Ухвала

від 15.01.2013 по справі 5004/1115/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

У Х В А Л А

15 січня 2013 року Справа № 5004/1115/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

судді Огороднік К.М. ,

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

кредитора - Гапон С.Й. (довіреність №18Д від 29.03.2012р.);

боржника - не з'явився;

апелянта - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду Волинської області від 26.09.12 р.

у справі № 5004/1115/12 (суддя Гончар Марія Михайлівна )

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Капиталсистемгруп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал-Проф"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Волинської області від 26.09.2012 року у справі № 5004/1115/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Капиталсистемгруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал-Проф" про банкрутство визнано майнові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Капиталсистемгруп" в сумі 20 713, 00 грн.; припинено процедуру розпорядження майном; Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідеал-проф" визнано банкрутом ; відкрито ліквідаційну процедуру; знято арешт та заборону, накладені ухвалою суду від 10.09.2012 року у провадженні № 5004/1115/12; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал-проф" призначено Темчишина Володимира Петровича.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції постановою, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого господарського суду скасувати та припинити провадження у справі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушені вимоги ст.ст. 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33,34 ГПК України, а також ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

Кредитор - ТОВ "Капиталсистемгруп" та арбітражний керуючий у відзивах на апеляційну скаргу вважають постанову господарського суду Волинської області законною та обгрунтованою, а тому просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник кредитора безпосередньо в судовому засіданні підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники апелянта, боржника та арбітражний керуючий в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності вищевказаних представників, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.65-68).

Крім того, відповідно до п.2 ухвали апеляційного суду від 25.12.2012 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника кредитора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги прийшла висновку про припинення провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Волинської області від 10.09.2012 року порушено провадження у справі №5004/1115/12 і прийнято заяву до розгляду (а.с.1).

Постановою господарського суду Волинської області від 26.09.2012 року у справі № 5004/1115/12 в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідеал-проф" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Темчишина В.П. (а.с.26).

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч.2 ст.41 ГПК України).

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відтак, апеляційну скаргу на постанову господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть подавати тільки учасники провадження у справі про банкрутство.

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство), є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство вказана стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Проте інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені.

Отже, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 статті 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначені положеннями частини 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції також наголошує, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

При цьому, в апеляційній скарзі ДПІ У Печерському районі міста Києва жодним чином не посилається на наявність у боржника - ТзОВ "Ідеал-Груп" заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що на запит ліквідатора боржника - Темчишина В.П., Державною податковою службою у Волинській області в листі № 19173/10/15-112 від 25.12.2012 року (за підписом начальника ДПІ, а.с.62) було повідомлено, що ТОВ "Ідеал-Проф" за період з 01.01.2012 року по 25.12.2012 року податкової звітності, передбаченої чинним законодавством, до Луцької ОДПІ не подавало.

Поряд з цим слід зазначити, що виходячи з положень ч.5 ст.52 Закону про банкрутство, яким встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку і після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. А у разі виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. Також, Інспекція, у разі незгоди з відмовою ліквідатора товариства надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку (у межах справи про банкрутство).

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства - щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство, апеляційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція не є кредитором боржника, оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, в зв'язку з чим Інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана нею в апеляційному порядку постанова про визнання товариства банкрутом не стосується її прав та обов'язків, а тому Інспекція не мала права подавати апеляційну скаргу на оскаржувану постанову суду першої інстанції саме в порядку, передбаченому положеннями статті 91 ГПК України.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 05.12.2012 року у справі №5006/5/33б/2012, від 08.08.2012 року у справі №5019/227/12 та від 05.12.2012 року у справі №5017/872/2012.

Пунктом 52 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби України не є суб'єктом апеляційного оскарження у даній справі, а тому апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Керуючись ст.ст. 80, 91, 99 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову господарського суду Волинської області від 26.09.2012 року припинити.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.