Рішення

від 14.01.2013 по справі 4242-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.2013Справа №5002-20/ 4242-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластік Україна"

до Виробничо-комерційної фірми "Полі-Люкс"

про стягнення 20 987,17 грн.

Суддя Куртлушаєв М.І.

П р е д с т а в н и к и :

Від позивача: Булгакова А.С. - представник, дов.№20/09-12 від 20.09.2012.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластік Україна" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Виробничо-комерційної фірми "Полі-Люкс" заборгованості у розмірі 20987,17 грн., яка складається з: суми боргу урахуванням курсу євро у розмірі 14 753,39 грн., 36% річних у сумі 4 384,15 грн. та пені у сумі 1 849,63 грн. Крім того, позивач просить стягнути витрати на юридичне супроводження справи у розмірі 3600,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193, 692 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки № СФ 03/10/05 з відстрочкою платежу від 03.10.2011, на підставі видаткової накладної № 60033 від 31.10.2011 позивач поставив відповідачеві товар на суму 14 798,84 грн.

Як на підставу звернення до суду позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2012 позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 21.12.2012 позовні вимоги підтримав та надав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, а саме: довіреності, Акту звірки та власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з цього спору.

Суд задовольнив заявлене клопотання позивача та долучив до матеріалів справи вказані документи.

Відповідач явку повноважного представника у судові засідання 21.12.2012 та 14.01.2013 не забезпечив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позов на надав.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Оскільки відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом на участь у судовому процесі, суд вважає за можливе у порядку ст.75 ГПК України розглянути справу за відсутністю представника відповідача, на підставі матеріалів, які наявні у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пластік Україна" (постачальник) та Виробничо-комерційною фірмою "Полі-Люкс" (покупець) укладено договір поставки № СФ 03/10/05 з відстрочкою платежу (далі - Договір).

Відповідно до умов цього Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них, в асортименті та кількості, відповідно до видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його.

Даний Договір набирає сили і діє з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року.

Судом було встановлено, що позивач під час дії договору, а саме: 31 жовтня 2011 року, поставив відповідачеві товар на суму 14 798,84 грн. на підставі видаткової накладної № 60033 від 31.10.2011.

Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача - Тарасова В.А. за довіреністю № 96 від 14.10.2011 у графі «отримав» вказаної видаткової накладної, який скріплений печаткою.

У пункті 7.4 Договору сторонами погоджено, що строк оплати кожної окремої партії становить 30 календарних днів з моменту передачі товару покупцю та підписання видаткової накладної.

При цьому, товар підлягає оплаті покупцем з урахуванням коефіцієнту перерахунку на суму несплаченої вартості товару на день чергового платежу (пункти 4.2, 7.2. і 7.3 Договору).

Видаткова накладна була виписана уповноваженим представником Виробничо-комерційної фірми "Полі-Люкс" 31.10.2011. Отже, враховуючи 30 денну договірну відстрочку платежу, кінцевий строк оплати за поставлений товар збігає 30.11.2011.

У зв'язку з несплатою відповідачем коштів, з метою позасудового врегулювання спору, позивач направив відповідачеві претензію (рекомендованим листом) про оплату суми боргу (вих. № 13 від 13.03.2012) за отриманий товар. Дана претензія була отримана відповідачем 13.03.2012, про що свідчить підпис уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Як було встановлено судом, оплата за отриманий товар була здійснена відповідачем частково, у сумі 500,00 грн. - 17.04.2012 та 800,00 грн. - 30.08.2012.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду, за відповідачем залишилась заборгованість у сумі 13 498,84 грн. (14798,84 - 500 - 800).

З урахуванням коефіцієнту перерахунку (вартість ЕUR по курсу НБУ на дату підписання відповідної накладної / вартість ЕUR по курсу НБУ на дату платежу), передбаченого пунктом 7.2 Договору, заборгованість становить 14753,39 грн. (13 498,84 х 11,2954 : 10,3349).

Несплата відповідачем коштів стала підставою для звернення позивача з позовом за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дані правові положення повністю узгоджуються з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України - кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Приймаючи до уваги, що позивачем були виконані всі умови договору, зокрема для оплати вартості поставленого товару, що обумовлює настання відповідних зобов'язань у відповідача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14753,39 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 36% річних у сумі 4 384,15 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами у пункті 8.4 Договору встановлено інший розмір річних, а саме: 36% від простроченої суми, що узгоджується з вказаною нормою Закону.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вище було зазначено судом, кінцевий розрахунок здійснюється продовж 30 календарних днів з моменту виписки постачальником видаткової накладної.

Перевіривши розрахунок 36% річних, виконаний позивачем з урахуванням часткової оплати за поставлений товар, суд зазначає, що він виконаний позивачем без врахування того, що 2012 рік складався з 366 днів, у зв'язку із чим, розмір 36% річних за період з 01.12.2011 по 03.10.2012 становить:

З 01.12.2011 по 31.12.2011 - 14798,84 х 36% : 365 х 31 = 452,48 грн.

З 01.01.2012 по 16.04.2012 - 14798,84 х 36% : 366 х 107 = 1557,52 грн.

З 17.04.2012 по 29.08.2012 - 14298,84 х 36% : 366 х 135 = 1898,70 грн.

З 30.08.2012 по 03.10.2012 - 13498,84 х 36% : 366 х 35 = 464,71 грн.

Разом: 4 373,41 грн.

В іншій частині позовної вимоги щодо стягнення 36% річних суд у задоволенні відмовляє.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення пені з відповідача пеню у сумі 1 849,63 грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов'язання з 01.12.2011 по 03.10.2012.

Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 8.2 Договору сторонами узгоджено, що у разі несвоєчасної оплати покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання, яка нараховується до повної сплати суми боргу.

При цьому, відповідно до пункту 6 статті 232 передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Адже, сторонами згідно пункту 8.2 Договору встановлений інший період нарахування пені - до повної сплати суми боргу, а тому суд вважає розрахунковий період пені таким, що відповідає умовам Договору та не суперечить діючому законодавству.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені, суд вважає, що її розмір підлягає зменшенню з урахуванням тривалості 2012 року у 366 днів.

З 01.01.2011 по 31.12.2011 - 14798,84х7,75х2/100/365х31=194,82 грн.

З 01.01.2012 по 22.03.2012 - 14798,84х7,75х2/100/366х82=513,92 грн.

З 23.03.2012 по 16.04.2012 - 14798,84х7,5х2/100/366х25=151,63 грн.

З 17.04.2012 по 29.08.2012 - 14298,84х7,5х2/100/366х135=791,12 грн.

З 30.08.2012 по 03.10.2012 - 13498,84х7,5х2/100/366х35=193,63 грн.

Разом: 1 845,12 грн.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача кошти за надання правової допомоги у сумі 3600,00 грн., що на думку суду підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 вказаного Закону, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правова допомога у цій справі надавалась фізичною особою - підприємцем Аметовою Заремою Юнусівною на підставі договору про надання правової допомоги від 03.10.2012 (аркуш справи 18).

Натомість, у вказаному договорі, як на підставу своїх повноважень, фізична особа - підприємець Аметова З.Ю. посилається лише на Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця. Будь-яких інших доказів, які б свідчили про надання правової допомоги адвокатом представлено не було.

Отже, ці витрати, на думку суду не є обов'язковими, а здійснюються особою на свій ризик і відшкодуванню, в порядку ст. 49 ГПК України, не підлягають.

Судовий збір відноситься на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.01.2013 судом оголошено вступна та резолютивна частини судового рішення.

Повне рішення складено 15.01.2013.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми "Полі-Люкс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластік Україна" суму боргу з урахуванням курсу євро у розмірі 14 753,39 грн., 36% річних у сумі 4 373,41 грн., пеню у сумі 1 845,12 грн. та судовий збір у розмірі 1608,33 грн.

3. Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя М.І. Куртлушаєв