Ухвала

від 13.12.2012 по справі 38/182-08 (а37/235-07)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К-18496/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010

у справі № 38/182-08 (А37/235-07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексімтрейд"

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому

Розі Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ексімтрейд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання недійсним податкових повідомлень -рішень №0004012301/0 від 09.10.2006, № 0004002301/1 від 08.11.2006, № 0004762301/0 від 06.12.2006, № 0004752301/0 від 06.12.2006.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010 постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідачем проведено позапланову документальну перевірку позивача та складено акти: № 256/230/25004967 від 02.10.2006, № 302/230/25004967 від 24.11.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення: № 0004762301/0 від 06.12.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання на суму 244674 грн., № 0004752301/0 від 06.12.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання на суму 357313 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.2.3., пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.1., пп. 7.4.4., пп. 7.4.5. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено від'ємне значення за червень 2006 року на суму 99860 грн., занижено суму податку на додану вартість за червень 2006 року на суму 432158, 50 грн., п. 1.32. ст. 1 п. 5 ст. 5 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 пп. 8.1.2 пп. 8.1 пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 пп. 7.4.1 пп. 7.4.4 пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" за період липень 2005-червень 2006 року.

Стосовно донарахування валових доходів та суми податку на додану вартість по договору оренди основних засобів.

Пунктом 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морський) економічній зоні, так і за її межами.

Позивачем господарська операція по передачі в оренду є частиною його господарської діяльності та направленої на отримання доходу.

ЗАТ „Новоукраїнський гранітний кар'єр" запропоновано ціну оренди, зазначену в договорі, передача в оренду майна надала можливість орендарю виробляти продукцію, яку купує та реалізує Позивач, тобто використовує у своїй господарській діяльності, отримуючи прибуток.

Відповідач помилково вважає закінченою господарською операцією результати одного з періодів по діючому договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем взято до уваги період лише першого кварталу дії Договору оренди №1/06 від 01.01.2006, укладеного між позивачем та ЗАТ „Новоукраїнський гранітний кар'єр", в якому сума оренди нижче за суму зносу орендованого майна на 44712 грн.

Також, не взято до уваги те, що цей договір не припинився у кінці першого кварталу 2006 року, тому не може вважатися закінченою господарською операцією період першого кварталу.

Станом на 31.12.2007 по зазначеному договору сума, отримана від оренди, на 893,9 тис. грн. більша, ніж нараховано амортизаційних відрахувань.

Крім того, передане в оренду майно було у використанні і залишення його без роботи негативно позначилось би на його стані.

Договір оренди прибутковий, а у відповідача відсутні підстави для донарахування суми податку на додану вартість в розмірі 8942 грн. та валових доходів у сумі 44711, 85 грн.

Стосовно зняття з валових затрат сум витрат минулих періодів.

Основними підставами для здійснення висновку про порушення позивачем вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в частині справи щодо віднесення позивачем до валових витрат суми передплат ТОВ „Криворіжхарчоторг" в сумі 360,4 тис. грн. згідно акту перевірки є наступне: відповідач вважає передплачений товар - ячмінь (просо), не типовим для Позивача

товаром; на момент перевірки передплачений товар позивачем не отриманий.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в Статуті позивача передбачений такий вид діяльності, як закупівля, виробництво, заготовка, переробка та реалізація сільгосппродукції і продуктів їх переробки, в тому числі закупівля сільгосппродукції у юридичних осіб.

Наряду з цим, відсутні норми, згідно якої до валових витрат можливо віднести тільки витрати по операціям з "типовим" товаром.

Отриманий товар - сільгосппродукція, може бути використана позивачем у господарської діяльності у різний спосіб з отриманням прибутку.

Сума попередньої оплати ТОВ „Криворіжхарчоторг" в розмірі 360,4 тис. грн. позивачем включена до складу валових витрат, але відсутня у податковому кредиті.

Дане ствердження відповідача, згідно матеріалів справи не відповідає дійсності.

Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулася будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання грошових коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг) або дата оприбуткування платником податку товарів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ „Криворіжхарчоторг" здійснені взаєморозрахунки у повному обсязі по всіх договорах.

На суми повернутої передплати позивачем був скоригований податковий кредит по податку на додану вартість, а також поставлено в податкові зобов'язання суми податку на додану вартість від продажу отриманого від ТОВ „Криворіжхарчоторг" товару.

Позивачем надано до матеріалів справи обґрунтування валових витрат, включених до валових витрат за перше півріччя 2006 року, які належать до витрат за період: липень 2003 року - 01.07.2005, по передплаті на користь ТОВ „Криворіжхарчоторг", тобто як суму витрат минулих періодів.

Дана сума за цей період складає 333 622,18 грн.

