Рішення

від 14.01.2013 по справі 5011-53/16239-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/16239-2012 14.01.13

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Терикон-Сервіс»

до Промислово-торгівельного комерційного підприємства «Фірма Мисливпромпостач»

про стягнення 33 873,23 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Філатов В.А. -ліквідатор

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватним підприємством «Терикон-Сервіс»(позивач) заявлено позов про стягнення з Промислово-торгівельного комерційного підприємства «Фірма Мисливпромпостач»(відповідач) заборгованості за договором № 31 на технічне обслуговування ліфтів від 01.11.2008 року в розмірі 33 873,23 грн. (23 800,68 грн. основного боргу, 8 283,12 грн. пені, 663,58 грн. інфляційних втрат, 1 125,85 грн. 3% річних).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/16239-2012, розгляд справи призначено на 17.12.2012 року.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі позивач в засідання суду не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суду невідомо.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.2012 з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Враховуючи те, що нез'явлення представника позивача в засідання суду та невиконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі перешкоджає вирішенню спору по суті, господарський суд ухвалою від 17.12.2012 відклав розгляд справи на 14.01.2013.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 14.01.2013 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 14.01.2013 від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.01.2013 та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.01.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством «Терикон-Сервіс» (позивач) та Промислово-торгівельним комерційним підприємством «Фірма Мисливпромпостач» (відповідач) було укладено договір № 31 на технічне обслуговування ліфтів від 01.11.2008 року (далі - «Договір-1»), за яким позивач зобов'язався виконати роботи по технічному обслуговуванню 2-х вантажних ліфтів встановлених за адресою: м. Київ, пр. Московський, 20.

Згідно розрахунку погодженого сторонами, вартість технічного обслуговування ліфтів на місяць складає 1400,04 грн. (Додаток № 2).

Позивач виконав свої зобов'язання, передбачені Договором. На підставі виконаних робіт із технічного обслуговування було складено, підписано сторонами за Договором, скріплено печатками сторін акти здачі-приймання виконаних робіт за період з червня 2010 року до листопада 2011 року на загальну суму 23 800,68 грн.

Проте відповідач порушив зобов'язання щодо сплати позивачем вартості виконаних робіт, заборгованість відповідача становить 23 800,68 грн.

Для досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу Претензію-вимогу № 3 вих. № 12/10-16-03 від 16.10.2012р., в якій позивач просив відповідача здійснити оплату, перерахувавши суму боргу на рахунок позивача, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення поштового відправлення. Відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги претензії не задовольнив.

Як стверджує позивач, відповідач зазначені договірні умови належним чином не виконав, оплату за надані позивачем послуги не здійснив. На день звернення з позовною заявою до суду відповідач не здійснив оплату за фактично надані послуги і тому загальна сума заборгованості за Договором становить 23 800,68 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901- ст.907 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач надав на користь відповідача послуги на загальну суму 23 800,67 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт за період з червня 2010 року до листопада 2011 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та посвідчені печатками останніх.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги, несплаченим залишився борг у сумі 23 800,67 грн.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відтак несплачена сума заборгованості, факт наявності якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 23 800,67 грн.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 23 800,67 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8 283,12 грн. нараховану за шість місяців.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що у разі порушення строку оплати за виконані роботи, вказаного в пункті 5.3. цього договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

Як зазначалося вище, оплатити вартість послуг відповідач зобов'язаний був не пізніше п'ятого числа, що йде за звітним.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

Враховуючи зазначене, пеню за прострочення оплати вартості послуг суд розраховує в межах періоду, заявленого позивачем.

За перерахунком суду розмір пені складає 1 790,58 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 790,58 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач просить суд стягнути на свою користь 1 125,85 грн. 3% річних та 663,58 грн. інфляційної складової боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене суд погоджується з розрахунком інфляційної складової боргу в розмірі 663,58 грн. та 3% річних в розмірі 1 125,85 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 2 , 4 3 , 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Промислово-торгівельного комерційного підприємства «Фірма Мисливпромпостач»(04073, м. Київ, Московський проспект, 20, код ЄДРПОУ 13670245) на користь Приватного підприємства «Терикон-Сервіс»(07300, Київська область, м. Вишгород, проспект І.Мазепи, 13/9, кв. 27, код ЄДРПОУ 35278100) 23 800 (двадцять три тисячі вісімсот) грн. 68 коп. боргу, 1 790 (одну тисячу сімсот дев'яносто) грн. 58 коп. пені, 663 (шістсот шістдесят три) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 1 125 (одну тисячу сто двадцять п'ять) грн. 85 коп. 3% річних та 1 301 (одну тисячу триста одну) грн. 01 коп. судових витрат.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову -відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.01.2013

Суддя Грєхова О.А.