Рішення

від 08.01.2013 по справі 5020-1185/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2013 року справа № 5020-1185/2012 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського,5, м. Севастополь, 99011), до малого приватного підприємства «Донжон»    (вул. Леніна,30, м. Севастополь, 99011), про стягнення заборгованості за договором оренди, суддя Щербаков С.О. за участю: представників сторін – не з`явились; Суть спору: Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до малого приватного підприємства «Донжон», в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди нерухомого майна №443-05 від 20.12.2005 у розмірі 27 746,32 грн., з яких: 16 651,74 грн. заборгованості по орендній платі за період з 01.09.2011 по 26.01.2012,  пеня – 1274,18 грн., 3% річних в розмірі 378,50 грн. та штраф – 9441,90 грн. Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 625, 653 Цивільного кодексу України, статті 18, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, умови договору оренди нерухомого майна № 443-05 від 20.12.2005, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо сплати орендної плати за період з 01.09.2011 по 26.01.2012. Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.10.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 19.11.2012.           Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 19.11.2012 відкладалось на 10.12.2012. У судовому засіданні 10.12.2012 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладений розгляд справи на 27.12.2012.  У судовому засіданні 27.12.2012 розгляд справи відкладався на 08.01.2013. У судове засідання 08.01.2013 представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився,  про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до статті 81-1 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №  01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві”). Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних  осіб-підприємців і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Копія ухвали надсилалась судом відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином.   Крім того, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.59 ГПК України, щодо надання відзиву на позов. З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін за наявними у справі матеріалами. Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд,– встановив: 20.12.2005 між управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради та малим приватним підприємством «Донжон» (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №  443-05 (далі – Договір) відповідно до п.1.1. якого, в редакції протоколу узгодження змін до договору від 04.12.2006, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно – вбудовані нежитлові приміщення підвалу літ. І-1-4, загальною площею 53,70 кв.м., вхід до підвалу 5,60 кв.м., що розташовані по вул. Леніна,30 у м. Севастополі (далі – об'єкт оренди). Об'єкт оренди знаходиться на балансі Комунального підприємства «РЕП-3», вартість якого згідно експертної оцінки від 30.11.2006 становить 124 691,00 гривень (пункт 1.1. Договору в редакції протоколу від 04.12.2006 узгодження змін до договору). Відповідно до п.2.1. Договору, в редакції протоколу від 19.03.2008 узгодження змін до договору, передача об'єкта оренди не тягне передачу орендарю права власності на даний об'єкт (його частину). Власником об'єкта оренди залишається територіальна громада м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, а орендар користується ним на протязі строку оренди. Розмір орендної плати визначається у відповідності з Рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.103.2007 та становить 22 061,25 грн. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не включаються в орендну плату (пункт 3.1 Договору в редакції протоколу від 10.05.2007 узгодження змін до договору). Орендна плата за місяць оренди складає 1888,38 грн. та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця з 01.01.2007 (пункт 3.2 Договору в редакції протоколу від 10.05.2007 узгодження змін до договору). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції що відповідає попередньому відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007  (п. 3.3 Договору в редакції протоколу від 10.05.2007 узгодження змін до договору). Орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі стягується відповідно до законодавства за увесь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення (п. 3.5 Договору) У пункті 4.4 договору орендар зобов'язався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єкту оренди, у тому числі оплату комунальних послуг. Згідно п.7.1. Договору в редакції протоколу від 19.03.2008 узгодження змін до Договору, цей договір діє до 16.10.2012. Відповідно до п. 2.4. Договору, вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкта оренди. Як вбачається з акту прийому-передачі орендованого майна від 20.12.2005, Управління з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації (орендодавець) та балансоутримувач Комунальне підприємство «РЕП-3» передали в оренду, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно – вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 55,10 кв.м., що розташовані в підвалі житлової трьохповерхової будівлі по вул. Леніна,30 у м. Севастополі, вартість якого за експертною оцінкою склала 101 550,00 грн. (а.с. 12).     Крім того, 20.12.2005 сторонами підписаний розрахунок розміру орендної плати до договору оренди № 443-05 від 20.12.2005, розмір якої за перший місяць оренди склав – 999,71 грн. (а.с. 13). Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.10.2011 у справі № 5020-1464/2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2012, позов Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до малого приватного підприємства «Донжон» про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та повернення приміщення, задоволений повністю, зокрема, було розірвано  договір оренди нерухомого майна №443-05 від 20.12.2005 укладений між управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради та малим приватним підприємством «Донжон», зобов'язано мале приватне підприємство «Донжон» повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської ради орендоване майно за договором оренди №443-05 від 20.12.2005 нерухомого майна - вбудовані нежитлові приміщення підвалу літ. І-1-4, загальною площею 53,70 кв.м., вхід до підвалу, площею 5,60 кв.м, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна,30, а також стягнуто суму заборгованості по орендній платі за період з жовтня 2009 по серпень 2011 (а.с.39-49). Рішення набрало законної сили 19.01.2012. На думку позивача, відповідачем зобов'язання по внесенню орендної плати відповідно до умов договору виконувались не належним чином та за користування орендованим майном у період з 01.09.2011 по 26.01.2012 відповідач повинен сплатити заборгованість по орендній платі з урахуванням штрафних санкцій, що стало підставою для нарахування позивачем відповідачу заборгованості по орендній платі у розмірі 16 651,74 грн., пені в розмірі 1  274,18 грн., 3% річних у розмірі 378,50 грн. та штрафу – 9441,90 грн. Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного. Частиною 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди. Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу   України. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Частиною 3 цієї статті визначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Як встановлено судом, договір оренди нерухомого майна № 443-05 від 20.12.2005 було розірвано та з відповідача стягнуто заборгованість по орендній платі за період з жовтня 2009 по серпень 2011 рішенням господарського суду у справі №5020-1464/2011 від 20.10.2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2012. Отже, рішення господарського суду міста Севастополя від 20.10.2011 набрало законної сили 19.01.2012. Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання відповідача по внесенню орендної плати припинились 19.01.2012. Перевіривши наданий позивачем розрахунок основної суми заборгованості за договором за період з 01.01.2012 по 26.01.2012 суд визнав його невірним. Пунктом 7.5. Договору передбачено, що дія договору оренди припиняється зокрема внаслідок рішення господарського суду. Позивачем, при здійснені розрахунку основної суми заборгованості, в супереч п.7.5. Договору, не враховано що договір оренди №443-05 від 20.12.2005 припинив свою дію після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.10.2011 у справі №5020-1464/2011 законної сили, а саме 19.01.2012 (дата винесення постанови Севастопольським апеляційним господарським судом), тобто перебіг часу прострочення обов'язку щодо повернення об'єкту оренди закінчився 19.01.2012, відповідно й право позивача на нарахування заборгованості по орендній платі за час прострочення виникає з вересня 2011 по 19.01.2012. Суд здійснив власний розрахунок основної суми заборгованості  по орендній платі, згідно якого з відповідача підлягає стягненню 15 872,73 грн., виходячи з наступного розрахунку: Місяць Заборгованість на початок місяця, грн. Орендна плата з урахуванням індексу інфляції, грн. Сплачено, грн. Заборгованість на кінець місяця, грн. вересень 20110,003436,13-3436,13 жовтень 20113436,133439,57-6875,70 листопад 20116875,703439,57-10315,27 грудень 201110315,273443,01-13758,28 січень 201213758,282114,45-15872,73 Всього:0,0015872,73-15872,73 Розрахунок за період з 01.01.2012 по 19.01.2012: 3449,9/31*19 дн. = 2114,45 грн. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України,  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі об'єкта оренди за період з 01.09.2011 по 19.01.2012 відповідачем суду  не надано. Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 443-05 від 20.12.2005 за період з 01.09.2011 по 19.01.2012 на загальну суму – 15872,73 грн. Враховуючи те, що своєчасне внесення орендної плати за користування майном є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за вірним розрахунком, здійсненим судом, а саме за період з 01.09.2011 по 19.01.2012 у розмірі 15872,73 грн. Також пунктом 3.5 договору сторони узгодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі стягується відповідно до законодавства за увесь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення. Позивач просить стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання зобов'язань за договором №443-05 від 20.12.2012 за період з вересня 2011 року по січень 2012 року у розмірі 1274,18 грн. В силу частини другої статті  20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом. Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України). Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.           Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання. Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.   Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованої пені у розмірі 1274,18 грн., суд дійшов до висновку що він є невірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку пені за січень 2012 була взята невірна сума заборгованості у розмірі 2893,46 грн., а оскільки судом був здійснений власний розрахунок основної суми заборгованості по орендній платі, зокрема за січень 2012, згідно якого заборгованість відповідача по орендній платі склала 2114,45 грн., тому сума для нарахування пені за неналежне виконання зобов'язань відповідачем у січні 2012 повинна складати 2114,45 грн., в зв'язку із чим, судом зроблено власний розрахунок за наступною формулою: пеня = сума боргу х подвійна облікова ставка НБУ : 365/366 днів (2011/2012 рік) х кількість днів прострочення. Сумма долга (грн.)