Постанова

від 04.12.2012 по справі 2а/0470/13405/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13405/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Перлина" про надання дозволу про накладання арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ :

07.11.12р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Дніпропетровської податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Золота перлина», в якому позивач просить, надати дозвіл про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Золота перлина», що знаходяться в банку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 1657,00 грн., який у встановлені законом строки не сплачений, тому у зв'язку із відсутністю у відповідача майна контролюючий орган просить на підставі п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України накласти арешт на кошти боржника з метою погашення заборгованості.

Ухвалою суду від 08.11.2012р. відкрито провадження у справі №2а/0470/13405/12 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 27.11.2012р.

У зв'язку із неявкою в судове засідання сторін у відповідності до ст.128 КАС України розгляд справи відкладено на 04.12.12р.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоч повістка про виклик надсилалась судом на їх юридичну адресу, з чого слідує, що судом вжито усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду даної справи та дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі.

Заперечень проти адміністративного позову відповідач не надав.

Позивач просить розглядати справу в порядку письмового провадження, позов підтримує в повному обсязі.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 49 КАС України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

товариство з обмеженою відповідальністю «Золота перлина» (код ЄДРПОУ 32835730) перебуває на обліку в державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Дніпропетровської податкової служби як платник податків.

Відповідач є платником податків та зборів, передбачених Законом України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року.

25.05.2011 року було проведено камеральну перевірку ТОВ «Золота Перлина» та складено акт щодо неподання податкової звітності з податку на додану вартість №1640/152/32835730 та винесено податкове повідомлення-рішення №0734211502 від 29.06.2011 р. на суму 2040, 00 грн., тобто податковий борг виник з донарахованого платежу в сумі 2040, 00 грн. згідно зазначеного податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку із наявною переплатою на особовому рахунку відповідача по податку на додану вартість в сумі 2, 49 грн. сума податкового боргу складає 2037, 51 грн.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п. 4.2 та п. 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених пп. 5.2.2 цього Закону.

Зазначене податкове повідомлення - рішення відповідачем у адміністративному або судовому не оскаржувалось.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Дніпропетровської податкової служби було сформовано податкову вимогу № 1843 від 05.08.2011 р. на суму 2037,51 грн., але на адресу податкового органу повернувся конверт з відміткою поштового відділення про причину невручення, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст.95 цього Кодексу передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Також орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п.95.4 ст.95 Податкового кодексу України).

Зі змісту вищевказаних норм права вбачається, що податковий орган повинен дотримуватись процедури черговості способів погашення податкового боргу платника податків, тобто спочатку стягнути податковий борг з коштів, які перебувають у його власності, в тому числі з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а лише в разі їх недостатності - за рахунок продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як вбачається зі справи, податковий орган не звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок погашення існуючого податкового боргу.

Також, у суду відсутні будь-які докази того, що позивач надсилав до установ банків, в яких відкриті рахунки відповідачем, платіжні вимоги про сплату суми боргу в розмірі 2037,51 грн., як і докази того, що коштів на цих рахунках не достатньо для погашення суми боргу в розмірі 2037,51 грн.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Пунктом 94.2 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасового зупинення відчуження його майна; іншим особами, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Враховуючи положення вищезазначених норм ПК України, суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства України, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Із матеріалів справи вбачається, що такі обставини у відповідача відсутні.

Наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 2037,51грн., невиконання направленого йому податкового повідомлення-рішення не є підставою застосування адміністративного арешту.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Реалізація права, передбаченого п.п. 20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Також, у суду відсутні будь-які докази того, що позивач надсилав до установ банків, в яких відкриті рахунки відповідачем, платіжні вимоги про сплату суми боргу в розмірі 2037,51 грн., як і докази того, що коштів на цих рахунках не достатньо для погашення суми боргу в розмірі 2037,51 грн

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а частиною 2 статті 19 Конституції України - що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Дніпропетровської податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Золота перлина» про надання дозволу про накладення арешту на кошти - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук