Постанова

від 26.12.2012 по справі 2а-15216/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2012 року 08:30 № 2а-15216/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді -Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Верона»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Верона»(надалі -ТОВ «Верона», позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС (надалі -ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового-повідомлення рішення від 16.07.2012р. № 0000332201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 254 748,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 127 374,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 16.07.2012р. № 0000322201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 286824,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 16 110,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Верона»обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Зокрема, позивач зазначає, що підставою для фіксування порушень з боку ТОВ «Верона»вимог податкового законодавства став висновок перевіряючих про нікчемність угод між ТОВ «Верона»та ТОВ «Асгільдія», який ґрунтується виключно на змісті протоколу допиту свідка від 07.03.2012р. ОСОБА_3

Однак, доказом «фіктивності»підприємства або складених підприємством документів (зокрема податкових накладних) можуть бути лише обставини встановлені вироком суду, який вступив в законну силу, а не постанова про порушення кримінальної справи або протокол допиту свідка.

Також позивач зазначає, що видані ТОВ «Асгільдія»на адресу ТОВ «Верона»податкові накладні повністю відповідають вимогам законодавства.

Так, ТОВ «Асгільдія»поставлений товар, а ТОВ «Верона»прийнято та оплачено такий товар. Фактичне виконання умов договору підтверджується відповідними актами виконаних робіт, що були підписані сторонами. На вартість наданих послуг ТОВ «Асгільдія»виписано на адресу ТОВ «Верона»відповідні видаткові накладні. Заборгованість за даними бухгалтерського обліку відсутня.

Суми ПДВ по зазначених податкових накладних ТОВ «Верона»віднесено до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), та відповідає даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав до суду письмові заперечення проти позову й яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

ТОВ «Верона»зареєстроване 28.09.1999 року Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію №10701050001004193. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30574384..

ТОВ «Верона»взято на податковий облік в органах державної податкової служби ДПІ у Солом'янському районі м. Києва за №10072 від 21.01.2005р. Станом на день реєстрації акту перевірки підприємство перебуває на обліку в ДПІ у Солом`янському районі м. Києва ДПС.

ТОВ «Верона»відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.02.2005р. №36106731, виданого ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 305743826585 був зареєстрований платником ПДВ.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Верона» (код за ЄДРПОУ 30574384) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із ТОВ «Асгільдія»(код за ЄДРПОУ 37617576) за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 27.06.2012 №4718/22-417/30574384.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Верона» порушило вимоги пп.201.4, пп.201.6, пп.201.10 ст.201, пп.198.3 ст.198 та пп.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, п.9.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 254748 грн., а саме: за жовтень 2011 року на суму 63181 грн.; за листопад 2011 року на суму 19910 грн.; за грудень 2011 року на суму 110286 грн.; за січень 2012 року на суму 48029 грн.; за лютий 2012 року на суму 13342 грн;

пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 286824 грн. в т.ч. по періодах: за 2011 рік на суму 222383 грн., 1 квартал 2012 року на суму 64441 грн.

Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3 останній пояснив, що ним за певну винагороду від малознайомих осіб було створено ТОВ «Асгільдія»без мети здійснення підприємницької діяльності та отримання від такої діяльності прибутку, де він мав бути засновником, директором та головним бухгалтером. Фактично на підприємстві він не працював, окрім того, що підписував документи у нотаріуса зміст яких йому не відомий та відкривав розрахункові рахунки в банках. Статутний фонд ТОВ «Асгільдія»він особисто не формував та ніяких внесків до нього у вигляді грошових коштів чи матеріальних цінностей не вносив.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки ТОВ «Верона»подано до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва заперечення №06/07-2012 від 06.07.2012р. до акту від 27.06.2012 №4718/22-417/30574384.

За результатами розгляду заперечень (відповідь на заперечення від 12.07.2012 року №12996/10/22-410) висновки за актом перевірки визнані правомірними та залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки з урахуванням результатів розгляду заперечень ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесені податкові повідомлення-рішення від 16.07.2012 року №0000322201 за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 302934 гривень (основний платіж 286824 грн., застосована штрафна (фінансова) санкція 16110 грн.), від 16.07.2012 року №0000332201 за платежем податок на додану вартість в сумі 382122 гривень (основний платіж 254748 грн., застосована штрафна (фінансова) санкція 127374 грн.). Податкові повідомлення-рішення були направлені ТОВ «Верона»16.07.2012 року листом з повідомленням про вручення та отримано ТОВ «Верона»24.07.2012 року.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 16.07.2012 р. №0000322201 та №0000332201 ТОВ «Верона»звернулось із первинною скаргою до ДПС у м. Києві (лист-скарга №26/07-2012 від 26.07.2012 (вх.№14505/10 від 27.07.2012).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПС у м. Києві від 25.09.2012 №8326/7/12-44 (вх.№2585/8 від 28.09.2012) залишено без змін рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, а скаргу без задоволення.

ТОВ «Верона», не погоджуючись винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням ДПС у м. Києві до ДПС України.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПС України залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС та рішення ДПС у м. Києві, а скаргу без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

В підтвердження законності включення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, договору поставки від 03.10.2011р. № 3/10, видаткових накладних, податкових накладних, копії платіжних доручень.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до п. 134. 1.1. ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138. 2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень п.п. 139.1.9. п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України 39.1. не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, податкові накладні виписані ТОВ «Асгільдія»за договором поставки ТОВ «Верона», які стали підставою для формування позивачем валових витрат і податкового кредиту, підписані ОСОБА_3

Однак, відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 07.03.2012 р., проведеного старшим слідчим ОВС ГСУ ДПС України Борисенком В.М. спільно з старшим о/у ОВС ГСУ ДПС України Кривоносом Д.М. вбачається, що ОСОБА_3 за певну винагороду від малознайомих осіб створив ТОВ «Асгільдія» без мети здійснення підприємницької діяльності та отримання від такої діяльності прибутку, де він мав бути засновником, директором та головним бухгалтером. Фактично на підприємстві він не працював, окрім того, що підписував документи у нотаріуса, зміст яких йому не відомий та відкривав розрахункові рахунки в банках. Статутний фонд ТОВ «Асгільдія»він особисто не формував та ніяких внесків до нього у вигляді грошових коштів чи матеріальних цінностей не вносив.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 р. за № 969 та зареєстрованов Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (надалі -Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції ( пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа»( пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Беручи до уваги вищезазначені норми закону, суд вважає, що податкові накладні, підписані від імені ТОВ «Асгільдія»ОСОБА_3 не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Верона»вказаних сум.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р. по справі № 21-421а11.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Асгільдія»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Асгільдія»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Асгільдія»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Верона»при укладенні договору з ТОВ «Асгільдія»на створення правових наслідків. Тобто, такі угоди є нікчемними.

Таким чином, несплачений ТОВ «Верона»податок на прибуток підприємств внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами та несплачений податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва доведено, що зміст зазначених вище угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В той же час, відповідно до положень п. 7 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відтак, встановлення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 286 824,00 та нарахування штрафних санкцій у сумі 16 110, 00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 254 748,00 та нарахування штрафних санкцій у розмірі 127 374,00 грн. здійснено ДПІ у Солом'янському районі м. Києва правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 16.07.2012р. № 0000322201 та № 0000332201 винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Верона»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко