Рішення

від 15.01.2013 по справі 5019/2005/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2013 р. Справа № 5019/2005/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЩЕДРА НИВА"

до відповідача Фермерського господарства "МВМ"

про стягнення в сумі 60 740 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

В засіданні приймали участь:

від позивача : Грицюта З.В., паспорт СР № 468028 від 08.09.1998 року

від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Щедра Нива» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Фермерського господарства «МВМ» (далі - відповідач) про стягнення 60 740,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

23.03.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 8, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар згідно з п. 2.1. та оплати його на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 38 930,00 грн., що стверджується видатковими накладними.

Відповідач провів часткові розрахунки за поставлений товар в розмірі 12 000,00 грн., сума боргу за договором № 8 від 23.03.2012 року складає 26 930,00 грн.

11.04.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 17, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар згідно з п. 2.1. та оплати його на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 23 710,00 грн., що стверджується видатковою накладною.

Відповідач провів часткові розрахунки за поставлений товар в розмірі 6 780,00 грн., сума боргу за договором № 17 від 11.04.2012 року складає 16 930,00 грн.

28.05.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 61, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар згідно з п. 2.1. та оплати його на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 17 400,00 грн., що стверджується видатковою накладною.

Відповідач провів часткові розрахунки за поставлений товар в розмірі 12 690,00 грн., сума боргу за договором № 61 від 28.05.2012 року складає 4 710,00 грн.

11.06.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 66, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар згідно з п. 2.1. та оплати його на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 12 170,00 грн., що стверджується видатковою накладною.

Відповідач розрахунків за поставлений товар не провів, сума боргу за договором № 66 від 11.06.2012 року складає 12 170,00 грн.

Зважаючи на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 60 740,00 грн. основного боргу.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 536, 546-552, 599, 610, 625, 655 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 202, 203, 232 ГК України.

Ухвалою суду від 21.12.2012 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 08.01.2013 року.

08.01.2013 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 45 740,00 грн. основного боргу, 3 153,72 грн. пені, 790,79 грн. процентів.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у п.п. 3.10, 3.11 Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ст. 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З поданого позивачем клопотання вбачається, що в останньому йдеться про вимоги, які не були заявлені у позовній заяві, зокрема 3% річних та пеня.

У зазначеній частині подане клопотання про уточнення позовних вимог не може бути розцінено судом як збільшення позовних вимог, оскільки під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У свою чергу, у позовній заяві позивачем суми 3% річних та пені не заявлялися.

Так само зазначене клопотання в частині пені та 3% річних не може бути визнане як подання іншого позову, оскільки не оформлене в порядку, передбаченому ст.ст. 54-56 ГПК України.

У той же час у поданому клопотанні позивачем зазначено, що відповідачем 21.12.2012 року погашено заборгованість на 15 000,00 грн., що стверджується випискою з банку. Відтак, позивачем зменшено розмір основного боргу з 60 740,00 грн. до 45 740,00 грн.

У зазначеній частині суд приймає клопотання позивача про уточнення позовних вимог як їх зменшення.

Ухвалою суду від 08.01.2013 року розгляд справи відкладено на 15.01.2013 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 8, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар згідно з п. 2.1. та оплати його на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: накладні, податкові накладні, сертифікати якості виготовлювача.

Пунктами 2.1. та 4.1. договору визначено найменування, кількість та ціну товару, що є предметом договору.

23.03.2012 року позивачем відповідачу за вказаним договором виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000010 на суму 38 930,00 грн.

Відповідно до видаткових накладних № РН-0000010 від 28.03.2012 року та № РН-0000015 від 10.04.2012 року позивачем поставлено відповідачу товару, обумовлений договором, на загальну суму 38 930,00 грн., а відповідачем прийнято товар, що стверджується довіреністю № 11/1 від 22.03.2012 року.

За п. 6.1. договору розрахунки проводяться грошовими коштами в розмірі 30% - 12 000,00 грн. - до 10.04.2012 року, остаточний розрахунок в розмірі 70% - 26 930,00 грн. - до 15.08.2012 року.

