Рішення

від 10.01.2013 по справі 16/84/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2013 р. Справа № 16/84/2012/5003

за позовом : дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до : виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Нічлава", м.Вінниця

про стягнення 22090,45 грн. заборгованості згідно договору про постачання та транспортування природного газу

Головуючий суддя Нешик О.С.

Секретар судового засідання Снігур О.О.

Представники сторін:

позивача - Іванов П.О. (довіреність №274/10 від 14.12.12р.);

відповідача - Хабінець В.Б. (директор; паспорт серії АА №827814)

ВСТАНОВИВ :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Нічлава" 22090,45 грн. заборгованості згідно договору про постачання та транспортування природного газу №ВК-09-417 від 01.12.2009 року, з яких: 17649,15 грн. - сума основного боргу; 1331,45 грн. - пеня; 1235,44 грн. - штраф; 829,51 грн. - інфляційні втрати; 1044,90 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 27.11.2012 року порушено провадження у справі №16/84/2012/5003 та призначено її до розгляду на 10.01.2013 року.

В судовому засіданні 10.01.2013 року представник позивача позов підтримав в повному обсязі та пояснив наступне.

01.12.2009 року між відповідачем та дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" укладено договір на постачання та транспортування природного газу №ВК-09-417 від 01.12.2009 року.

Відповідно до актів подачі-прийому та реалізації газу за грудень 2009 року, січень-березень 2010 року відповідачу згідно договору №ВК-09-417 від 01.12.2009 року поставлено та надано послуг з транспортування природного газу за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року у об'ємі 4034 куб.м.; з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року у об'ємі 2550 куб.м.; з 01.02.2010 року по 28.02.2010 року у об'ємі 2002 куб.м.; з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року у об'ємі 1544 куб.м.

Згідно положень п.4.1. договору граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 м.кубічних без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки.

Таким чином, вартість поставленого та протранспортованого відповідачу природного газу відповідно до умов договору №ВК-09-417 від 01.12.2009 року становить за грудень 2009 року, січень - березень 2010 року - 17649,15 грн. Оплата вартості поставленого та протранспортованого природного газу відповідачем не здійснювалась.

На виконання наказу Міністерства паливата енергетики України №141/1 від 13.04.2010 року з 25.01.2011 року припинено діяльність ДП "Нафтогазмережі" шляхом його реорганізації - приєднання до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до змін внесених до п.1.2 статуту ДК "Газ України", Компанія є правонаступником реорганізованого дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України".

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що стороною - постачальником у договорі на постачання та транспортування природного газу №ВК-09-417 від 01.12.2009 року є ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України", а тому визначена в позові заборгованість має бути відшкодована саме останньому, а не позивачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.12.2009 року між дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі" (в договорі "постачальник"), правонаступником усіх прав та обов'язків якого є дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", що стверджується статутом і довідкою з ЄДРПОУ позивача, та виробничо-комерційною фірмою у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Нічлава" (в договорі "споживач") було укладено договір на постачання та транспортування природного газу №ВК-09-417 (далі договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити споживачу в грудні 2009 та у 2010 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору.

Згідно із п.п. 2.1 Договору постачальник передає споживачу газ в об'ємі до 4,0 тис. куб. м. у грудні 2009р., а в 2010р.- до 15,5 тис. куб.м.

Відповідно до п.4.1. Договору, граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 441,1310 грн., всього з ПДВ - 2646,7860 грн.

В п.п. 5.1, 5.2 Договору сторони визначили порядок та умови проведення розрахунків, а саме:

- споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки (згідно з п.2.1. договору) та послуг по постачанню та транспортуванню;

- в разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Під час розгляду справи суд встановив, що на виконання договірних зобов'язань протягом грудня 2009р., січня-березня 2010р. позивачем передано відповідачу природний газ в об'ємі 10130,0 м.куб. на загальну суму 17649,15 грн., що підтверджується актами подачі-приймання та реалізації природного газу від 31.12.2009р. (а.с.22), від 31.01.2010р. (а.с.23), від 28.02.2010р. (а.с.24), від 31.03.2010р. (а.с.25). Факт отримання споживачем газу в зазначеному об'ємі відповідачем не заперечується.

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ не виконав.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ складає 17649,15 грн.

Несплата відповідачем боргу в сумі 17649,15 грн. спонукала позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з Договору, між сторонами склались правовідносини щодо постачання та транспортування природного газу, що регулюються параграфом 3 глави 54, главою 63 Цивільного кодексу України "Поставка" та главою 32 Господарського кодексу України.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, транспортування продукції трубопроводами відноситься до господарської діяльності з перевезення вантажів.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості за спожитий природний газ у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17649,15 грн. боргу є обґрунтованими, заявленими правомірно та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 1331,45 грн. пені за період з 22.05.2012 року по 22.11.2012 року, 1235,44 грн. штрафу, 829,51 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2010 року по березень 2012 року, 1044,90 грн. - 3% річних за період з 01.12.2010 року по 22.11.2012 року.

Визначаючись щодо штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, суд виходив із наступного.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.1 Договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ по постачанню та транспортуванню у строки визначені у п.5.2. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відтак, перевіривши правильність нарахування позивачем пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних, суд дійшов висновку, що вказані вимоги позивача заявлені правомірно, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Нічлава" (21100, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Максимовича, 20; код ЄДРПОУ 30164678) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 31301827) 17649 грн. 15 коп. основного боргу; 1331 грн. 45 коп. пені; 1235 грн. 44 коп. штрафу; 829 грн. 51 коп. інфляційних втрат; 1044 грн. 90 коп. - 3% річних та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копії рішення направити сторонам у справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 15 січня 2013 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1);

3 - відповідачу - виробничо-комерційній фірмі у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Нічлава" (21100, м. Вінниця, вул. Максимовича, 20)