Ухвала

від 12.12.2012 по справі к-16181/10-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2012 р. м. Київ К-16181/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року

у справі № 2а-11352/09/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київцемент»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Київцемент»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14 вересня 2009 року № 0014021530/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14 вересня 2009 року № 0014021530/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Київцемент»з,40 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена камеральна перевірка податкової декларації (розрахунку) щодо земельного податку, поданого на 2009 рік (вх. № 2894 від 30 січня 2009 року), за результатами якої складений акт № 773/15-30/04880386 від 30 липня 2009 року.

Камеральною перевіркою було встановлено, що розмір податкового зобов'язання із земельного податку за квітень -червень 2009 року, зазначеного платником такого податку у податковій декларації (розрахунку), є меншим, ніж за результатами камеральної перевірки, що призвело до заниження податкового зобов'язання на 533603,40 грн.

14 серпня 2009 року на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва згідно з підпунктом «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», абзацом 1 статті 17 Закону України «Про плату за землю»прийняла податкове повідомлення № 0014021530/0, яким визначила ВАТ «Київцемент»суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок у розмірі 560283,57 грн., у тому числі: 533603,40 грн. -за основним платежем, 26680,17 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно обчислив суму земельного податку на 2009 рік із врахуванням ставки земельного податку, визначеної статтею 7 Закону України «Про плату за землю»- 1% від грошової оцінки землі та коефіцієнту індексації -1,152, що відповідає вимогам законодавства, з урахуванням того, що користування земельними ділянками позивачем здійснюється без оформлення права оренди. Також суд виходив з того, що податковим органом був пропущений строк проведення камеральної перевірки, за результатами якої прийняте оспорювань податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Київцемент»користується земельними ділянками у місті Києві по вул. Червонопрапорній, 26 площею 64152,12 м 2 та 1537,10 м 2 .

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок № Ю-17644/2008 та № Ю-176547/2008, складених Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (арк. справи 48,49), нормативна грошова оцінка зазначених земельних ділянок станом на 01 січня 2008 року становить 90410380,90 грн. (кадастровий № 8000000000:82:415:0187) та 2229044,13 грн. (кадастровий № 82:415:189).

Судами також встановлено, що користування земельними ділянками позивачем не здійснюється на умовах оренди, договір оренди фактично не укладено, оформлення права оренди триває.

Згідно податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік позивачем обчислено суму земельного податку на вказаний рік із врахуванням ставки земельного податку, визначеної статтею 7 Закону України «Про плату за землю»- 1% від грошової оцінки землі та коефіцієнту індексації -1,152 та задекларовано до сплати 1067206,77 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: земельний податок слугував висновок податкового органу про неврахування позивачем затвердженого пунктом 3.3 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»розміру орендної плати -не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Зокрема, пунктом 3.3 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»визначено, що з метою приведення у відповідність до вимог законодавства умов договорів оренди земельних ділянок направити юридичним і фізичним особам, в тому числі підприємцям, які уклали договори оренди земельних ділянок з Київською міською радою до 22 травня 2008 року і розмір орендної плати згідно з умовами договорів становить менше 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, звернення із пропозиціями про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині приведення розмірів орендної плати у відповідність до положень законодавства.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, встановлені Законом України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Абзацом 2 статті 63 Закону України «Про Державний бюджету України на 2009 рік»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 1 січня 2009 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені статтею 6 та частиною 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю».

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Згідно статті 23 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель»Державний комітет України із земельних ресурсів листом від 09 січня 2009 року № 14-22-6/87 повідомив, що нормативну грошову оцінку земель станом на 01 січня 2009 року за 2008 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації 1,152, який розраховано виходячи з середньорічного індексу інфляції на 2008 рік -125,2% (лист Державного комітету статистики України від 08 січня 2009 року №11/1-8/6).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, а також зважаючи на те, що позивачем не укладалися договори оренди земельних ділянок по вул. Червонопрапорній, 26 у м. Києві з Київською міською радою, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем земельного законодавства та безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем: земельний податок у розмірі 560283,57 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2009 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна