Рішення

від 14.01.2013 по справі 5011-53/16948-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/16948-2012 14.01.13

За позовом Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрмістобуд"

про стягнення 42 573,32 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники :

Від позивача Мельниченко К.П., Батюк Т.В. -представники за довіреностями

Від відповідача не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство фірма "Фундамент" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрмістобуд" на підставі Договору № 31/03-11 від 31.03.2011 року на виконання робіт по улаштуванню пальового фундаменту з буронабивних паль за адресою: вул. Солов'яненко, 441 а, смт Козин, Обухівського району Київської області з яких: 35 660,55 грн. основного боргу, 5 456,06 грн. пені та 1 456,71 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 31/03-11 від 31.03.2011 року позивач виконав для відповідача підрядні роботи згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) за березень, травень 2011 р., проте, останній зобов'язання по оплаті спірних робіт за вказаний період виконав частково та з порушення встановлених договором строків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-53/16948-2012 та призначено справу до розгляду на 14.01.2013.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі направлена за юридичною адресою відповідача 04.12.2012, про що свідчить відмітка загального відділу діловодства суду на зворотній стороні вказаної ухвали.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.01.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

31.03.2011 між Закритим акціонерним товариством фірма "Фундамент" (позивач), визначеним як Субпідрядник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрмістобуд" (відповідач), визначеним як Генпідрядник, було укладено Договір № 31/03-11 на виконання робіт по улаштуванню пальового фундаменту з буронабивних паль за адресою: вул. Солов'яненко, 441 а, смт Козин, Обухівського району Київської області (надалі -Договір).

Відповідно до п. 3.1. Договору та Додаткової угоди № 1 від 15.04.2011 до нього, загальна вартість робіт по улаштуванню універсальною буровою установкою додаткових буронабивних паль Ф 620 мм (2 палі довжиною 10,0 м) загальним конструктивним обсягом 6,04 м 3 без вартості матеріалів (бетону та арматурних каркасів) поставки генпідрядника складає 118 971,25 грн. (з ПДВ).

Згідно з п. 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за виконані Субпідрядником роботи здійснюються Генпідрядником відповідно до договору на підставі Актів про виконання робіт (форма КБ-2в), Довідки про виконання робіт (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін. Кожного місяця Субпідрядник передає форми КБ-2в та КБ-3 для підписання Генпідрядником в строк не пізніше 25 числа місяця, що є звітним.

Сторони також узгодили, що оплата виконаних робіт здійснюється Генпідрядником протягом 15 днів після підписання актів виконаних робіт за умови фінансування замовником (п. 4.2 Договору).

Кінцеві розрахунки повинні здійснюватись протягом 15 банківських днів з моменту закінчення робіт і підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт, який підтверджує виконання обсягу робіт, передбаченого цим Договором та складається на підставі підписаних сторонами форм КБ-3 за умови фінансування замовником (п. 4.3 Договору).

Крім того, п. 4.1.6 Договору на Генпідрядника (відповідача) покладено обов'язок забезпечити оплату виконаних робіт в строки, передбачені п.п. 4.2. та 4.3. Договору.

На виконання умов Договору позивачем вчасно були виконані будівельно-монтажні роботи на загальну суму 118 971,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в) та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форми № КБ-3) за березень, травень 2011 р.

За твердженням позивача, відповідач в порушення умов Договору розрахувався за виконані позивачем будівельно-монтажні роботи частково, перерахувавши позивачу 36 000,00 грн. Крім того, в рахунок погашення боргу між сторонами підписано акт № 5 заліку взаємних вимог на суму 47 310,37 грн.

Таким чином, станом на час подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 35 660,55 грн.

З огляду на наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 35 660,55 грн. основного боргу, 5 456,06 грн. пені та 1 456,71 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір підряду (Договір № 31/03-11 від 31.03.2011 року), а тому саме він та відповідні положення статей глави 61 підрозділу І розділу ІІІ ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" такими типовими формами є № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт".

Отже, належним доказом, що підтверджує факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти № КБ-2в і № КБ-3.

Враховуючи вищенаведене, надані позивачем Акти приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми № КБ-3) за березень, травень 2011 р., підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, приймаються судом у якості належних доказів здійснення позивачем будівельно-монтажних робіт за Договором та беззаперечного прийняття їх відповідачем, а рівно, у якості доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 35 660,55 грн. за Договором № 31/03-11 від 31.03.2011 року.

Матеріали справи також свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами № 185 від 14.02.2012 та № 321 від 12.03.2012 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 35 660,55 грн.

У відповідь на звернення позивача відповідач надав лист за вих. № 12 від 16.03.2012, в якому вказав на дійсне існування заборгованості, однак також зазначив про неможливість проведення розрахунків у зв'язку з встановленням податковою міліцією 10 стану.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відтак несплачена сума заборгованості, факт наявності якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 35 660,55 грн.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 35 660,55 грн.

Позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 5 456,06 грн. пені на підставі п. 7.3 Договору за період 153 дні (з 25.05.2012 р. до 25.10.2012 р.).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1). При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

Пунктом 7.3 Договору № 31/03-11 від 31.03.2011 року сторони встановили, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт та кінцевих розрахунків Генпідрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі 0,1% від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ .

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Наведене свідчить, що відповідно до норм чинного законодавства сторони уклали договір, в якому визначили порядок та розмір неустойки у вигляді пені, яку повинен сплатити відповідач в разі порушення умов виконання договору.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

Враховуючи зазначене, пеню за прострочення оплати вартості послуг суд розраховує в межах періоду, заявленого позивачем.

За перерахунком суду розмір пені складає 2 250,71 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 250,71 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього суму трьох відсотків річних в розмірі 1 456,71 грн. за період 497 днів (з 16.06.2011 р. до 25.10.2012 р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, а також здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру трьох відсотків річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 456,71 грн. за період 497 днів (з 16.06.2011 р. до 25.10.2012 р.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 2 , 4 3 , 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрмістобуд" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 66 Б; ідентифікаційний код 33398567) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної 4-Б, оф. 43, 45; ідентифікаційний код 01416332) 35 660,55 (тридцять п'ять тисяч шістсот шість гривень 55 коп.) основного боргу, 2 250,71 (дві тисячі двісті сімдесят одну гривню 71 коп.) пені, 1 456,71 (одну тисячу чотириста п'ятдесят шість гривень 71 коп.) трьох відсотків річних, 1 488,32 (одну тисячу чотириста вісімдесят вісім гривень 32 коп.) судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову -відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.01.2013

Суддя Грєхова О.А.