Позивачем, також надані обґрунтування валових витрат, включених до валових витрат за перше півріччя 2006 року, які належать до витрат за період: 01.07.2005 року - 30.06.2006 року, по передплаті на користь ТОВ „Криворіжхарчоторг" на суму 26770 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем надані обґрунтування валових витрат, включених до валових за перше півріччя 2006 року, по передплаті на користь ТОВ „Криворіжхарчоторг" на повну суму, зазначену в акті перевірки.

Стосовно продажу матеріальних цінностей за цінами нижчими ніж ціни придбання.

При віднесенні до валових витрат та податкового кредиту відповідних сум по угодам щодо продажу матеріальних цінностей за ціною нижчою ціни придбання, ґрунтуються на тому, що зазначені угоди, враховуючи не одержання по них прибутку, не можливо вважати господарською діяльністю Позивача.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з цього, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 зазначеного вище Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 4.1. ст. 4 цього Закону встановлено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морський) економічній зоні, так і за її межами.

Таким чином, в розумінні Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", продаж матеріальних цінностей навіть за ціною нижчою ціни придбання є господарською діяльністю та діяльністю, направленою на отримання доходу.

Абзацом 1 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", звичайна ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними, юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Позивачем використано придбанні цінності у власній господарській діяльності та реалізовано їх за господарськими договорами.

Результат цих господарських операцій використаний, у тому числі, для зменшення пасиву підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контрагенти позивача не є пов'язаними особами.

Відповідачем не надано жодного доказу, що ціни продажу за спірними договорами не є звичайними у даних випадках.

Продаж барабана замкнення грейфера, здійснено у зв'язку з відсутністю пропозицій на придбання, крім отриманої від ВАТ ЦГЗК.

Позивачем зазначено, що на придбання дробарки КСД 3200 Гр не було пропозицій впродовж року, після її придбання, а на редуктор під'ємної машини - більш ніж два роки.

Окрім того, вищевказані господарські операції використані позивачем для виконання податкових та кредитних зобов'язань з метою уникнення заставних санкцій.

У серпні-жовтні 2005 року (період продажу по спірним договорам) Позивачем сплачено 303 865, 86 грн. по податкових векселях на рахунок Південної МДПІ (векселі №№ 65306834735746. 65306834735747. 65306834735749, 65306834735750, 65306834735754).

Виконання зобов'язань щодо оплати по вищезазначеним векселям, Позивачем використане для повернення майна, яке знаходилось в заставі, якою забезпечено договори про звалювання податкових векселів, на суму 787200 грн. (Договори застави товарів в обороті №63- ЗТО-05 від 18.08.2005 та №75-ЗТО-05 від 06.09.2005).

Позивачем сплачено 315000 грн. відсотків за договором кредиту, що підтверджується платіжним дорученням № 381 від 18.08.2005.

Також з огляду на загальну сукупність господарських операцій, що здійснені позивачем у перевіряємий період, на підставі наданих до суду доказів, тільки три операції є такими, при яких ціна продажу нижче ціни придбання.

Крім того, з огляду на наявні в справі докази, відповідачем в Акті про результати перевірки Позивача №302/230/25004967 від 24.11.2006 зазначено, що дробарка КСД 3200 Гр придбана за 885000 грн., тоді як відповідно до наданих документів (видаткова накладна №РН-0000010 від 31.08.2004), ціна придбання склала 855000 грн., а тому різниця ціни придбання та ціни продажу дробарки склала на 30000 грн. менше, ніж зазначена відповідачем.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що господарські операції з продажу барабану замкнення грейфера, дробарки КСД 3200 Гр та редуктору під'ємної машини є частиною господарської діяльності позивача та направлені на отримання доходу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, отримання доходу позивачем підтверджується Деклараціями з податку на прибуток підприємства: за 6 місяців 2005 року - прибуток склав 82900 грн.: за 9 місяців 2005 року - прибуток склав 157900 грн.; за 11 місяців 2005 року - прибуток склав 159000 грн.; за 12 місяців 2005 року - прибуток склав 164400 грн.; за 6 місяців 2006 року - прибуток склав 115599 грн.; за 9 місяців 2006 року - прибуток слав 183921 грн.; за 11 місяців 2006 року - прибуток склав 219797 грн.; за 12 місяців 2006 року прибуток склав 234528 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем доведено правомірність продажу товарів за ціною нижчою від ціни придбання, необхідність таких дій, а також їх кінцеву направленість на отримання прибутку.

Стосовно зняття амортизаційних відрахувань, що позивачем безпідставно нараховано амортизаційні нарахування на основні фонди, які не були введені в експлуатацію.

Згідно пп. 8.1.2 зазначеного Закону, основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, таких матеріальних цінностей.

