Рішення

від 14.01.2013 по справі 5006/14/191пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.13 р. Справа № 5006/14/191пд/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», ЄДРПОУ 19356840, м.Київ

до відповідача Приватного підприємства «Донат», ЄДРПОУ 36414680, м.Єнакієве

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Культурно-розважальний центр «Кристал»,

ЄДРПОУ 30615436, м.Єнакієве

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства «Донат», м.Єнакієве, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2010р., укладеного між ТОВ «Культурно-розважальний центр «Кристал» в особі ліквідатора Крамаренко А.В. та ПП «Донат».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність договору від 09.07.2010р. вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у зв'язку з відсутністю згоди банку як кредитора ТОВ «Культурно-розважальний центр «Кристал» на продаж нерухомого майна за ціною, визначеною в оспорюваному правочині.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (списки відправлень рекомендованої кореспонденції від 26.09.2012р., 17.10.2012р., 31.10.2012р., 16.11.2012р., 24.12.2012р., 08.01.2013р.).

Відповідно до п.3.9.1 постанови №18 Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою від 14.11.2012р. у відповідності до ст.27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Культурно-розважальний центр «Кристал», м.Єнакієве.

Третя особа пояснень по суті спору не надала, в судове засідання не з'явилась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

26.02.2008р. між позивачем та Тертичним Ю.В. був підписаний кредитний договір №2709/0208/880089, згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 1800000 доларів США на строк з 26.02.2008р. по 26.02.2018р.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ТОВ «Культурно-розважальний центр «Кристал» було укладено іпотечний договір №2709/0208/88-089-Z-2 від 04.07.2008р.

Згідно вказаного договору ТОВ «Культурно-розважальний центр «Кристал» було передано в іпотеку банку наступне майно: нежитлову будівлю, ресторан, загальною площею 1370,40 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Єнакієве, пр.Гірників, 15.

Як вказує позивач, 04.03.2010р. господарським судом Донецької області по справі №45/47б було винесено ухвалу про порушення справи про банкрутство ТОВ «Культурно-розважальний центр «Кристал».

За твердженням позивача, так як його вимоги були забезпечені заставою, вони були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Культурно-розважальний центр «Кристал».

13.05.2010р. господарським судом Донецької області було винесено постанову про визнання боржника банкрутом.

Виходячи зі змісту позовної заяви, 09.07.2010р. між ТОВ «Культурно-розважальний центр «Кристал» в особі ліквідатора Крамаренко А.В. та ПП «Донат» був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «Культурно-розважальний центр «Кристал» продало ПП «Донат» будівлю ресторану, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Єнакієве, пр.Гірників, 15.

Згідно п.1.4 договору загальна вартість нерухомого майна - 282990,00 грн., ПДВ не має.

Як зазначає позивач, вказаний в цьому договорі об'єкт продано за домовленістю сторін та згідно протоколу засідання комітету кредиторів від 01.07.2010р., згідно висновку експерта від 25.05.2010р. за 282990,00 грн.

Проте, при прийнятті рішення про продаж нерухомого майна в процесі ліквідаційної процедури, що було викладено в протоколі засідання комітету кредиторів від 01.07.2010р., банк як кредитор участі у засіданні не приймав, так як не був запрошений, та згоди на продаж нерухомого майна за ціною 282990,00 грн. шляхом укладання договору купівлі-продажу не надавав.

Таким чином, за думкою позивача, договір купівлі-продажу від 09.07.2010р. укладений з порушенням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та має бути визнаний судом недійсним.

Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2010р., підписаного між ТОВ «Культурно-розважальний центр «Кристал» в особі ліквідатора Крамаренко А.В. та ПП «Донат».

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 та п.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Як вказувалось вище, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2010р.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2010р. позивачем має бути доведено, яким чином такий договір впливає на його права та обов'язки, порушує останні.

Як встановлено судом, виходячи зі змісту позовної заяви, позивач не є стороною і учасником договору купівлі-продажу від 09.07.2010р.

Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з відповідними позовними вимогами позивач посилається на порушення укладанням оспорюваного правочину його прав як кредитора на отримання більш значної суми (реальної ринкової вартості) від продажу нерухомого майна в рахунок погашення боргу за кредитним договором.

Проте, за висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено належними засобами доказування викладені у позові обставини.

Зокрема, матеріали справи, крім кредитного та іпотечного договорів, не містять у собі доказів включення ПАТ «Сведбанк» до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Культурно-розважальний центр «Кристал» (тобто, позивачем до справи не додано належним чином засвідчених копій процесуальних документів у справі про банкрутство ТОВ «Культурно-розважальний центр «Кристал»).

За правилами ст.215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, є підставою для недійсності правочину. Тобто, такий правочин може бути визнаний судом недійсним на підставах, встановлених законом, в разі заперечення його дійсності однією із сторін або іншою заінтересованого особою.

Згідно ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N9 від 6 листопада 2009 року передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За висновками суду, враховуючи недоведеність позивачем свого статусу як кредитора ТОВ «Культурно-розважальний центр «Кристал», недоведеними є й твердження позивача щодо порушення його прав та охоронюваних законом інтересів укладанням оспорюваного правочину від 09.07.2010р.

Крім цього, ПАТ «Сведбанк» взагалі не доведено наявність укладеного між відповідачем та третьою особою договору купівлі-продажу від 09.07.2010р.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивач має довести наявність обставин, викладених у позові певними доказами.

14.11.2012р. до суду надійшло клопотання ПАТ «Сведбанк» про витребування у відповідача оригіналу договору купівлі-продажу від 09.07.2010р.

Вказане клопотання було судом задоволено та ухвалою від 14.11.2012р. було зобов'язано відповідача надати суду належним чином засвідчену копію оспорюваного договору.

Ухвалами від 20.12.2012р., 08.01.2013р. судом повторно зобов'язано відповідача надати суду витребувані докази.

Вимоги суду, викладені в ухвалах від 14.11.2012р., 20.12.2012р., 08.01.2013р., відповідачем не виконані.

За змістом ст.38 Господарського процесуального кодексу України у разі неможливості самостійно надати докази сторона чи прокурор вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Проте, позивачем, на якого покладено обов'язок доведення обставин, на які він посилається, відповідними доказами, жодного клопотання про витребування судом певних доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України не заявлено.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем факту порушення його прав оспорюваним правочином, приймаючи до уваги відсутність доказів укладання даного правочину, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2010р., укладеного між ТОВ «Культурно-розважальний центр «Кристал» в особі ліквідатора Крамаренко А.В. та ПП «Донат», підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір покладається на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», м.Київ до Приватного підприємства «Донат», м.Єнакієве про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2010р., укладеного між ТОВ «Культурно-розважальний центр «Кристал» в особі ліквідатора Крамаренко А.В. та ПП «Донат».

В судовому засіданні 14.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 16.01.2013р.

Суддя Левшина Г.В.