Постанова

від 21.11.2012 по справі 2а-10700/12/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2012 р. (14:40) Справа №2а-10700/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

секретар судового засідання Устінова І.В.,

за участю представників позивача Д'яченка Р.В., Нанікашвілі І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "ДІП-Електро"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: Приватне підприємство "ДІП-Електро" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001512204 від 01.06.2012 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 1949/22-3/35109564 від 25.05.2012 року про порушення позивачем п. 1, п.5 ст. 203, п. 1, п.2 ст.215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України та п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст 198, п.185.1 ст. 185, п.188.1, ст.188, п.187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, що були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, угода позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Олекан" підтверджена даними податкового обліку, первинними бухгалтерськими документами, які складені за результатами фактичного здійснення господарської операції, а отже, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що операція, яка стала об'єктом вивчення, є безтоварною. Також позивач вважає, що угода, вчинена без наміру створити правові наслідки, обумовлені цією угодою, є фіктивною та може бути визнана недійсною судом в силу ст. 234 Цивільного кодексу України, тобто такі угоди є оспорюваними і їх недійсність підлягає встановленню судом, а тому посилання в акті перевірки на фіктивність укладених позивачем угод здійснено без належного та фактичного обґрунтування такої фіктивності, є передчасним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб, які проводили перевірку.

У судовому засіданні 21 листопада 2012 року представники позивача на позовних вимогах наполягали та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце їх проведення був повідомлений належним чином - під розписку (а.с. 64, 72), про причини неприбуття не повідомив, заперечення на позов до суду не надав.

Суд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача та його представника, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутністю представників сторін.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "ДІП-Електро" є юридичною особою, яка 15.05.2007 року зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та ораганізацій України ( а. с. 61).

Приватне підприємство "ДІП-Електро" взято на облік платника податків та являється платником податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що позивач являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Приватне підприємство "ДІП-Електро" відповідно до видів діяльності за КВЕД має право на здійснення наступних видів діяльності: 51.86.0 - оптова торгівля електронними компонентами та устаткуванням, 51.87.0 - оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 52.48.9 - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, 52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Судом встановлено, що у період з 16.05.2012 року по 22.05.2012 року на підставі службового посвідчення серії УКР № 065390, виданого ДПІ у м. Сімферополі старшим державним ревізором-інспектором ІІ рангу, відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС Андрейченко А. С., згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України , відповідно до наказу "Про проведення позапланової невиїзної перевірки" від 14.05.2012 року, направлення № 160/10/22-3 від 15.05.2012 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "ДІП-Електро" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Олекан" (код ЄДРПОУ 36946292) за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1, п.5 ст. 203, п. 1, п.2 ст.215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України та п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст 198, п.185.1 ст. 185, п.188.1, ст.188, п.187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, яке виразилося у заниженні податку на додану вартість за вересень 2011 року на загальну суму 13 791,00 грн.

Висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0001512204 від 01.06.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17 238,75 грн., в тому числі 13 791,00 грн. за основним платежем та 3 447,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПС в АР Крим, рішенням якої за вих. № 10 від 08.06.2012 р. "Про результати розгляду первинної скарги" було залишено без задоволення скаргу позивача, а оскаржене податкове повідомлення-рішення -без змін.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Олекан» було продано, а ПП "ДІП-Електро" придбано електродеталі, повний перелік та кількість яких зазначено у видатковій накладній № РН-0000273 від 01.09.2011 р. та податковій накладній від 01.09.2011 р. № 2 ( а. с. 16)

Розрахунок між ПП "ДІП-Електро" та ТОВ «Олекан» за отримані товари проводився у безготівковій формі, так згідно виписки АТ "УкрСоцБанк" за 01.09.11 р. ПП "ДІП-Електро" перерахувало кошти на адресу ТОВ «Олекан» у сумі 9 000,00 грн.. у т.ч. ПДВ 1 600.00 грн., згідно виписки АТ «УкрСоцБанк» за 19.09.11 р. ПП "ДІП-Електро" перерахувало кошти на адресу ТОВ «Олекан» у сумі 20 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 333.33 грн., згідно виписки АТ УкрСоцБанк» за 21.09.11 р. ПП "ДІП-Електро" перерахувало кошти на адресуТОВ «Олекан» у сумі 20 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 333,33 грн., згідно виписки АТ «УкрСоцБанк» за 23.09.11 р. ПП "ДІП-Електро" перерахувало кошти на адресу ТОВ «Олекан» у сумі 25 000,00 грн.. у т.ч. ІІДВ 4 166,67 грн., згідно виписки АТ «УкрСоцБанк» за 30.09.11 р. ПП "ДІП-Електро" перерахувало кошти на адресу ТОВ «Олекан» у сумі 10 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 666,67 грн.

В подальшому зазначений у накладних товар (електродеталі) позивачем було реалізовано на користь ВАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування», що підтверджується податковими накладними № 1 від 05.09.2011 р., №№ 3,4 від 16.09.2011 р., №№ 14,13, 12, 11, 9 від 22.09.2011 р. та видатковими накладними №104 від 05.09.2012р., №106 від 20.09.2012р, № 108 від 21.09.2012р, № № 109, 110, 111, 112 от від 22.09.2012 р, № № 113, 114, 115, 116, 117, 118 від 24.09.2012р, № № 120, 121 від 26.09.2012р., № № 122, 123, 124, 125 від 27.09.2012 р, № 129 від 30.09.2012 р., на користь ПАТ «ТЄТЗ-ІНВЕСТ», що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними № 6 від 20.09.2011 р., № 7 від 21.09.2011 р., № 15 від 29.09.2011 р., на користь ПАТ «Уманський завод «Мегометр», що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними № 2 від 16.09.2011 р, № 8 від 21.09.2011 р., на користь Укр.НДІВЕ, що підтверджується видатковою накладною та податковою накладною № 5.

При цьому, як було встановлено перевіркою, до складу податкового кредиту за вересень 2011р. по контрагенту - ТОВ «Олекан» віднесено ПДВ у розмірі 13 791,50 грн.

Судом встановлено, що вказана вище податкова накладна містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Зазначена податкова накладна відображена позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2011р.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що "первинні документи"- це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги та зменшення за ними податкового кредиту, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "Олекан" під час виписки вищевказаної податкової накладної було зареєстровано як платник ПДВ, а його свідоцтво ПДВ, відповідно до акту перевірки, було анульовано тільки 25.01.2012 року, тобто після виписки спірної податкової накладної.

Таким чином, судом встановлено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 13 791,00 грн. підтверджується податковими накладними, складеними ТОВ "Олекан", який станом на дату складання податкової накладної був зареєстрований як платник ПДВ.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеної позивачем з ТОВ "Олекан" угоди на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору про надання послуг, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ "Олекан" правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між ПП "ДІП-Електро" та ТОВ "Олекан", по якій відповідач зменшив позивачу податковий кредит з ПДВ за вересень 2011р. на суму 13 791,00 грн., відповідачем не зазначено.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірна угода у встановленому законом порядку недійсною не визнана, а відтак є дійсною.

Щодо посилань відповідача, в акті перевірки, в обгрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, відомості про контрагента позивача, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд вважає, що відсутність у податковій звітності ТОВ "Олекан"відомостей про основні фонди та трудові ресурси не є беззаперечним доказом неможливості ТОВ "Олекан"здійснювати господарські операції з надання обумовлених договором послуг, адже робочі активи та транспортні засоби могли залучатись, зокрема, на умовах підряду та оренди, а наявність власних основних фондів для даного підприємства не є обов'язковим.

Крім того, суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було зменшено податковий кредит з ПДВ на суму 13 791,00 грн. у вересні 2011р., а тому збільшення позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0001512204 від 01.06.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17 238,75 грн., в тому числі 13 791,00 грн. за основним платежем та 3 447,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суперечить податковому законодавству України та не грунтується на фактичних обставинах.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивач не порушив діюче податкове законодавство.

Суд враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Стаття 71 КАС України пердбачає обов'язок кожной сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи відповідач не довів, що діяв неупереджено, враховуючи усі обставини виниклих правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки підтверджені матеріалами справи та не суперечать нормам діючого законодавства.

Крім того, згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

У позовній заяві позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0001512204 від 01.06.2012 року.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0001512204 від 01.06.2012 року.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.11.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 26.11.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0001512204 від 01.06.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ДІП-Електро" (код ЄДРПОУ 35109564) судовий збір в розмірі 172,38 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кузнякова С.Ю.