Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а-15671/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2012 року 13:59 № 2а-15671/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Воронюк М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача -Жигун С.С., Поліщук А.М.,

від відповідача -Перепелюк О.В., Денисенко О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Вілєкс»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Вілєкс»(надалі -ПП «Вілєкс», позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі -ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00000482250 від 28.03.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 145 000,00 грн., з яких за основним платежем -116 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -29 000,00 грн. та № 00003522250 від 17.09.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 83 850,00 грн., з яких за основним платежем -55 900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -27 950,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки укладені договори з контрагентами направлені на реальне виконання договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент подання позовної заяви є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнані, а послуги (роботи) контрагентами надані (виконані) в повному обсязі, що підтверджується документально та відображено у бухгалтерському обліку та податковій звітності. На думку позивача, наявні всі докази, які дають підстави для висновку про достовірність підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи свої заперечення, зазначили, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки на думку посадових осіб податкового органу, жодні товари та послуги контрагентами фактично не поставлялись та не надавались у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів тощо. Крім того, за даними податкового органу контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за укладеними угодами, що свідчить про відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами.

Розглянувши подані сторонами документи й матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Вілєкс»є юридичною особою, що зареєстрована 18.04.1994 р. Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС та зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво будівель; складське господарство; здавання в оренду власного нерухомого майна.

На підставі наказу ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 29.02.2012 р. № 353 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 14.03.2012 р. № 43/22-511/21592051 та встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, підпункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2. пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у занижені податку на додану вартість на загальну суму 116 000,00 грн., у тому числі: за вересень 2011 року на суму 116 000,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються із здійсненням позивачем господарських зобов'язань, які виникли на підставі договорів, укладених між позивачем і його контрагентами -приватним підприємством «Торис»(код ЄДРПОУ 37203093) з приводу вивезення побутового та будівельного сміття, послуг із забезпечення охорони об'єктів й контрольно-пропускного режиму, виконання робіт та приватним підприємством «Ч.А.К.»(код ЄДРПОУ 20075767) з приводу надання послуг.

На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку, господарські операції між ПП «Вілєкс»та вищезазначеними контрагентами не підтверджуються, ніякі послуги (роботи) контрагентами фактично не наддавались (виконувались), оскільки за даними державної податкової служби, отриманими в ході перевірок вказаних контрагентів іншими підрозділами податкової служби, у податкових органів виникла підозра у проведенні через ці підприємства транзитних фінансових потоків, спрямованих на незаконне отримання податкової вигоди платниками податків за ланцюгом постачання, надання послуг, з використанням суб'єктів, які ухиляються від сплати податків. Крім того, податковий орган вважає, що правочини укладені між контрагентами і позивачем без мети настання реальних наслідків, а отже, вони є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

На підтвердження відсутності факту надання послуг (виконання робіт) за укладеними правочинами посадові особи податкового органу посилались в акті перевірки на висновок ГВПМ у Дніпровському районі м. Києва щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту здійснення господарської діяльності з ПП «Торис»та наявної інформації в ДПІ у Святошинському районі м. Києва стосовно взаємовідносин з ПП «Ч.А.К.».

Крім того, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва отримано висновок спеціаліста №23 від 26.01.2012 р. відносно виконаних підписів від імені Науменка В.О., директора ПП «Торис», в якому зазначається, що підписи від імені Науменка В.О. на представлених для дослідження документах (копіях податкових та видаткових накладних, копіях актів виконаних робіт та актів надання послуг) ймовірно виконані іншою особою.

Також відповідач вказує, те, що при проведенні аналізу наявної у ДПІ у Святошинському районі м. Києва інформації та її підтвердження встановлено, що від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва отримано акт від 31.01.2012р. №257/23-522-3720309 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Торис»з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень 2011 року, яке є постачальником ПП «Ч.А.К.».

Беручи вищевикладене до уваги, ДПІ у Подільському районі м. Києва у акті перевірки від 14.03.2012 р. № 43/22-511/21592051 вказує про відсутність поставок (надання послуг) до позивача за вересень 2011 року, що свідчить про укладення правочинів без мети настання реальних наслідків, про порушення сторонами моральних засад суспільства, публічного порядку. А відтак такі правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки від 14.03.2012 р. № 43/22-511/21592051, позивач подав заперечення вих. №34 від 19.03.2012 р.

Листом від 23.03.2012 р. № 941/10/23-505 ДПІ у Подільському районі м. Києва надано відповідь на заперечення позивача та залишено висновки акту перевірки від 14.03.2012 р. без змін.

На підставі вказаного акту від 14.03.2012 р., відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 р. №00000482250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 145 000,00 грн., з яких за основним платежем -116 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -29 000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящих податкових органів у порядку адміністративного оскарження.

Рішеннями відповідних органів держаної податкової служби оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 28.03.2012 р. №00000482250 залишено без змін, а скаргу ПП «Вілєкс»- без задоволення.

Також, на підставі наказу № 822 від 14.08.2012р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, направлення від 14.08.2012 р. № 940, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 28.08.2012 р. № 328/22-511/21592051, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пункт 44.1, пункт 44.6 статті 44, пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6, статті 198, пункт 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55 900,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму - 55 900,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із викладеними висновками у акті перевірки, подав до податкового органу заперечення на акт.

ДПІ у Подільському районі м. Києва надано відповідь листом від 18.09.2012 р. № 9938/10/22-505, відповідно до якого висновки, зазначені у акті від 28.08.2012 р. № 328/22-511/21592051 залишені без змін.

На підставі акта перевірки від 09.08.2012 р. № 602/22-2/36257228, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00003522250 від 17.09.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 83 850,00 грн., з яких за основним платежем -55 900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -27 950,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Між позивачем (замовник) та ПП «Ч.А.К.»(генпідрядник) укладено договори від 01.07.2011 р. №01-07/11-1 та від 01.09.2011 р. №01-09/11-1 проведення робіт по будівництву та реконструкції будинку офісного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, згідно з якими генпідрядник зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи.

Вартість будівельно-монтажних робіт за договором №01-07/11-1 від 01.07.2011 р. становила 296 495,70 грн., у тому числі ПДВ -49 415,95 грн., а за договором №01-09/11-1 від 01.09.2011 р. на загальну суму - 64 082,75 грн., у тому числі ПДВ -10 680,46 грн., яка визначалась сторонами на підставі договірних цін, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, складених за типовою формою № КБ-З, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість.

Факт виконання робіт за вказаними договорами підтверджується дослідженими у судовому засіданні актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року № 1 та № 3, складеними за типовою формою № КБ-2в, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни послуг (робіт) сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПП «Ч.А.К.» податкові накладні: від 30.09.2011 р. №26 на загальну суму 296 495,70 грн., у тому числі ПДВ -49 415,95 грн.; від 30.09.2011 р. №27 на загальну суму 64 082,75 грн., у тому числі ПДВ -10 680,46 грн.

Крім того, між позивачем (замовник) та ПП «Торис»(виконавець) укладено договір №ВС-01/08/2011/1 від 01.08.2011 р. про організацію надання послуг (вивезення побутового та будівельного сміття), згідно з яким замовник доручає, а виконавець надає йому послуги по вивезенню сміття з прибудинкових територій замовника, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та в строки, передбачені цим договором.

До Договору №ВС-01/08/2011/1 укладено додаткову угоду №1, за якою сторони відповідно до пункту 8.4 Договору за взаємним рішенням домовились змінити преамбулу Договору, зокрема, при укладанні даного Договору в подальшому «Виконавець»є ПП «Торис»в особі представника ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності б\н від 20.07.2011 р.

За результатами наданих послуг уповноваженими представниками сторін підраховується фактичний об'єм вивезених та знешкоджених продуктів на умовах цього Договору та підписується акт приймання наданих послуг.

На підтвердження виконання умов вказаного договору за перевіряємий період, позивачем надано належним чином завірені копії актів надання послуг: від 31.08.2011 р. № 3; від 30.09.2011 р. № 7, за якими визначено які роботи були виконані та їх вартість.