Период просрочкиКоличество дней просрочкиРазмер учетной ставки НБУРазмер двойной учетной ставки НБУ в деньСумма пени за период просрочки 3436.1321.09.2011 - 31.12.20111027.7500 %0.042 %*148.84 3436.1301.01.2012 - 20.03.2012807.7500 %0.042 %*116.42 3439.5721.10.2011 - 31.12.2011727.7500 %0.042 %*105.17 3439.5701.01.2012 - 22.03.2012827.7500 %0.042 %*119.45 3439.5723.03.2012 - 20.04.2012297.5000 %0.041 %*40.88 3439.5721.11.2011 - 31.12.2011417.7500 %0.042 %*59.89 3439.5701.01.2012 - 22.03.2012827.7500 %0.042 %*119.45 3439.5723.03.2012 - 20.05.2012597.5000 %0.041 %*83.17 3443.0121.12.2011 - 31.12.2011117.7500 %0.042 %*16.08 3443.0101.01.2012 - 22.03.2012827.7500 %0.042 %*119.56 3443.0123.03.2012 - 20.06.2012907.5000 %0.041 %*127.00 2114.4521.01.2012 - 22.03.2012627.7500 %0.042 %*55.52 2114.4523.03.2012 - 20.07.20121207.5000 %0.041 %*103.99 Всього:хххх1215,42 Таким чином, загальна сума пені за період прострочення виконання зобов'язання за розрахунком суду складає 1215,42 грн. А отже, суд вважає що вимоги позову в частині стягнення з відповідача підлягають задовольненню частково, а саме у розмірі 1215,42 грн. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 01.09.2011 року по січень 2012 року  у розмірі 378,50 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про те, що він є невірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних за січень 2012 також була взята невірна сума заборгованості у розмірі 2893,46 грн., в зв'язку із чим, сума для нарахування пені за неналежне виконання зобов'язань відповідачем у січні 2012 повинна складати 2114,45 грн., тому судом було зроблено власний розрахунок: Сумма долга (грн.)Период просрочкиКоличество дней просрочкиРазмер процентов годовыхОбщая сумма процентов 3436.1321.09.2011 - 31.12.20111023 %28.81 3436.1301.01.2012 - 21.08.20122343 %66.09 3439.5721.10.2011 - 31.12.2011723 %20.35 3439.5701.01.2012 - 21.08.20122343 %66.15 3439.5721.11.2011 - 31.12.2011413 %11.59 3439.5701.01.2012 - 21.08.20122343 %66.15 3443.0121.12.2011 - 31.12.2011113 %3.11 3443.0101.01.2012 - 21.08.20122343 %66.22 2114.4521.01.2012 - 21.08.20122143 %37.19 Всього:ххх364,94 Таким чином, загальна сума 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань складає 364,94 грн. А отже, суд вважає що вимоги позову в частині стягнення з відповідача 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 364,94 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі                  9441,90 грн., враховуючи положення пункту 6.1 Договору, згідно з яким у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати. З цього приводу суд зазначає наступне. Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Штрафом   є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею   є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України). У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати за місяць оренди відповідно до п.3.2. Договору №443-05, в редакції протоколу узгодження змін до договору від 10.05.2007, яка становить 1888,38 грн. Таким чином, загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 9441,90 грн. (1888,38 грн. *5) (арк. с.9). В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії. З матеріалів справи вбачається, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку із чим, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі місячної орендної плати - 3443,01 грн. (орендна плата за грудень 2011 року з урахуванням індексу інфляції). З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 20896,10 грн., з яких: 15872,73 грн. основної суми заборгованості, 1215,42 грн. пені, 364,94 грн. 3% річних, 3443,01 грн. штрафу. Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, але враховуючи повну суму заявленого штрафу, оскільки в цій частині сума зменшена за ініціативою суду. Таким чином з відповідача га користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1560,12 грн. ( 26894,99 грн. * 1609,50 грн. / 27746,32 грн.).           На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                            В И Р І Ш И В : 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з малого приватного підприємства «Донжон» (99011, м. Севастополь, вул. Леніна,30, ідентифікаційний код 22242258) на користь  Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, р/р 33213870700001 в ДУ ДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, ЗКПО 23895637, код платежу – 22080400) заборгованість за Договором оренди нерухомого майна №443-05 від 20.12.2005 у розмірі 20896,10 грн. (двадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість грн. 10 коп.), з яких: 15872,73 грн. основної суми заборгованості по орендній платі за період з 01.09.2011 по 19.01.2012, пені в розмірі 1215,42 грн., 3% річних – 364,94 грн. та штрафу у розмірі 3443,01 грн. 3.          Стягнути з малого приватного підприємства «Донжон» (99011, м. Севастополь, вул. Леніна,30, ідентифікаційний код 22242258) на користь  Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, р/р 37188003000416 в ДУ ДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, код ЄДРПОУ 25750044, отримувач: ФКМ СМР) судовий збір у розмірі 1560,12 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят гривень 12 коп). 4.         В іншій частині позовних вимог відмовити. Видати накази після набрання рішенням законної сили. Рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  та підписано 14.01.2013. Суддя                                                                                                                                 С.О. Щербаков