Рішення
від 14.01.2013 по справі 5006/47/126/2012
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.13 р. Справа № 5006/47/126/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Донецької філії (83086, місто Донецьк, вулиця Челюскінців, будинок № 55-в; код ЄДРПОУ - 24812547)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» (86106, Донецька область, місто Макіївка, вулиця 301-ї Донецької Дивізії, будинок № 15/147, квартира № 21; код ЄДРПОУ - 13521255)

за участю третьої о?соби, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ісмангулова Вакіля Рашитовича (86134, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Нікітіна, будинок № 25-а);

про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 15 908,59 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Бичков В.М., який діє на підставі довіреності № 53-1-4/6-Ю від 20.12.2012

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариств?о «Українська страхова компанія «ГАРА?НТ-АВТО» в особі Донецької філії звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» сплачене страхове відшкодування в порядку у розмірі 15 908,59 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір комплексного страхування автотранспортних засобів № 11/1434/2041/0055 від 18.05.2011; розгорнуту довідку про дорожньо-транспортну пригоду № 8933736 від 04.01.2012; висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 07/01 від 11.01.2012; розрахунок розміру страхового відшкодування; страховий акт № 10 від 19.01.2012; платіжне доручення № 115 від 24.01.2012; постанову Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 03.02.2012 відносно Ісмангулова В.Р.; регресну вимогу про відшкодування шкоди від 19.07.2012, надіслану ПрАТ «Європейський страховий союз» на адресу ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО»; поліс № АВ/0769474; розрахунок зношення запасних частин від 17.08.2012; страховий акт № (138176) 1040421 від 20.08.2012; платіжне доручення № 1033 від 03.09.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 993, 1166, 1172 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 листопада 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 03 грудня 2012 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ісмангулова Вакіля Рашитовича;

- витребувано з Гірняцького районного суду міста Макіївки Донецької області справу про адміністративне правопорушення відносно Ісмангулова Вакіля Рашитовича.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03 грудня 2012 року розгляд справи відкладено до 24 грудня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням останнім вимог ухвали суду від 22 листопада 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24 грудня 2012 року розгляд справи відкладено до 14 січня 2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням відповідачем та третьою особою вимог ухвали суду від 22 листопада 2012 року.

Представник позивача Бичков В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак явку уповноваженого представника не забезпечив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ісмангулов В.Р. на виконання вимог ухвали суду від 22 листопада 2012 року письмових пояснень щодо обставин справи суду не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

18 травня 2011 року між ПрАТ «Європейський страховий союз» та Сенченко Зінаїдою Дмитрівною відповідно до Закону України «Про страхування» було укладено договір добровільного комплексного страхування автотранспортних засобів № 11/1434/2041/0055 (далі - Договір № 11/1434/2041/055), згідно з умовами якого ПрАТ «Європейський страховий союз» застраховані майнові інтереси Сенченко З.Д., пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «SUBARU IMPREZA» (далі - «Субару»), державний номерний знак АН 2617 ЕР, від страхових ризиків, зокрема і ДТП (а.с. 11-15).

Пунктом 1.3 Договору № 11/1434/2041/055 встановлено, що вигодонабувачем за наведеним договором є Сенченко Юрій Олексійовича.

14 грудня 2011 року між ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (далі - позивач) та ТОВ «Вікторія» (далі - відповідач) відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було укладено поліс № АВ/0769474, згідно з умовами якого позивачем застраховані майнові інтереси відповідача, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «БАЗ А079.14» (далі - «БАЗ»), державний номерний знак АН 8650 СІ, від страхових ризиків, зокрема і ДТП (а.с. 29).

23 грудня 2011 року на вулиці Лихачова у Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу марки «БАЗ», державний номерний знак АН 8650 СІ, під керуванням Ісмангулова Вакіля Рашитовича, автомобіля марки «Субару», державний номерний знак АН 2617 ЕР та автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак АН 8247 АМ, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до пункту 1.11 Договору № 11/1434/2041/055 строк дії договору визначено з 19 травня 2011 року по 18 травня 2012 року, тобто на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Субару», державний номерний знак АН 2617 ЕР, був застрахований ПрАТ «Європейський страховий союз».

Пунктами 3, 4 та 5 Полісу № АВ/0769474 встановлено строк дії полісу з 00 год. 00 хв. 15 грудня 2011 року до 14 квітня 2012 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) становить 50 000,00 гривень, франшиза становить 510,00 гривень.

Наведене свідчить про те, що на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди відповідальність за шкоду, заподіяну автомобілем марки «БАЗ», державний номерний знак АН 8650 СІ, який належить ТОВ «Вікторія», було застраховано позивачем.

З розгорнутої довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 8933736 від 04 січня 2012 року вбачається, що ДТП, яка мала місце 23 грудня 2011 року, за участю автомобіля марки «БАЗ», державний номерний знак АН 8650 СІ, під керуванням Ісмангулова Вакіля Рашитовича, що належить ТОВ «Вікторія», автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак АН 8247 НМ, під керуванням власника Пирікова Олексія Валерійовича та автомобіля марки «Субару», державний номерний знак АН 2617 ЕР, під керуванням Сенченко Тетяни Володимирівни, що належить Сенченко Зінаїді Дмитрівні сталася внаслідок порушення водієм Ісмангуловим В.Р. пунктів 15.7, 15.12 Правил дорожнього руху України. За фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП, складено адміністративний протокол АН1 № 547214 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Матеріали ДТП направлено до Гірницького районного суду міста Макіївки (а.с. 9).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові автомобіля марки «Субару», державний номерний знак АН 2617 ЕР ПрАТ «Європейський страховий союз» замовлено проведення експертного автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 07/01 від 11 січня 2012 року, проведеного суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Бодак Володимиром Степановичем (який має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розмір збитків, завданих власнику транспортного засобу», свідоцтво Мінюсту України № 325, строк дії якого продовжено до 22 квітня 2016 року), вартість відновлювального ремонту, без урахування експлуатаційного зносу запчастин автомобіля SUBARU IMPREZA, державний номерний знак АН 2617 ЕР, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, на момент проведення дослідження складає 24 791,78 гривень (а.с. 17-25).

