Рішення

від 15.01.2013 по справі 5006/37/153/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.01.13 р. Справа № 5006/37/153/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска», м. Київ, ідентифікаційний код 35411500

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Камелот», м. Донецьк, ідентифікаційний код 32051187

про: стягнення заборгованості у розмірі 96000грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Бойко М.М. (за довіреністю від 22.11.2011р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 15.01.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пекканіска», м. Київ (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Камелот», м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 101149,54грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань з оплати за тимчасове користування обладнанням, визначеної актами надання відповідних послуг, попри виставлену вимогу про їх сплату, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач лист від 21.11.2012р. з доказами його відправлення, акти надання послуг, банківські виписки, акт звірки взаєморозрахунків, правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України.

На виконання вимог суду Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.37-42) та заява від 15.01.2013р. з додатком (а.с.а.с.45, 46) в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог до 96000грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча був своєчасно повідомлений про судовий розгляд, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали (а.с.36), надісланої за адресою місцезнаходження, визначеної за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.22).

У судовому засіданні 15.01.2013р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги з урахуванням заяви від 15.01.2013р. про зменшення їх розміру, наполягаючи на вирішені спору в цьому судовому засіданні без участі представника Відповідача, який не з'явився без пояснення причин, та заперечуючи на запитання суду фактичне укладання сторонами договору оренди №3-210611 від 07.07.2011р. та підтверджуючи наявність стягуваної заборгованості лише в сумі 96000грн.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для відкладання з вирішенням спору.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті спору з відповідними доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання здійснювати процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Камелот» було досягнуто згоди щодо надання послуг з оренди підйомної техніки, в межах якої Позивачем, згідно підписаних обома сторонами без зауважень актів наданих послуг (а.с.а.с. 11-16), у період з 31.07.2011р. по 31.12.2012р. було надано послуги з оренди підйомної техніки на загальну суму 125 213,06грн. При цьому, означені акти містять посилання на договір №3-210611 від 07.07.2011р., факт укладання якого категорично заперечується Позивачем.

В свою чергу, згідно наданих банківських виписок (а.с.а.с.17-19) Відповідач здійснив 3 платежі за оренду підйомної техніки на загальну суму 24063,53грн. з посиланням у призначенні платежу на договір №3-210611 від 07.07.2011р., доказів укладання якого суду не представлено.

23.08.2012р. сторонами без зауважень був підписаний акт звірення розрахунків (без посилання на договір), в якому відображені всі вказані вище акти надання послуг з оренди підйомної техніки і здійснені платежі та виведено звірене сальдо у вигляді заборгованості Відповідача перед Позивачем в сумі 101149,54грн.

23.11.2012р. Позивач надіслав (а.с.10) Відповідачеві лист від 21.11.2012р. (а.с.9) з вимогою про сплату до 01.12.2012р. залишку вартості наданих послуг у розмірі 101149,54 грн. (125213,06 - 24063,53грн.)

У зв'язку зі незадоволенням цієї вимоги Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, зменшивши заявою від 15.01.2013р. розмір стягуваної заборгованості до 96000грн. у зв'язку із помилковим неврахуванням при визначенні первісної суми здійсненого Відповідачем платежу в сумі 5149,54грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання складеного та надісланого Позивачем (а.с.а.с.39, 41) на виконання вимог суду акту звірення розрахунків станом на 28.12.2012р. (а.с.40), яким розмір заборгованості визначений сумою 96000грн. через врахування платежу від 29.11.2011р. в розмірі 5149,54грн. (банківської виписки щодо нього суду не представлено).

Як вбачається із наданої довідки від 27.12.2012р. (а.с.38) за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача Відповідач частково розрахувалось за отримані послуги і сплатило на користь Позивача грошові кошти у розмірі 29 213,06 грн., а отже станом на 27.12.2012р. заборгованість Відповідача складає 96000грн.

Суд розглядує справу з урахуванням заяви від 15.01.2013р., оскільки за змістом 22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог і таке зменшення судом приймається, оскільки зумовлено усуненням помилки щодо врахування всіх здійснених на момент звернення до суду платежів Відповідача.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань з оплати орендної плати.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між учасниками правовідносин, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України договір віднесений до дво- або багатосторонніх правочинів, що зумовлює необхідність застосування загального правила ст. 208 цього Кодексу та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу відносно необхідності вчинення правочину між Позивачем та Відповідачем у письмовій формі єдиного документу.

Разом із тим, за відсутністю спеціального законодавчого припису про нікчемність договору оренди у разі недотримання вимог щодо його викладення у формі єдиного документу, відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України відсутність такого єдиного документу, доказів існування якого суду не представлено, не впливає на можливість кваліфікації правовідносин сторін як оренди майна, адже досягнення згоди по всіх істотних умовах цього виду правовідносин (відплатність користування, його ціна, кількість і склад об'єкту оренди та тривалість користування) достатньою мірою підтверджується змістом наявних актів наданих послуг, підписання яких Відповідачем дає підстави для висновку про прийняття пропозиції у розумінні ст.ст.641, 642 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги правову природу фактично укладеної у спрощений спосіб угоди (доказів існування договору у формі єдиного документу суду не представлено), кореспондуючі права та обов'язки її сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди майна.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частина 2 цієї статі, на застосуванні якої наполягає Позивач, визначає порядок встановлення моменту виконання зобов'язання у разі його невизначеності. Між тим, такий порядок в розглядуваному випадку застосуванню не підлягає, оскільки спеціальним по відношенню до названої норми положенням ч. 5 ст. 762 цього Кодексу закріплено обов'язок щомісячного внесення плати за користування майном. В свою чергу, виходячи із встановленого ст.254 цього Кодексу загального правила закінчення строків, останнім належним днем внесення орендної плати за відповідний місяць користування є відповідний останній день цього місяця.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із оплати орендної плати шляхом внесення платежів до останнього дня місяця, в якому складений відповідний акт надання послуг включно, виходячи із визначеної актом загальної суми платежу за вказаний період користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правило зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи із встановлених судом умов користування майном за розглядуваний період з 07.07.2011р. по 31.12.2011р. Орендарем було правомірно нарахована орендна плата в загальній сумі 125213,06грн., яка Відповідачем згідно наявних у справі банківських виписок була погашена Відповідачем частково на суму 24063,53грн., а згідно суми, що визнається Позивачем у довідці від 27.12.2012р. - у розмірі 29213,06грн. Беручи до уваги визнання Позивачем факту отримання ним від Відповідача оплати 29.11.2011р. в розмірі 5149,54грн., не визначеної первісно при подання позову, суд, за відсутністю доказів іншого, вважає за можливе керуватися остаточно визначеною загальною сумою здійснених платежів у розмірі 29213,06грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання у розумінні ч.1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Враховуючи, що на дату подання позову до суду (10.12.2012р. - згідно відмітки на конверті) за остаточно визначеною Позивачем у довідки від 27.12.2012р. позицією щодо обліку надходження платежів від Відповідача, останнім було перераховано 29213,06грн., порушення прав кредитора на своєчасне отримання орендних платежів як підстави для звернення до суду у розумінні ст.15 Цивільного кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України існувало саме відносно стягуваної суми заборгованості у розмірі 96000 грн. (із розрахунку 125 213,06 грн. - 29213,06 грн.), вимоги щодо якої і задовольняються судом.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно відношенню розміру первісних вимог до розміру задоволених, оскільки спір в частині зменшеної Позивачем суми заборгованості виник з вини останнього - внаслідок неврахування всіх здійснених оплат Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска», м. Київ (ідентифікаційний код 35411500) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Камелот», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32051187) про стягнення заборгованості у розмірі 96000грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Камелот», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32051187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска», м. Київ (ідентифікаційний код 35411500) суму боргу в розмірі 96000грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Камелот», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32051187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска», м. Київ (ідентифікаційний код 35411500) компенсацію судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1527,41 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.01.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2013р.

Суддя Попков Д.О.