керівником органу охорони культурної спадщини місцевого самоврядування після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю) встановлено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007р. № 877-У.

Відповідно до частини 1 статті 1 цього Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Під заходами державного нагляду (контролю) в зазначеному Закону розуміються планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставою для здійснення позапланових заходів може бути звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акту відповідний запис.

Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Однак, вищезазначена позапланова перевірка була проведена Відповідачем з грубим порушення ст. 6, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", що підтверджується наступним.

Як вбачається з Постанови про накладення фінансової санкції від 08.08.2012 р. та пояснень відповідача, підставою для проведення позапланової перевірки позивача було письмове звернення ГУ СБУ в АР Крим від 09.06.2012 р. № 76/24/1548 щодо проведення перевірки стану пам'ятки культурної спадщини місцевого значення - синагоги "Єгія-Капай" по АДРЕСА_1 у м. Євпаторія.

В той же час зміст вказаного листа, копія якого долучена до матеріалів справи, стосується проведення перевірки ДП «Спеціалізований криничний санаторій «Орлятко».

Також, позивачем на неодноразові запити суду не надано доказів наявності згоди центрального органу виконавчої влади на проведення позапланової перевірки, що свідчить про відсутність такої згоди та зазначає відсутність підстав для проведення цього позапланового заходу взагалі. При цьому, суд зазначає, що системний аналіз норм діючого законодавства дозволяє дійти висновку про необхідність отримання саме письмової згоди вищестоящого органу виконавчої влади.

Крім того, у судовому засіданні відповідачем не доведено, що відповідачем виписувалися, пред'являлися представникам позивача та надавалися копії направлень на перевірку (хоча пунктом 2 Наказу № 88 від 12.06.2012 р. передбачена видача відповідним працівникам, зазначеним у п. 1. Наказу направлення на перевірку), що свідчить про їх відсутність. Крім того, наявність направлень на перевірки не вбачається ні зі змісту Акту огляду від 13.06.2012р., ні зі змісту Акту перевірки б/н від 25.06.2012р., ні зі змісту Акту перевірки № 2 від 13.06.2012р. та спірної постанові, в яких є посилання лише на наявність наказу від 12.06.2012р. № 88-к.

Судом встановлено, що безпосередньо на місті перевірки в присутності будь-яких представників позивача жодного документа не складалося. Після перевірки, в приміщенні Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим посадовими особами відповідача було складено Акт огляду від 13.06.2012р., і лише 25.06.2012р. - Акт перевірки б/н. Більш того, замість втраченого Акту б/н від 25.06.2012р., копія якого була направлена позивачу, посадовою особою відповідача після 25.06.2012р «по - пам'яти» було повторно складений Акт перевірки, якому привласнені реквізити «№2 від 13.06.2012р.», на підставі якого і було прийняте спірне рішення від 08.08.2012р.

Жодний з цих документів представниками позивача не підписаний, і лише Акт б/н від 25.06.2012р. було отримано позивачем поштою 20.07.2012 р.

Як вбачається з Акту перевірки б/н від 25.06.2012р., його складено у м. Сімферополь, а не у м. Євпаторїї: тобто, вказаний Акт складений, в порушення вимог п.6 ст. 7 Закону України "Про основні державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", в односторонньому порядку. В Акті відсутні підписи представників позивача та відмитки про відмову від підпису, отримання копії Акта, пояснення та інші. При цьому Акт огляду від 13.06.2012р., не може вважатися підставою для застосування фінансових санкцій, та, як встановлено судом, також складався у м. Сімферополі. Акт № 2 від 13.06.2012р., з урахуванням обставин його складення, також не може вважатися належним доказом порушення законодавства позивачем, та також складений після перевірки у м. Сімферополь.

Крім того, Акт б/н від 25.06.2012р., складений за результатами вищезазначеної перевірки лише через 11 днів після її закінчення, підписаний Чихрадзе Д.Е. та начальником відділу по інспектуванню та охорони об'єктів культурної спадщини Черниш І.В. з головним спеціалістом відділу по інспектуванню та охорони об'єктів культурної спадщини Руєвим В.Л., які взагалі, відповідно до наказу № 88 від 12.06.2012 р. на перевірку синагоги «Єгія-Капай» не направлялись, що є порушенням вимог п. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». При цьому рішення про застосування фінансової санкції прийнято лише через більш ніж 40 днів з моменту складання акту та майже через 2 місяця з моменту виявлення порушення, що не відповідає змісту ст. 45 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

При судовому розгляді справи встановлено, що при проведенні нібито перевірки представниками відповідача не було здійснено будь-яких заходів щодо встановлення фактичних обставин: витребування документів, пояснень представників позивача та інших осіб, що також свідчить про те ще перевірка фактично не проводилася, а був проведений лише огляд синагоги та її території, що, в свою чергу, підтверджується складенням 13.06.2012р. саме Акту огляду пам'ятки спадщини а не Акту перевірки позивача.

Судом також встановлено, що в Акті огляду від 13.06.2012р., Актах перевірки від 25.06.2012 р. та № 2 та у спірної по станові від 08.08.2012р.не перелічено, які самі роботи, коли, кім, у якому обсязі було проведено у господарських приміщеннях, розташованих біля синагоги «Єгія-Капай». Крім того в зазначених документах викладені обставиш не відповідають дійсності, оскільки судом встановлено, що у приміщеннях літ. Б, К, та Уб, які перелічені у вищевказаних документах відповідача серед інших, жодних робіт не проводилось.

Суд звертає увагу відповідача, що Актом огляду від 13.06.2012р., Актом б/н від 25.06.2012 р. та Актом № 2, датованим 13.06.2012р., проведення жодних робіт саме на пам'ятці культурної спадщини місцевого значення - синагозі "Єгія-Капай" по АДРЕСА_1 у м. Євпаторія (будівля під літ. А) не встановлено. Незважаючи на відсутність у зверненні ГУ СБУ в АР Крим інформації щодо порушення законодавства та вказівок щодо перевірки будь-яких інших будівель, у вказаних Актах зазначено про проведення ремонту на інших господарських будівлях, розташованих за вказаною адресою - приміщеннях літ. Б, В, Д, Е, К, О, Уб., яки не мають історичної цінності та не відносяться до об'єкту культурної спадщини. Тобто, при проведенні позапланової перевірки 13.06.2012 р. відповідач вийшов за межі питань, необхідність перевірки яких стала підставою для її проведення.

Вищенаведені обставини підтверджені службовими особами відповідача у судовому засіданні. Так, представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що при проведенні перевірок працівники комітету керуються безпосередньо нормами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та "Про охорону культурної спадщини". Допитаний у якості свідка головний спеціаліст відділу по інспектуванню і охороні об'єктів культурної спадщини Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим Чихрадзе Д.Е. пояснив, що до комітету звернулось ГУ СБУ в АР Крим з листом щодо проведення перевірки охорони та використання пам'ятки культурної спадщини - синагоги «Єгія-Капай», яка знаходиться у м. Євпаторії. На підставі цього листа було проведено позапланову перевірку. При цьому згода центрального органу виконавчої влади на проведення позапланового заходу не отримувалася, направлення на перевірку не виписувалися, оскільки він, маючи невеликий досвід роботи, вважав, що на перевірки за вказівкою органів СБУ ці правила не розповсюджуються. 13.06.2012р. він з іншими працівниками комітету прибув до синагоги, керівника Ягуд не було на місті, його викликали по телефону і перевіряючи прийшли на об'єкт перевірки пізніш, сумісно с керівником релігійної общини оглянули об'єкт та його територію. При цьому на будівлі синагоги, яка жодна є пам'яткою культурної спадщини, проведення будь- яких робот виявлено не було, в той час як на підсобних та господарських приміщеннях, яки розташовані у зоні історичного середневічного ядра м. Євпаторії, встановлено проведення ремонтних робіт у зв'язку з влаштуванням етнічного кафе. Після цього на робочому місці в м. Сімферополі їм було складено Акт огляду, датований 13.06.2012р. На підставі цього акту 25.06.2012р. також у м. Сімферополі їм складено Акт про порушення законодавства, який (оригінал) поштою направлений позивачу. Оскільки, другого примирника Акту від 25.06.2012р. складено не було, після цього, їм, свідком, «по пам'яти» було повторно складено Акт перевірки, датований 13.06.2012р. та нумерований №2, на підставі якого було винесено спірне рішення. Примірник цього акту позивачу не направлявся. При цьому на місці перевірки не з'ясовувалося хто, коли та на підставі чого провів ремонтні роботи (тільки з письмових пояснень позивача з'ясувалося, що роботи проведено СГД ОСОБА_4), а лише було зафіксовано проведення ремонтних робіт у господарських приміщеннях та на території синагоги. Також при проведенні перевірки у перевіряючих не було ніяких інвентарних документів, тому склад, реквізити («літери») та найменування приміщень, де були проведено ремонт, визначався на робочому місці після проведення перевірки на підставі даних, отриманих від відділу архітектури.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_4, пояснив, що він є фізичною особою-підприємцем. 16.11.2011р. їм з позивачем було укладено договір позички, відповідно до якого нежитлові приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 209,5 кв.м. та прилегла до них територія були передані позивачем у безоплатне тимчасове користування для організації та відкриття Єврейського культурно-етнографічного центру (етнічного кафе). Вказані приміщення передані відповідно до Акту прийому-передачі від 16.11.2011р. За письмовою згодою позивача їм в зазначених приміщеннях та на території у березні - червні 2012р. за власні кошти було проведено косметичні ремонтні роботи по поточному ремонту підсобних приміщень - бібліотеки (літ. «Е»), службової будівлі - сторожки (літ. «О»), навісу (літ. «Д») та столової (літ. «В») а також на території: проведено зовнішню та внутрішню обробку стін, штукатурні роботи, заміна електроприладів, благоустрій двора - проведено озеленення та встановлено декоративну бричку, пофарбовані двері та ворота та інш. При цьому йому відомо, що вказані приміщення не відносяться до пам'яток культурної спадщини.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позапланову перевірку 13.06.2012р. щодо стану охорони пам'ятки культурної спадщини місцевого значення - синагоги "Єгія-Капай" по АДРЕСА_1 у м. Євпаторія проведено відповідачем з грубим порушенням вимог чинного законодавства, а отже вона є незаконною. Крім того Акти перевірки від 25.06.2012р. та від 13.06.2012р. № 2 не можуть вважатися належним доказом вчинення позивачем порушення законодавства про охорону культурної спадщини враховуючи, що вони складені внаслідок дій, вчинених з порушенням діючого порядку проведення позапланових перевірок, та за змістом суперечать фактичним обставинам.

Суд зазначає, що певна процедура проведення перевірок, встановлена діючим законодавством, зокрема, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", має на мету забезпечення та гарантування певного обсягу прав та інтересів суб'єктів господарювання під час реалізації суб'єктами владних повноважень своєї компетенції при здійсненні контрольних заходів, тому грубе порушення цієї процедури, яке міститься у недотриманні багаточисленних її складових, само по собі можна вважати підставою для визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Однак, суд вважає необхідним зазначити, що при судовому розгляді справи встановлено, що застосування фінансових санкцій є необґрунтованим також за змістом виявленого порушення.

Стаття 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон) визначає об'єкт культурної спадщини, як визначене місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли автентичність (абз. З ч. 1 Закону).

Пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який за до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (абз. 6 ч. 1 ст.1 Закону).

Статтею 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною 3 статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Тобто, жодного застереження щодо проведення поточного ремонту та робіт з благоустрою території ч.З. ст. 32 Закону не містить.

Відповідно до наведених вище пояснень головного спеціалісту відділу по інспектуванню та охорони об'єктів культурної спадщини відповідача Чихрадзе Д. Е. та ФОП ОСОБА_4, який є користувачем частини приміщень, розташованих у дворі синагоги «Єгія-Капай», ФОП ОСОБА_4 для організації єврейського культурно- етнографічного центру у березні - червні 2012 р. на переданих у користування приміщеннях проведено за власний рахунок та власними силами поточний ремонт наданих у користування приміщень: штукатурка, шпатлювання та фарбування фасадів, стін та стелі, заміна вхідних дверей, приладів освітлення та сантехніки, а також декорування приміщень. Під час здійснення ремонтних робіт експлуатація комплексу синагоги не припинялась.

За твердженням відповідача, викладеним у спірної постанові про накладення фінансових санкцій від 08.08.2012 р., здійснення користувачем робіт з поточного ремонту приміщень є будівельними роботами, а позивач повинен нести відповідальність за це, адже ці роботи здійснено з його відома.

Однак, відповідач помилково відносить роботи з проведення поточного ремонту до будівельних виходячи з наступного.

Згідно з пунктами 1 та 2 «Порядку виконання будівельних робіт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту. Виконання поточного ремонту не відноситься до будівельних робіт.

Відповідно до ч.З ст. 827 Цивільного кодексу України до позички застосовуються положення Глави 58 Найм (оренда). Частиною 1, 2 ст. 776 Цивільного кодексу України передбачено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, а капітальний - наймодавцем.

Відповідно до листа Державного комітету України з будівництва та архітектури «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів» від 30.04.2003 N 7/7-401, поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту, капітальний ремонт - це ремонт, який передбачає заміну конструктивних елементів будівлі (дах, стіни, фундамент, тощо).

Отже, до капітального ремонту відносяться роботи, пов'язані з заміною конструктивних елементів споруди, а при поточному ремонті заміни конструктивних елементів споруди не відбуваються.

Враховуючи вказане, виконаний ФОП ОСОБА_4 за власний рахунок ремонт є поточним та не відноситься до будівельних робіт, проведення яких передбачає застосування фінансових санкцій за порушення законодавства в сфері охорони культурної спадщини.

Крім того, зі змісту п. 1 Рішення виконавчого комітету Кримської обласної ради народних депутатів, дійсність якого сторонами не заперечується, від 18.12.1984р. № 574 «Про затвердження історико-містобудівельного опорного плану та меж охоронних зон і зон регулюємої забудови пам'яток історії і культури м. Євпаторії» не вбачається пряма заборона на проведення поточних ремонтних робіт, необхідних для підтримання належного стану та безпеки будівель на території комплексній охоронній зоні середньовічного ядра м. Євпаторія ХУ-ХІХ в.в., режим якої передбачає обмежування щодо будівництва та збереження містобудівної структури цієї частини міста.

Як вже зазначалось вище, судом встановлено, що безпосередньо позивачем жодних робіт в приміщеннях по АДРЕСА_1 у м. Євпаторія не проводилось, зазначені роботи були проведені ФОП ОСОБА_4 відповідно до Договору позики від 16.11.2011р.. Вказане не спростовується і Актом огляду від 13.06.2012р., Актами перевірки б/н від 25.06.2012р. та № 2, які взагалі не містить ні посилань на особу, яка, на думку перевіряючих, здійснила ремонт, також як і фактів здійснення будівництва, що підтверджується в тексті оскаржуваної постанови.

Таким чином, посилання у резолютивній частині постанови від 08.08.2012 р. про накладення фінансових санкцій за проведення саме позивачем саме будівельних робіт не відповідає дійсності.

При цьому твердження відповідача, що саме позивач, як власник приміщення, повинен нести відповідальність, є, на думку суду, необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 2 частини 1 статті 44 Закону "Про охорону культурної спадщини" відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, фінансові санкції за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Отже необхідною умовою застосування фінансових санкцій є проведення саме особою, до якої такі санкції застосовуються, будь-яких протиправних робіт, та лише за умови, що такі роботи завдали або можуть завдати шкоди.

Однак під час проведення перевірки, службовими особами підповідача не було встановлено фактів завдання шкоди проведеними роботами пам'яткам, що знаходяться в комплексній охоронній зоні, а також фактів проведення будь-яких робіт в межах охоронної зони саме позивачем. Фактично оскаржувана постанова містить лише припущення щодо можливого нанесення шкоди без конкретизації, яким саме пам'яткам така шкода може бути завдана.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів

Частинами 1, 4 ст. 70 КАС України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність застосування до позивача фінансової санкції згідно постанови б/н від 08.08.2012р., в той час як з матеріалів справи вбачається як порушення порядку проведення перевірки позивача так і не відповідність висновків відповідача про порушення позивачем законодавства про охорону культурної спадщини фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства України.

Отже, за таких обставин суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини від 08.08.2012 р. про накладення на Релігійну організацію "Єврейська релігійна громада реформістського іудаїзму" фінансової санкції в розмірі 17 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 11.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови, у повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанову складено 17.12.2012р.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини б/н від 08.08.2012 р. про накладення на Релігійну організацію "Єврейська релігійна громада реформістського іудаїзму" фінансової санкції в розмірі 17 000,00 грн.

3.Стягнути на користь Релігійної організації "Єврейська релігійна громада реформістського іудаїзму" (код ЄДРПОУ 24697224, адреса: 97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Просмушкіних, 34) з Державного бюджету України витрати з судового збору у розмірі 170,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.