Загальна вартість надання послуг по договору №ВС-01/08/2011/1 від 01.08.2011 р. за серпень 2011 року склала 23 400,00 грн., в тому числі з ПДВ -3 900,00 грн., що підтверджується податковою накладною від 31.08.2011 р. № 18, за вересень 2011 року - 23 400,00 грн., в тому числі з ПДВ -3 900,00 грн., що підтверджується наданою позивачу податковою накладною від 30.09.2011 р. №14.

Також, між позивачем (замовник) та ПП «Торис»(виконавець) укладено договір №ОХ-01-08-11/1 від 01.08.2011 р., за яким виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення охорони об'єктів замовника, визначених в Дислокації (додаток до Договору) та забезпечення контрольно-пропускного режиму на цьому об'єкті, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати ці послуги на умовах Договору.

До Договору № ОХ-01-08-11/1 укладено додаткову угоду №1, за якою сторони відповідно до пункту 10.1 Договору за взаємним рішенням домовились змінити преамбулу Договору в іншій редакції: «ПП «Вілєкс»в особі директора Куліша В.В., що діє на підставі статуту і являється платником податку на загальних підставах, що зветься в подальшому «Замовник», з одного боку, та ПП «Торис», що надалі іменується «Виконавець»в особі представника ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності б\н від 20.07.2011 р., з іншого боку уклали цей договір про наступне:»

Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується актом приймання під охорону приміщення та об'єктів ПП «Вілєкс», яким визначено об'єкти, що приймаються під охорону, актами надання послуг від 31.08.2011 р. №1 та від 30.09.2011 р. № 5, що містять найменування робіт (послуг), їх обсяг і вартість.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни робіт (послуг) сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПП «Вілєкс»дві податкові накладні, кожна з яких - на загальну суму 44 640,00 грн., у тому числі ПДВ -7 440,00 грн.

Окрім того, між ПП «Вілєкс»(замовник) та ПП «Торис»(виконавець) у серпні 2011 року укладено договір № ГП-01/08/2011/1, за яким замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання власними силами, засобами, на власний ризик виконувати у приміщенні замовника роботи згідно Кошторису робіт, що будуть виконані (додаток до Договору).

До Договору № ГП-01/08/2011/1 укладено додаткову угоду №1, за якою сторони відповідно до пункту 12.1 Договору за взаємним рішенням домовились змінити преамбулу Договору в наступній редакції: «ПП «Вілєкс»в особі директора Куліша В.В., що діє на підставі статуту і являється платником податку на загальних підставах, що зветься в подальшому «Замовник», з одного боку, та ПП «Торис», що надалі іменується «Виконавець»в особі представника ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності б\н від 20.07.2011 р., з іншого боку уклали цей договір».

Вартість робіт за договором визначається згідно Кошторису вартості об'єкту сторонами на підставі договірних цін, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, складених за типовою формою № КБ-З, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість.

Факт виконання робіт за вказаним договором № ГП-01/08/2011/1 підтверджується дослідженими у судовому засіданні актами надання послуг за серпень та вересень 2011 року № 2 та № 4, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, послуг, їх обсяг та вартість.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни надання послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПП «Торис»податкові накладні: від 31.08.2011 р. № 16 на загальну суму 267 363,48 грн., у тому числі ПДВ -44 560,58 грн.; від 30.09.2011 р. № 4 на загальну суму 267 363,48 грн., у тому числі ПДВ -44 560,58 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються, зокрема, нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами. З приводу оцінки дійсності господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, - положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як уже зазначалось, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за виконані роботи (надані послуги), а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни виконаних робіт (наданих послуг), податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі роботи (послуги) контрагентами фактично не виконувались (не наддавались), договори є нікчемними, а формування валових витрат і податкового кредиту за цими господарськими операціями вчинено позивачем незаконно.

Як встановлено судом, факти виконання робіт (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі послуги чи роботи позивачем не отримувались у контрагентів.

Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання, не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні актів перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкових органів відповідача в дійсності факт виконання робіт не перевіряли, аналізу фінансово-господарських документів не проводили, а в актах лише відтворено відомості, зазначені у актах перевірки та листах інших органів державної податкової служби.

Водночас, судом встановлено, що на виконання вимог листа ДПІ у Подільському районі м. Києва від 22.11.2011 р. № 19225/10/23-415, ПП «Вілєкс»надавало копії первинних документів на підтвердження здійснення господарських зобов'язань з ПП «Торис»та ПП «Ч.А.К.». Пояснення та відповідні документи були отримані відповідачем 07.12.2011 р.

Також, у відповідь на лист ДПІ у Подільському районі м. Києва від 15.08.2012 р. № 7195/10/22-505 про надання пояснень та документальних підтверджень, у зв'язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Вілєкс», позивач супровідним листом надав пояснення та завірені копії установчих та первинних документів по взаємовідносинах з ПП «Торис»та ПП «Ч.А.К.», які отримані відповідачем 17.08.2012 р.

Таким чином, посадовими особами податкового органу факт здійснення та підтвердження виконання робіт (надання послуг) по фінансово-господарським взаємовідносинам позивача з його контрагентами не встановлювався, документи не перевірялись, тому висновок про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентами, є бездоказовим, а тому безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт виконання робіт (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально.

Як встановлено судом, первинні документи, податкові накладні, надані позивачу з боку ПП «Торис», директором якого відповідно до статуту є Науменко В.О., підписані ОСОБА_1

В матеріалах справи міститься належним чином завірена копія довіреності від 20.07.2011 р., якою ПП «Торис»в особі директора Науменка В.О., діючого на підставі статуту уповноважує ОСОБА_1. на вчинення будь-яких дій, зокрема, укладати (підписувати, візувати, завіряти печаткою підприємства) договори від імені Підприємства, підписувати та завіряти печаткою Підприємства податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, акти надання послуг тощо, завіряти власним підписом копії документів, а також користуватись іншими правами наданими Підприємством, які прямо не передбачені довіреністю.

Також, судом досліджена копія довіреності, нотаріально засвідчена, якою Науменко В.О. уповноважує ОСОБА_1. представляти його інтереси як власника ПП «Торис», зокрема, надає право брати участь в управлінні підприємством в порядку визначеному установчими документами, в тому числі приймати рішення за мене, підписувати від мого імені будь-які документи, що стосуються його як власника Підприємства тощо.

Під час розгляду справи в судовому засіданні допитано в якості свідка ОСОБА_1., який повідомив про обставини фінансово-господарських відносин ПП «Торис»з ПП «Вілєкс». З показів останнього вбачається, що відповідні договора між підприємствами укладалися, всі питання виконання робіт та надання послуг обговорювалися з директором ПП «Вілєкс», всі документи пов'язані з виконанням умов укладених договорів з позивачем підписувались ним відповідно до наданих йому повноважень згідно довіреності від 20.07.2012 р. За виконані роботи, надані послуги відповідно до договірних зобов'язань здійснювалась оплата, були оформлені податкові накладні.

Суд критично сприймає доводи відповідача по взаємовідносинах позивача з ПП «Ч.А.К.», сформовані на підставі акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 29.02.2012р. № 200/23-20/20075767, оскільки інформація, викладена в зазначеному акті була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Законодавством України на однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, акти надання послуг, довіреності, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, суд вважає помилковими твердження відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «Торис»та ПП «Ч.А.К.».

Підписання первинних документів, податкової накладної уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операцій надає документу юридичну значимість, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

З огляду на те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та про протиправність донарахування позивачу податку на додану вартість.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.11, 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги приватного підприємства «Вілєкс»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012р. № 00000482250.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2012р. № 00003522250.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146,00 грн. на користь приватного підприємства «Вілєкс»(код ЄДРПОУ 21592051) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови буде складений та підписаний 24.12.2012 року.

Суддя В.П. Шулежко