Законом не передбачено, що початком визначення та нарахування амортизаційних відрахувань є момент введення в експлуатацію основних фондів.

Під терміном "амортизація" основних засобів і нематеріальних активів слід вважати поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення та поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відчислень, установлених цією статтею, (пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств").

Підпунктом 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Відповідно до пп. 8.3.5 п. 8.3 ст. 8 Закону, облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Для основних фондів 1 групи нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2. З та 4 - з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.

Посилання відповідача на норми п. 29 Положення стандарту бухгалтерського обліку 7 не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з зазначеного вище та ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Крім того, слід зазначити, що моментом вводу об'єкту в експлуатацію позивачем податкова вважає дату передачі майна в оренду, що не є тотожнім.

Стосовно правомірності нарахування податку на додану вартість за липень 2005 року - червень 2006 року по договорам транспортних послуг та маркетингових послуг.

Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту липня 2005 року суму 50000 грн. згідно податковим накладним по взаємовідносинах з ПП „Гледіс", ПП „Сунатко", ПП „Профтехосвіта", ПП „Дарасервіс".

В Акті перевірки зазначено, що Позивачем не надано угоди, укладені із зазначеними особами, акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг), інші первинні документи (звіти, товарно-транспортні накладні, банківські виписки).

Перевіряючі також вказали, що результатами акту документальної виїзної планової перевірки за період з 01.07.2003 по 30.06.2005 від 25.11.2005 №220/231/25004967. зменшено валові виграти підприємства у І кварталі 2005 року (березень 2005 року) по взаємовідносинам з зазначеними підприємствами по операціям, відображеним у податкових накладних, отриманих від ПП „Гледіс"; ПП „Сунатко"; ВК „Профтехосвіта"; ПП „Дара Сервіс", у зв'язку з тим, що дані витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності та не підтверджені первинними документами, в результаті чого донараховано податку на прибуток у розмірі 57,6 тис. грн.

В порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, підприємством неправомірно до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 50000 грн., по придбаним послугам, які не використовувалися у власній господарській діяльності.

Як свідчить зміст акту перевірки, видача податкових накладних, а отже перша подія у правовідносинах позивача та названих контрагентів відбувалась у березні 2005 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007 у справі № 22а-172/07 (А23/259), що розглядалась за участі ТОВ „Ексімтрейд" та Південної МДПІ встановлено, що під час перевірки, яка стосувалась березня 2005 року, позивач надав усі необхідні документи в підтвердження обґрунтованості віднесення ним до складу валових витрат у розмірі 525001 грн. на оплату послуг по перевезенню вантажів за договором з ПП „Гледіс"; витрат у розмірі 61600 грн. на оплату маркетингових послуг за договором з ПП „Промтехосвіта"; витрат у розмірі 58000 грн. на оплату маркетингових послуг за договором з ПП „Дара-Сервіс"; витрат у розмірі 59000 грн. на оплату маркетингових послуг за договором з ТОВ „Сунатко".

Колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення №0003842301/0 від 05.12.2005 Південної МДПІ, яким було визначено податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток у сумі 74913 грн., в тому числі за основним платежем 57625 грн. та штрафні (фінансові) санкції 17288 грн. є неправомірним, оскільки суперечить вимогам Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Стосовно зняття суми податкового кредиту по договору купівлі-продажу технологічного транспорті БілАЗ.

Позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість при купівлі технологічного транспорту - БілАЗ в періоді, в якому виникло дві події: списання грошових коштів з його банківського рахунку та отримання сплаченого транспорту.

Перевіркою встановлено, що позивач не надав жодного документу, які б підтверджували експлуатацію даного транспортного засобу у власній господарській діяльності підприємства, яка повинна бути направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Не надано акта вводу в експлуатацію, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі виконаних робіт, шляхових листів.

Відповідно до ст. 7.5.1 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит припадає на податковий період, протягом якого відбулася будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Перевіркою встановлено, що у вересні 2005 року ТОВ „Ексімтрейд" придбало транспортний засіб АвтоБілаз у ЗАТ „Новоукраїнський гранітний кар'єр" на суму 75 000 грн., сума ПДВ - 15000 грн. згідно податкової накладної від 29.09.05р. № 22. Дана податкова накладна включена до реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2005 року.

Згідно бухгалтерського обліку дана операція була відображена на рахунку 10 "Основні засоби" бухгалтерськими проводками Д-т 106 К-т 631, Д-т 644 К-т 631.

Будь-яких відомостей стосовно того, що оплату за товар та його передачу здійснено в інший період, акт перевірки не містить. Доказів, що згідно відповіді органу реєстрації, транспортний засіб належить іншій особі, суду також не надано.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010 у справі № 38/182-08 (А37/235-07) залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010 у справі № 38/182-08 (А37/235-07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко