Ухвала

від 09.10.2012 по справі 0670/11576/11

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"09" жовтня 2012 р. Справа № 0670/11576/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

від позивача: Тітовнін О.В.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" червня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.11.2011 р. №0003712301, №3722301 ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2011 року №0003712301 та №000372230, якими позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1292 грн., з яких: 861 грн. - за основним платежем та 431 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та з податку на додану вартість на загальну суму 1034 грн. з яких: 689 грн. за основним платежем та 345 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 22 листопада 2011 року №0003712301 та № 0003722301.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

У письмових запереченнях та в судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою, а тому просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без - задоволення.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Працівниками державної податкової інспекції у м. Житомирі було проведено виїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" з питань взаємовідносин з ПП "Поліхім", ПП "Флоратекс", ТОВ "Компанія Столичний Град", ТОВ "Колсалтинг Сіті", ТОВ "Промоушин Україна" (код 36856707), ТОВ "Промоушин Україна" (код 33058141), ТОВ "Бікколайдер" за період діяльності з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3499 грн. Встановлено відсутність отримання товарів з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року щодо придбання ТОВ "ОНВІ" товарів (робіт, послуг) у ПП "Флоратекс" не підтверджуються стосовно врахування того, що підприємство знаходиться у 7 стані - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

В зв'язку з відсутністю первинних документів, на думку відповідача, взаємовідносини є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону, то такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів ТОВ "ОНВІ" у ПП "Флоратекс".

Встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п7.4.5. п.7.4 Закону України "Про податок на додану вартість", п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 2799 грн. за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.10.2011 року №0003142301 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4274 грн. у тому числі 3499 грн. - за основним платежем, та 875 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0003152301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3499 грн. у тому числі 2799 грн. - за основним платежем та 700 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку до ДПА у Житомирській області. Рішенням ДПА в Житомирській області від 02.11.2011 року № 23061/С-С/25-009 скасовано податкові повідомлення-рішення 05.10.2011 року №0003142301 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2638 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 444 грн. та №0003152301 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2110 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 355 грн. та зобов'язано ДПІ у м. Житомирі винести податкові повідомлення-рішення у відповідності до вимог Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №985.

На виконання даного рішення державною податковою інспекцією у м. Житомирі винесено податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року № 0003712301 та №000372230, якими позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1292 грн., з яких: 861 грн. - за основним платежем та 431 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та з податку на додану вартість на загальну суму 1034 грн. з яких:689 грн. за основним платежем та 345 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що позивач спеціалізується на виготовленні грануляту магнію та іншої продукції феросплавів. Біг-беги та вкладиши п/е, це пакети, які необхідні для пакування готової продукції.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ч.2 ст.206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Враховуючи наведені норми законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Крім того, зміст наведених норм свідчить на користь того, що наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Факт придбання ТОВ "ОНВІ" товару у ПП "Флоратекс", а саме: біг-бегів та вкладишів п/е підтверджується рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними.

Крім того, позивачем в підтвердження факту подальшого використання придбаних біг-бегів та вкладишів п/е було надано договір №449 від 05.12.2009 року укладений між ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та ТОВ "ОНВІ", а також специфікацію №1 до даного договору та додаткові угоди №1-3, у яких чітко зазначено, що продукція, яка виробляється ТОВ "ОНВІ" поставляється до ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" у пакуванні - біг-бег.

Крім того, колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача про те, що факт отримання товару позивачем не підтверджується, так як відсутні товарно-транспортні накладні, оскільки, ТОВ "ОНВІ" здійснювало вантажні перевезення власним автотранспортом. Відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. №207 - юридична особа, яка здійснює вантажні перевезення для власних потреб повинна мати наступні документи: накладна, яка підтверджує право власності на вантаж, посвідчення на право керування транспортним засобом, реєстраційний документ на транспортний засіб, талон про проходження державного технічного огляду, полі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, дорожній лист. Товарно-транспортні накладні в цьому переліку відсутні. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. передбачено обов'язковість товарно-транспортних накладних та подорожніх листів для перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів, які є замовниками послуг з перевезень. Тобто норма вказаного положення Правил не поширюється на позивача, оскільки при перевезеннях використовувався власний автотранспорт, договір перевезення не укладався.

Крім того, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а не підтвердженням факту придбання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів та "сумнівності" податкового кредиту є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Слід також відмітити, що Закон України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності прийнятих ним і оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" червня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Повний текст Ухвали виготовлений "15" жовтня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" вул. Корольова, 150-а,Житомир,10025

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014