Постанова

від 13.12.2012 по справі 2а-6222/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

13.12.2012 р. Справа № 2а-6222/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

доПП "Стабільність-Вест", вул. Потьомкінська, 121, кв. 6, м. Миколаїв, 54055 проприпинення юридичної особи, В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулась Державна податкова інспекція в Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ), в якому просить припинити юридичну особу приватного підприємства "Стабільність-Вест" (далі - відповідач).

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що відповідно до податкової звітності відповідача, останній не здійснює господарську діяльність з IІ кварталу 2011 року і не отримує прибутку, що суперечить змісту господарської діяльності та установчим документам, відповідно до яких основною метою підприємництва є одержання прибутку. ДПІ вважає, що відсутність у відповідача прибутку вказує на здійснення діяльності, яка суперечить його статуту.

За правилами ст. 183 2 ч. 1 п. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративні справи щодо припинення юридичних осіб розглядаються в порядку скороченого провадження, однак при відкритті провадження в адміністративній справі, суд знайшов повідомлені ДПІ обставині недостатніми для ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання, а тому суд розглядає справу за загальними правилами КАС України.

В судове засідання прибув представник позивача, відповідач в судове засідання не прибув, ухвала суду про відкриття провадження в адміністративній справі, отримана ним 7 грудня 2012 року.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що в судове засідання прибув тільки представник позивача, а відповідач належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, суд вважає, що маються підстави для розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідач як юридична особа зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 8 жовтня 2007 року та перебуває на обліку ДПІ з 9 жовтня 2007 року (а. с. 3). Згідно довідки від 25 жовтня 2012 року, позивач на підставі податкової звітності відповідача встановив, що останній не веде господарської діяльності з ІI кварталу 2011 року, на підтвердження чого позивач надав суду останню податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 року (а. с. 4-6).

Із відсутністю прибутку від господарської діяльності відповідача, ДПІ пов'язує наявність підстав для припинення юридичної особи, посилаючись при цьому на ст. 38 ч. 2 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Відповідно до цієї статті, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи є провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

З наведеної норми слідує, що законодавець пов'язує наявність підстав для судового рішення про припинення юридичної особи, із здійсненням діяльності, яка суперечить статуту або заборонена законом.

За правилами ст. 71 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, а тому ДПІ повинна довести перед судом факт провадження відповідачем такого виду діяльності, який суперечить його статуту або заборонений законом.

Статутні види діяльності відповідача наведені успеціальному витящі з ЄДРЮОФОП.

Позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач здійснює інші види діяльності, які не передбачені статутом або суперечать йому, до того ж вище вказані види діяльності не заборонені законом.

На думку суду, ДПІ безпідставно ототожнює господарську діяльність із її наслідком у вигляді прибутку.

Стаття 42 ч. 1 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Як визначено ст. 43 ч. 1 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Відповідно до ст. 44 ч. 1 ГК України, підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Отже, підприємці мають право займатися будь-якою діяльністю (крім прямо забороненої законом) на свій ризик. Ані ГК України, ані інший нормативний акт, не пов'язують відсутність прибутку від зайняття господарською (підприємницькою) діяльністю із порушенням установчих документів.

Недоведеність позивачем факту заняття відповідачем діяльністю, яка суперечить статуту або заборонена законом, безпідставне ототожнення господарської діяльності із її наслідком у вигляді отримання прибутку, неврахування положень ГК України, який не пов'язує господарську діяльність із обов'язковим отриманням прибутку, а навпаки передбачає, що підприємництво, як вид господарської діяльності, здійснюється на власний ризик, свідчать про необґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати у справі відсутні, оскільки на підставі ст. 5 п. 21 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз