Постанова

від 09.01.2013 по справі 2а/0470/13523/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/13523/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Зуєвої Н. В. Маценко Н. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, в якому із урахуванням заяв про зміну позовних вимог просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо встановлення в акті перевірки №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року висновків про недійсність господарських операцій згідно договору поставки №23/12 від 23.12.2010 року, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Арт»;

- визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська щодо встановлення в акті перевірки №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України абз. «а» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, абз. «а» пункту 198.1, пункту 198.3., пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0000402202 від 16.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 296 501,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування на підставі акту перевірки №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року автоматичної інформаційної системи бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які товариство з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» за травень 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Арт» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено акт №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року. Позивач не згоден з викладеними в акті перевірки висновками про нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Вертикаль АРТ» на підставі договору поставки №23/12 від 23.12.2010 року. Посилання відповідача на те, що договір, укладений між позивачем та контрагентом, є нікчемним правочином, необґрунтоване, оскільки в акті перевірки не вказано жодного рішення суду, у відповідності до якого договір поставки №23/12 від 23.12.2010 року визнаний недійсним. На підставі викладеного позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим, так як неправомірні висновки акту не дають підстав для нарахування податковим органам грошових зобов'язань, у відповідача відсутні повноваження визнавати договори нікчемними, а позивач має належні первинні документи, які спростовують висновки відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що внаслідок здійснення реальних господарських операцій товариством з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» дотримано всіх вимог щодо формування податкового кредиту, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» в межах чинного законодавства, висновки, викладені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а тому податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, через що просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Працівниками Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Арт» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року, відповідно до якого встановлено порушення абз. «а» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, абз. «а» пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 296 500,95 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач на підставі договору поставки №23/12 від 23.12.2010 року, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» з товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Арт», встановив недійсність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Вертикаль Арт» та зазначив, що операції з купівлі позивачем товарів за договором поставки не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та суперечать моральним засадам суспільства.

Проте, з вказаним висновком податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в межах господарської діяльності між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Арт» (продавець) було укладено договір поставки №23/12 від 23.12.2010 року та додаткову угоду №1 від 30.09.2011 року до договору поставки. Відповідно до умов договору поставки №23/12 від 23.12.2010 року продавець зобов'язується продати покупцю меблі та комплектуючі (товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснювати його оплату на умовах відсрочки платежу. Ціна, кількість, асортимент товару зазначається в замовленні покупця або у специфікації.

Щодо встановлення в акті перевірки позивача про порушення ним статті 228 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Акт перевірки не містить доказів порушення позивачем при укладенні угоди з контрагентом та їх виконанні публічного порядку, як підстави недійсності за законом (нікчемності). При наявності ж об'єктивних даних щодо недодержання вимог відповідності правочинів інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, їх недійсність має встановлюватись виключно судом із застосуванням визначених законом наслідків. Отже, відповідач не наділений законними повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними з підстав їх фіктивності або недодержанням вимог відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Проте, всупереч наведеному, відповідач за наявності документів, підтверджуючих господарську діяльність, та за відсутності судового рішення щодо визначення недійсним договору поставки, з перевищенням повноважень, встановленими статтею 20 Податкового кодексу України, неправомірно визнав недійсним договір поставки та операції з купівлі позивачем товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Арт».

Крім того, судом встановлено, що відповідач в акті перевірки посилається на акт від 12.09.2012 року № 1324/22-2-17/37276173 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Вертикаль Арт» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку», як на одну з підстав для визнання ним недійсності договору поставки №23/12 від 23.12.2010 року та всіх операцій, здійснених за цим договором.

Суд зазначає, що у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «Вертикаль Арт» не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаною особою та позивачем.

Відповідно до положень Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.1).

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового Кодексу) (п.198.6 ст.198).

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наданих позивачем до суду документів вбачається, що поставки товарів здійснювались протягом строку дії договору, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними документами. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що усі істотні умови договору поставки №23/12 від 23.12.2010 року були погоджені та виконувались сторонами належним чином.

Порядок здійснення вантажних перевезень регулюється статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року. Згідно пункту 11.1 Правил основними документами на перевезення, є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Таким чином, товарно-транспортна накладна, є первинним документом, що підтверджує факт транспортування товару.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до положень Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Статуту залізниць України» № 457 від 06.04.1998 року та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну. За договором залізничного перевезення вантажу, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

В даному випадку відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, якщо таке мало місце, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим висновки відповідача щодо встановлення недійсності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вертикаль Арт» у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, є необґрунтованими.

Щодо дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по зміні показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ, відображаються відповідачем у централізованій електронній базі податкової звітності «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (далі Наказ ДПА України від 18.04.2008 року № 266), затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно пункту 1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 Наказу ДПА України від 18.04.2008 року № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. Також цим наказом встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками №5.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати.

У зв'язку з чим самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, а саме у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Тому суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, зокрема: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Факт вчинення відповідачем дій щодо коригування відповідачем у вказаній автоматизованій системі податкових зобов'язань задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань за травень 2011 року, без прийняття відповідного податкового повідомлення - рішення на підставі акту перевірки №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року підтверджується наданою відповідачем роздруківкою «Детальна інформація по декларації» (а.с. 131), відповідно до якої підставою зміни показників став акт перевірки №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» за травень 2011 року, які були відкориговані на підставі акту перевірки 3040/222/30730755 від 22.10.2012 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які товариство з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Одночасно суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання неправомірними дій щодо встановлення в акті перевірки №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року висновків про недійсність господарських операцій згідно договору поставки №23/12 від 23.12.2010 року та порушення позивачем абз. «а» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, абз. «а» пункту 198.1, пункту 198.3., пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 3 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. N 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто Акт від №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вертикаль Арт» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року» є тим документом суб'єкта владних повноважень, що безпосередньо не породжує ніяких правових наслідків та не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, а відтак не є рішенням в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог стосовно визнання протиправними дій щодо відображення в Акті перевірки певних висновків необхідно відмовити, оскільки такий Акт є носієм інформації, а тому спір між сторонами відсутній.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, позовні вимоги достатньо обгрунтовані позивачем, а тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання дій протиправними - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0000402202 від 16.11.2012 року, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 296 501,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування на підставі акту перевірки №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року автоматичної інформаційної системи бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які товариство з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» (код 30730755) за травень 2011 року, а саме внести до автоматичної інформаційної системи бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які товариство з обмеженою відповідальністю «Меблева компанія України» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 січня 2013 року

Суддя В.В. Степаненко