Рішення

від 08.01.2013 по справі 3842-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.01.2013Справа №5002-29/ 3842-2012

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»,

м. Дніпропетровськ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВАПС», м. Євпаторія,

про стягнення 55 231,59 грн.

Суддя Башилашвілі О.І.

Представники:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВАПС» з вимогами про стягнення заборгованості за договором №б/н від 22.04.2011 в розмірі 55 231,59 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору банківського обслуговування №б/н від 22.04.2011, у зв'язку з чим за останнім станом на 12.09.2012 утворилась заборгованість у сумі 55 231,59 грн., з яких: 30 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 17 180,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 081,59 грн. - пені, 2 970,00 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, враховуючи, що зазначена заборгованість не погашена, позивач звернувся з позовом до суду.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причина неявки не відома, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис його представника у бланку повідомлення про відкладення розгляду справи (а.с. 97).

У попередніх судових засіданнях позивач підтримував заявлені вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалами суду, спрямованими рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Проте, на адресу суду повернувся поштовий конверт, з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 07.11.2012 місцезнаходження відповідача є: вул. Сімферопольська, 73, м. Євпаторія, АР Крим, 97400.

Приписами ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представників сторін та при неподанні відповідачем відзиву на позов, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

22.04.2011 відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІВАПС» приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 22.04.2011 (а.с.30-49).

Відповідно до умов договору відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26001060725142 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт -банк, інтернет клієнт банк, смс -повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

10.09.2012 ПАТ КБ «Приватбанк» направило на адресу ТОВ «ДІВАПС» претензією вих. №SOVZ від 07.09.2012, згідно з якою просило негайно погасити заборгованість що утворилась в розмірі 52920,00грн., яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту, простроченої заборгованості за відсоткам, заборгованість з комісії за користування кредитом, заборгованість з пені (а.с. 51-53).

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх порушених майнових прав позивач вказує, що відповідач не відреагував на надіслану йому претензію та не сплатив суму заборгованості в добровільному порядку, порушуючи права та інтереси банку, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку 55 231,59 грн., з яких: 30 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 17 180,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 081,59 грн. - пеня, 2 970,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За своїми ознаками, відносини, що склалися між сторонами у даному спорі походять з кредитних правовідносин, які регулюються, зокрема, параграфами 1 та 2 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Розглядаючи справу по суті суд встановив утворення між сторонами договору банківського обслуговування особливих кредитних правовідносин, а саме, що відносяться до укладення кредитного договору через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт -банк, інтернет клієнт банк, смс -повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг,

(далі - Умови).

Відповідно до п. 3.18.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно з ст. З Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За п. 3.18.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надасться на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка га Клієнта.

Пунктом 3.18.1.3 Умов, передбачено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплати відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшено для оплати судових витрат в порядку, передбаченому «Умовами та правилами надання банківських послуг». Сторони погодились, що кредитний ліміт може бути збільшено для оплати судових витрат в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафта встановлюється Банком на кожен операційний день. У разі зниження Банком ліміту в односторонньому порядку передбаченому даними «Умовами та правилами надання банківських послуг», Клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю та сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, направленого Клієнту в будь -якій з форм, передбачених «Умовами та правилами надання банківських послуг». В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а вказана різниця між фактичною заборгованістю та новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших) (п.3.18.1.6 умов).

У відповідності до п.3.18.1.8 умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт -банк / інтернет клієнт -банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь -якій іншій формі -«Угода»). При порушенні Клієнтом якого -небудь з зобов'язань, передбачених «Умовами та правилами надання банківських послуг», Банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановив іншій строк повернення кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов'язань, передбачених «Умовами та правилами надання банківських послуг», за відсутності заперечень за місяць до закінчення строку обслуговування ліміту, проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено Банком на той же строк. Строк також може бути змінено Банком згідно п.3.18.2.3.4 даного розділу "Умов і правил надання банківських послуг". Згідно ст.212, 651 Цивільного кодексу України при порушенні Клієнтом будь -якого з зобов'язань по кредиту, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь -якого з зобов'язань має право встановити інший строк повернення кредиту. При цьому банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати строку повернення кредиту на свій розсуд або у письмовій формі, або шляхом встановлених коштів електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт -банк, інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості у строк, вказаний в повідомлені, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, вказаної в повідомленні вважається простроченою.

Відповідно до п.3.18.4.1-3.18.4.1.4 умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню»), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь -якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь -якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п.3.18.2.3.4 умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь -якого із зобов'язань, передбаченого «Умовами», зокрема змінити умови кредитування -вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачеві кредитний ліміт у розмірі 30000,00грн.

Однак, 12.09.2012 сума простроченої заборгованості відповідача перед Банком з повернення суми кредиту, нарахованих процентів, пені та комісії за користування кредитом складає 52231,59 грн, яка складається з 30000,00 грн заборгованості за кредитом, 17180,00грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 5081,59 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2970,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що ув'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих не себе зобов'язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку Відповідача станом на 12.09.2012 наявна заборгованість в розмірі 52231,59 грн, яка складається з 30000,00 грн заборгованості за кредитом, 17180,00грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 5081,59 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2970,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Документально підтвердити виконання свого обов'язку щодо оплати наявної заборгованості відповідач не спромігся, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення 30000,00 грн заборгованості за кредитом, 17180,00грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 2970,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом підлягають задоволенню.

Крім того, позивач до суми заборгованості включає пеню за порушення строків виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до 3.18.5.1 Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п., п. 3.18.2.2,2, 3.18.4.1, 3.18.4,2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.18.1.8, 3.18.2.2,3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п., п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Частиною 3 статті 549 ЦК України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що штрафна санкція у вигляді пені передбачена умовами укладеного між сторонами договору, а також те, що її розмір відповідає розміру встановленому діючим законодавством, вимога про стягнення нарахованої суми пені у розмірі 5081,59 грн також підлягає задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 14.01.2013.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІВАПС" (вул. Сімферопольська, 73, м. Євпаторія, АР Крим, 97400, Україна, код 37110990) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (Україна, 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 30000,00 грн заборгованості за кредитом, 17180,00грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 5081,59 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2970,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, 1609,50грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі