Постанова

від 10.01.2013 по справі 5010/1007/2012-9/43

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.13 Справа № 5010/1007/2012-9/43

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Данко Л.С.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Нестеренка Василя Миколайовича, б/н від 31.10.2012р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2012 року

у справі № 5010/1007/2012-9/43

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Галичанка", м. Бурштин

до відповідача : фізичної особи-підприємця Нестеренка Василя Миколайовича , м. Бурштин

про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням, площею 49,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Шухевича, буд. №1 (№11) м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, шляхом виселення

За участю представників:

позивача: Головенко Т.Я. -представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: не з'явився (належним чином повідомлений).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2012 року у справі № 5010/1007/2012-9/43 (суддя Фанда О.М.) позовні вимоги ТзОВ "Галичанка"до ФОП Нестеренко В.М. задоволено повністю.

Рішення місцевого суду мотивоване ст.ст.314,759,763,785 ЦК України, ст.ст. 134, 291 ГК України. Зокрема, тим, що договір оренди від 01.01.2011р. припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку. На підставі ст.785 ЦК у відповідача виник обов'язок повернути орендоване майно власникові. Позивач звертався до відповідача з вимогою про звільнення орендованих приміщень, проте відповідач їх не звільнив .

Відповідач - ФОП Нестеренко Василь Миколайович не погодився з рішенням місцевого суд, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Відповідач вважає передчасним висновок місцевого суду, що договір оренди від 01.01.2011р. припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, оскільки договір був пролонгований на підставі ст.764 ЦК України. На думку скаржника, вимога-претензія позивача від 22.03.2012р. є безпідставною, оскільки на момент її предявлення строк дії договору не закінчився. Крім того, скаржник зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги його доводи про те, що питання припинення або продовження терміну дії договору оренди не розглядалась на загальних зборах учасників, хоча він ,як учасник товариства, звертався із заявою до директора товариства про скликання зборів для вирішення цього питання. Разом з тим, вказує, що позивач не надав доказів реєстрації права власності на спірні приміщення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 2316 від 03.12.12р.) та в доповненні до відзиву (вх. № 83 від 08.01.2013р.) заперечує проти доводів скаржника, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. Зазначає, зокрема, що після закінчення строку дії договору відповідач не повернув орендованого приміщення, закрив на замок, не використовує його, орендної плати не платить, письмові вимоги позивача від 10.02.2012р., від 16.03.2012р. та від 29.12.2012р. відповідач залишив без відповіді і без задоволення.

Відповідач (апелянт) явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був у встановленому порядку повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення йому 08.12.2012р. ухвали суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві та довповненні до відзиву, просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апляційну скаргу без задоволення.нйсвої доводи

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне .

01.01.2011р. позивачем та відповідачем укладений договір оренди нежитлового приміщення( а.с.8-10), відповідно до умов якого позивач передає відповідачу в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 49,0 кв. м., яке знаходиться за адресою: вул. Шухевича, буд. №1, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область. Орендна плата встановлена в розмірі 2500грн. в місяць., яка сплачується до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Договір діє з 01.01.2011р.по 30.06.2011р.(п.7.1).

За умовами пункту 7.5 договору дія договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

З матеріалів справи вбачається що позивач надсилав відповідачу вимоги від 10.02.2012р. (надіслано 14.02.2012р.) та від 21.03.2012р.(надіслано 22.03.2012р.) про повернення орендованого майна, які залишені відповідачем без відповіді і без задоволення.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляціний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.759 ЦК України, ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 4 ст. 284 ГК строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В силу частини другої ст.291 ГК договір оренди припиняється у разі, зокрема,закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 764 ЦК передбачає правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, а саме: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З аналізу названих норм законодавства випливає, що чинне законодавство передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму з визначеним строком користування майном в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. Бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Що стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму. Якщо протягом цього строку наймодавець заявить про своє бажання припинити відносини найму, наймач зобов'язаний буде повернути йому майно у строки та в порядку, передбаченому договором.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.01.2011р.сторонами був укладений договір оренди нерухомого майна , термін дії якого встановлений по 30.06.2011р.

Слід зазначити, що в копії договору , наданій позивачем( а.с.8-10), строк дії договору вказаний з 01.01.2011р. по 30.06.2011р.( п.7.1), а в копії договору, наданій відповідачем (а.с.44-46), строк дії договору вказаний з 01.01.2011р. по 01.06.2011р. (п.7.1).

Однак, згідно з наказом позивача №23 від 01.01.2012р.(а.с.32) приміщення передаються в оренду відповідачу на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 24.12.2010р. (протокол №12) на строк з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. Ці обставини дають підстави для висновку, що приміщення передані в оренду строком на 6 місяців, відтак, термін дії договору встановлений по 30.06.2011р., а в копії договору, наданій відповідачем, допущена описка.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії договору (30.06.2011р.) позивач не заперечував, а відповідач продовжуавав користуватися майном, що свідчить про продовдення дії договору на новий строк - по 31.12.2011р. Доказів звернення позивача до відповідача упродовж місяця після 31.12.2011р. про припинення дії договору та повернення майна суду не надано. Отже, договір оренди був повторно прологований на новий строк -до 30.06.2012р.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача в лютому та в березні 2012р. про повернення майна, а в серпні 2012р. позивач звернувся з позовом, що свідчить про відсутність його згоди на подальше продовження орендних відносин з відповідачем. Названі обставини дають підстави для висновку, що договір оренди припинив свою дію 30.06.2012р.

Частиною першою ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що договір оренди припинв свою дію і в силу приписів ст.785 ЦК у відповідача виник обов'язок повернути позивачеві орендовані приміщення.

Доводи відповідача про те, що вимога-претезія була надіслана позивачем під час дії договору не можуть братися до уваги, оскільки чинним законодавством не заборонено наймодавцеві висловивти свої заперечення щодо продовження відносин найму до закінчення строку дії договору.

Доводи відповідача про звернення до директора товариства із заявою про скликання зборів для вирішення питання продовження дії договору оренди апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки саме звернення не є згодою орендодавця на продовження дії договору оренди та свідчить про те, що відповідачу було відомо про припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії.

Решту доводів відповідача апеляційний суд вважає необгрунтованими та такими, що не спростовують висновку місцевого суду покладених в основу рішення про задоволення позову.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано - Франківської області від 19.10.2012р. у справі № 5010/1007/2012-9/43 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Данко Л.С.

суддя Якімець Г.Г.