Відповідач провів часткові розрахунки за поставлений товар в розмірі 27 000,00 грн., що стверджується банківськими виписками від 27.03.2012 року, від 10.05.2012 року, від 21.12.2012 року, відтак сума боргу за договором № 8 від 23.03.2012 року складає 11 930,00 грн.

11.04.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 17, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар згідно з п. 2.1. та оплати його на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: накладні, податкові накладні, сертифікати якості виготовлювача.

Пунктами 2.1. та 4.1. договору визначено найменування, кількість та ціну товару, що є предметом договору.

07.05.2012 року позивачем відповідачу за вказаним договором виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000050 на суму 23 710,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000051 від 21.05.2012 року позивачем поставлено відповідачу товару, обумовлений договором, на загальну суму 23 710,00 грн., а відповідачем прийнято товар, що стверджується довіреністю № 03 від 10.04.2012 року.

За п. 6.1. договору розрахунки проводяться грошовими коштами в розмірі 30% - 7 115,00 грн. - до 21.04.2012 року, остаточний розрахунок в розмірі 70% - 16 597,00 грн. - до 15.08.2012 року.

Відповідач провів часткові розрахунки за поставлений товар в розмірі 6 780,00 грн.,що стверджується банківською випискою від 10.05.2012 року, сума боргу за договором № 17 від 11.04.2012 року складає 16 930,00 грн.

28.05.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 61, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар згідно з п. 2.1. та оплати його на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: накладні, податкові накладні, сертифікати якості виготовлювача.

Пунктами 2.1. та 4.1. договору визначено найменування, кількість та ціну товару, що є предметом договору.

29.05.2012 року позивачем відповідачу за вказаним договором виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000073 на суму 17 400,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000082 від 31.07.2012 року позивачем поставлено відповідачу товару, обумовлений договором, на загальну суму 17 400,00 грн., а відповідачем прийнято товар, що стверджується довіреністю № 15 від 31.07.2012 року.

За п. 6.1. договору розрахунки проводяться грошовими коштами в розмірі 100% - 17 400,00 грн. - до 01.08.2012 року.

Відповідач провів часткові розрахунки за поставлений товар в розмірі 12 690,00 грн.,що стверджується банківськими виписками від 08.10.2012 року та від 27.11.2012 року, сума боргу за договором № 61 від 28.05.2012 року складає 4 710,00 грн.

11.06.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 66, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар згідно з п. 2.1. та оплати його на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: накладні, податкові накладні, сертифікати якості виготовлювача.

Пунктами 2.1. та 4.1. договору визначено найменування, кількість та ціну товару, що є предметом договору.

11.06.2012 року позивачем відповідачу за вказаним договором виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000080 на суму 12 170,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000083 від 31.07.2012 року позивачем поставлено відповідачу товару, обумовлений договором, на загальну суму 12 170,00 грн., а відповідачем прийнято товар, що стверджується довіреністю № 16 від 31.07.2012 року.

За п. 6.1. договору розрахунки проводяться грошовими коштами в розмірі 100% - 12 170,00 грн. - до 01.08.2012 року.

Відповідач розрахунків за поставлений товар не провів, сума боргу за договором № 66 від 11.06.2012 року складає 12 170,00 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за поставлений позивачем відповідачу товар становить 45 740,00 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 45 740,00 грн.

Зважаючи на викладене, позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів заявлені позовні вимоги, а відповідач, в свою чергу, не надав доказів в їх спростування, відтак останні підлягають задоволенню.

Зважаючи, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у мінімальному розмірі, визначеному чинним законодавством, відтак суд не вбачає підстав для його часткового повернення у зв'язку із зменшенням позовних вимог. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «МВМ» (вул. Новоселів,1, с. Чудниця, Гощанський район, Рівненська область, 35428, код ЄДРПОУ 32936483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Щедра Нива» (вул. Льонокомбінатівська,1, м. Рівне, 33022, код ЄДРПОУ 37512052) 45 740,00 грн. основного боргу, 1 609,50 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 15.01.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.