Рішення

від 10.01.2013 по справі 5011-10/15998-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/15998-2012 10.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український консервний дім»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМФАРМІМПЕКС»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Волтарніст М.О. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 10 січня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

08 листопада 2012 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Український консервний дім»(позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 24/25-6-1 від 05.11.2012р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМФАРМІМПЕКС»(відповідач) заборгованості за договором № 75 від 04 травня 2011 року в сумі 59 629,95 грн. з них основного боргу -53 987,28 грн. (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят сім гривень 28 копійок), пеня -4 539,52 грн. (чотири тисячі п'ятсот тридцять дев'ять гривень 52 копійки) та 3% річних -1 103,15 грн. (одна тисяча сто три гривні 15 копійок).

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, уточнив /зменшив/ свої позовні вимоги в частині розміру основного боргу та просить суд стягнути з відповідача -41 999,98 грн. (сорок одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 98 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 75 від 04 травня 2011 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 11.12.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 10.01.2013р.

07 грудня 2012 року та 10 січня 2013 року через канцелярію до суду від позивача надійшли додаткові документи по справі № 5011-10/15998-2012, оформлені супровідними листами: № 24/25-6-2 від 06.12.2012р. і № 24/25-6-2 від 09.01.2013р., які долучено судом до матеріалів справи.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2011 року між позивачем (надалі -Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Дистриб'ютор або Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір № 75 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 2.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Дистриб'ютора продукцію, а Дистриб'ютор зобов'язується прийняти та оплатити цю продукцію.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму -247 570,81 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар на суму -169 486,10 грн. та частково повернув товар в розмірі -36 084,73 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі -41 999,98 грн., тобто 247 570,81 грн. - 169 486,10 грн. - 36 084,73 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням уточнень щодо суми основного боргу, підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 04 травня 2011 року між сторонами укладено договір № 75 згідно п. 2.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Дистриб'ютора продукцію, а Дистриб'ютор зобов'язується прийняти та оплатити цю продукцію.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в травня 2011 року по березень 2012 року позивач передав товар на загальну суму 247 570,81 грн., що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 7.8. Договору встановлено, що Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію на поточний рахунок Покупця, вказаний в договорі, на підставі накладної протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту оформлення видаткової накладної.

З матеріалів слідує, що на суму 169 486,10 грн. Покупець частково оплатив отриманий по Договору товар, а на суму - 36 084,73 грн. частково повернув товар, що підтверджується довідкою № 3050/2012 від 12.10.2012р. з «БМ Банк», видатковими накладними на повернення та актом звірки взаєморозрахунків за період з 04.05.2011р. по 11.12.2012р. (копії документів в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2012р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог ухвали від 13.11.2012р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів оплати товару по Договору, а також доказів повернення товару у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на січень 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 41 999,98 грн. з розрахунку: 247 570,81 грн. (загальні вартість товару) - 169 486,10 грн. (частково оплачений товар) - 36 084,73 грн. (частково повернений товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 11.5. Договору випливає, що за несвоєчасну оплату вартості товару відповідач сплачує позивачу штрафну пеню в наступних розмірах:

- при прострочці оплати від 1 (одного) до 10 календарних днів включно виплачує штрафну санкцію в розмірі 0,3 % від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки в цей період;

- при прострочці оплати від 11 до 20 календарних днів включно виплачує штрафну санкцію в розмірі 0,5 % від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки в цей період;

- при прострочці оплати від 21 дня до дня повної фактичної оплати включно виплачує штрафну санкцію в розмірі 1 % від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки в цей період, включаючи день фактичного виконання зобов'язання по оплаті.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 539,52 грн. пені за не здійснення оплати за отриманий товар по Договору товару у встановлений відповідним правочином строк.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, в межах заявленого періоду нарахування, стягненню з останнього на користь позивача підлягає 1 103,15 грн. 3% річних.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням уточнень щодо основного боргу, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу господарських витрат у справі.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?»довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить -47 642,65 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМФАРМІМПЕКС»(ідентифікаційний код: 30263629, адреса: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, Н.П. 43, ІПН 302636226102, свідоцтво № 37508948), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український консервний дім»(ідентифікаційний код: 36477060, адреса: 03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 1-Б, кв. 35, ІПН 364770626575, свідоцтво № 100224954), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -41 999,98 грн. (сорок одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 98 копійок), пеня -4 539,52 грн. (чотири тисячі п'ятсот тридцять дев'ять гривень 52 копійки), 3% річних -1 103,15 грн. (одна тисяча сто три гривні 15 копійок) та судові витрати -1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.01.2013р.

Суддя О.В. Котков