Згідно з розрахунку страхового відшкодування за Договором № 11/1434/2041/0055 від 18 травня 2011 року страхове відшкодування, що підлягає виплаті, складає 19 899,82 гривень (а.с. 26).

Сформованим ПрАТ «Європейський страховий союз» страховим актом № 10 від 19 січня 2012 року призначено до виплати Сенченко Юрію Олексійовичу (вигодонабувач за Договором № 11/1434/2041/0055) страхове відшкодування у розмірі 19 899,82 гривень (а.с. 27), яке платіжний дорученням № 115 від 24 січня 2012 року на суму 19 899,82 гривень перераховано Сенченко Ю.О. (а.с. 28).

Постановою Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 03 лютого 2012 року, Ісмангулова В.Р. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 10).

Після настання страхового випадку, відповідач не повідомив позивача в установлений законом строк про настання дорожньо-транспортної пригоди.

25 липня 2012 року на адресу позивача від ПрАТ «Європейський страховий союз» надійшла регресна вимога про здійснення грошового відшкодування, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 16).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 5 Полісу № АВ/0769474 розмір франшизи визначено в сумі 510,00 гривень.

Відповідно до сформованого страхового акту № (138176) 1040421 від 20 серпня 2012 року, здійсненого з урахуванням розрахунку зношення запасних частин автомобіля марки «Субару», державний номерний знак АН 2617 ЕР, проведеного відповідно до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», безумовної франшизи, розмір збитку завданого об'єкту страхування, складає 15 908,59 гривень (а.с. 31).

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23 грудня 2011 року, за умови Полісу № АВ/0769474, настав страховий випадок, та позивач за заявою ПрАТ «Європейський страховий союз», на підставі сформованого страхового акту № (138176) 1040421 від 20 серпня 2012 року, платіжним дорученням № 1033 від 03 вересня 2012 року перерахував 15 908,59 гривень страхового відшкодування (а.с. 32).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Згідно частини другої статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України та пунктом четвертим Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів господарської справи, в тому числі постанови Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 03 лютого 2012 року, на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди, відповідач знаходився в трудових правовідносинах з Ісмангуловим Вакілем Рашитовичем, що не спростовано відповідачем в порядку статті 33 ГПК України.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 03 лютого 2012 року вбачається, що спірна дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 23 грудня 2011 року сталася саме з вини Ісмангулова В.Р., який керуючи автомобілем марки «БАЗ», державний номерний знак АН 8650 СІ, на порушення вимог 15.12 ПДР України, здійснив зупинку і залишив автобус, не вживши всіх засобів, щоб не допустити його самовільного руху, у разі чого автобус почав рухатися та здійснив наїзд на автомобіль «Субару», державний номерний знак АН 2617 ЕР та автомобіль марки «Мерседес», державний номерний знак АН 8247 АМ, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Ісмангулова В.Р., залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Враховуюче наведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 15 908,59 гривень.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Згідно підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (підпункт 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем та/або третьою особою в установлений законом строк про настання страхового випадку, та іншого відповідачем не доведено, позивач набув право вимоги сплати відповідачем сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 15 908,59 гривень.

На час прийняття рішення у справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Щодо звернення позивача до суду без досудового врегулювання спору, господарський суд зазначає наступне.

Конституційний суд України в абзаці 3 пункту третьому Рішення № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року зазначив, що зі змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути, зокрема, юридичні особи. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Також суд приймає до уваги, що згідно приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абзац 3 пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» із відповідними змінами).

В абзаці 3, 4 пункту 6.2 Рішення Конституційного суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року зазначено, що у рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду. Таким чином, у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. Особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.

З наведеного випливає, що спір у даній справі підлягає розгляду господарським судом по суті на загальних підставах.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем та викладені у позові, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення позовних вимог не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29, 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 27 Закону України «Про страхування», п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» (86106, Донецька область, місто Макіївка, вулиця 301-ї Донецької Дивізії, будинок № 15/147, квартира № 21; код ЄДРПОУ - 13521255, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Донецької філії (83086, місто Донецьк, вулиця Челюскінців, будинок № 55-в; код ЄДРПОУ - 24812547, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхова відшкодування в порядку регресу у розмірі 15 908,59 гривень, судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень, а всього 17 518 (сімнадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять) гривень 09 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 14.01.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2013.

Суддя Фурсова С.М.

СудГосподарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення14.01.2013
Оприлюднено16.01.2013
Номер документу28617356
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5006/47/126/2012

Ухвала від 03.12.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Фурсова С.М.

Ухвала від 24.12.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Фурсова С.М.

Рішення від 14.01.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

Фурсова С.М.

Ухвала від 22.11.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Фурсова С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні