Рішення

від 10.01.2013 по справі 5019/1839/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2013 р. Справа № 5019/1839/12

Суддя Заголдна Я.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко - Дар" про стягнення в сумі 20 127 грн. 02 коп.

Від позивача : Воробчук В.М. (дов. № 8/01-13 від 09.01.2013 р)

Від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко - Дар" про стягнення в сумі 20 127 грн. 02 коп.

27.11.2012 року ухвалою господарського суду Рівненської області позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5019/1839/12 та призначено розгляд справи на 11.12.2012 р.

11.12.2012 року директор ТОВ "Волинська фабрика гофротари" Шумин З.В. подав через канцелярію господарського суду Рівненської області клопотання про зменшення позовних вимог в зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу.

Ухвалою від 11.12.2012 року розгляд справи відкладено на 10.01.2013 року в зв'язку з нез'явленням представника відповідача.

В судовому засіданні 10.01.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог.

У судові засідання призначені на 11.12.2012 та 10.01.2013 року, відповідач не з'явився, про час та місце проведення якого був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями відділення поштового зв'язку про вручення відповідачу поштового відправлення.

Відповідач відзиву на позов не подав, участі в судових засіданнях не приймав. Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст.22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" (надалі - позивач), що діяло у якості Постачальника, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Дар" (надалі-відповідач), що діяло у якості Покупця, було укладено Договір поставки № 24/03-12 ( надалі -Договір) який діє відповідно до умов даного договору до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до проведення повних взаєморозрахунків між сторонами. Закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторін від виконання зобов'язань за цим Договором та відповідальності за його порушення ( п.п.9.1 - 9.2 Договору).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 24/03-12 від 20.03.2012 року, Постачальник (позивач) зобов'язується відповідно до умов цього Договору поставляти та передавати у власність Покупця (відповідач) паперово-картонну продукцію (надалі-Товар), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар.

Найменування, характеристики (марка, розміри тощо) товару, ціна за одиницю товару по позиціях, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до цього Договору, вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору або у накладних ( пункт 1.2 Договору).

Поставка товару здійснюється відповідно до п 3.5. даного договору на умовах СРТ: склад Покупця ( адрес складу Покупця вказується в замовленні) згідно Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "Інкотермс 2010", які застосовуються із врахуванням особливостей, що випливають із умов цього договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору поставки № 24/03-12 від 20.03.2012 року Покупець (ТОВ «Еко-Дар») здійснює оплату за Товар на протязі 30 (Тридцяти днів) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (ТОВ «Волинська фабрика гофротари»).

14 серпня 2012 року Позивач поставив Відповідачу товар гофроящик 300*200*150 Т-22К в кількості 4 905 штук та гофроящик 350*220*200 Т-22К в кількості 6 992 штук на загальну суму 21 481,32 гривень в тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-2023 від 14.08.2012 року (а.с.15). Тобто, строк погашення заборгованості наступив 13 вересня 2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" в повному обсязі виконало прийняті на себе зобов'язання щодо поставки товару, який був замовлений відповідачем.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко - Дар" не виконало умов даного Договору, оплату даної партії товару не здійснило, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 21 481,32 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 23 жовтня 2012 року Відповідач частково оплатив поставлений товар в розмірі 2000,00 гривень, що підтверджується банківською випискою від 23.10.2012 року (а.с.17).

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки, щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару, за ним утворилася заборгованість в сумі 19 481,32 грн.

Водночас, 11.12.2012 року директор ТОВ "Волинська фабрика гофротари" Шумин З.В. подав через канцелярію господарського суду Рівненської області клопотання про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою 28.11.2012 року відповідачем боргу в сумі 2 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.11.2012 року (а.с. 32).

Отже, станом на час винесення судового рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 481,32 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При викладених обставинах, вимогу позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 17 481,32 грн., слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно із ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пенею є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов 'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 Договору поставки № 24/03-12 передбачено, що за прострочення терміну оплати поставленого товару ПОКУПЕЦЬ сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання, та відшкодовує витрати, що понесла друга сторона.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача пені та 3% річних ґрунтється на законі (ст. 549, 625 Цивільного кодексу України) та умовах договору, а Відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги Позивача в частині стягнення пені та 3% річних за прострочення платежу підлягають задоволенню, однак переверівши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд приходить до висновку, що він є не в повній мірі вірним.

Отже, згідно розрахунку здійсненого судом, нарахована позивачем пеня повинна складати 536,61 грн. та 3% річних в розмірі 107,62 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 481,32 грн. основного боргу; 536,61 грн. пені та 107,62 грн. 3% річних є законними та обгрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст.49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко - Дар" (34742, Рівненська обл.., Корецький р-н., с. Головниця, вул.. Колгоспна, буд. 21, ЄДРПОУ 37737442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул.. Луцька, 25, ЄДРПОУ 33211353) 17 481,32 грн. основного боргу; 536,61 грн. пені; 107,62 грн. 3% річних та судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

3. В частині стягнення 2 000,00 грн. провадження в справі припинити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.01.2013 р.

Суддя Заголдна Я.В.