Рішення

від 23.11.2012 по справі 416/5019/2012

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 416/5019/2012

Номер провадження 2/416/1180/2012

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2012 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Іванова С.М.

при секретарі Гурській Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Криворізької міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХСНАБ», про усунення перешкод шляхом витребування документів та захист права власності від неправомірних посягань,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом, який в процесі розгляду справи був уточнений. У позовній заяві вказали, що третій особі по справі - ТОВ «ТЕХСНАБ», згідно договору оренди земельної ділянки від 02.07.2010р. в строкове платне користування передано земельну ділянку для розміщення складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2,8082 га на території м. Кривого Рогу. Кадастровий номер даної земельної ділянки: 1211000000:08:078:0014.

17.12.2009р. між сторонами по справі: продавцем - ТОВ «ТЕХСНАБ» та покупцями, громадянами України відповідачем ОСОБА_3, позивачами ОСОБА_2 і ОСОБА_1, було укладено договір купівлі -продажу частини нерухомості, згідно якого покупці придбали у спільну часткову власність в рівних пропорційних частках всього 7/10 частин комплексу будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1. Інші 3/10 частини комплексу будівель та споруд залишилися у власності ТОВ «ТЕХСНАБ».

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що між ними та відповідачем ОСОБА_3 існувала домовленість, згідно якої останній зобов'язався, перед двома іншими співвласниками, використовувати придбаний ними у спільну часткову власність об'єкт самостійно та проводити на спільній території будівництво, із подальшою реєстрацією правовстановлюючих документів на новостворене нерухоме майно на ім'я всіх трьох власників. Для виконання вказаної домовленості відповідач отримав від позивачів всі правовстановлюючі документи на спільну нерухомість та необхідний обсяг повноважень у вигляді доручення відносно даного майна та оформлення необхідної документації на будівництво. На теперішній час ОСОБА_3 домовленість грубо порушує, зазіхає на право власності позивачів, тим, що під наміром оформлення дозволів на будівництво він отримав у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 всі правовстановлюючі документи на ту частину комплексу, яка їм належить, однак по сьогодні їх не повертає, чим порушує право власності позивачів на майно, що також слугувало підставою для звернення позивача до суду з метою усунення таких порушень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що вказані дії відповідача суперечать умовам існуючої між сторонами домовленості та нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим вони вимушені були звернутися до суду із вимогами усунути їм перешкоди у користуванні власністю, витребувати у ОСОБА_3 правовстановлюючі документи на належну їм нерухомість. Крім того, враховуючи зазіхання відповідача на власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відсутність у власників оригіналів правовстановлюючих документів на нерухомість, позивачі просять визнати за ними в рівних частках право власності на самочинно збудоване майно у складі належних кожному по 7/30 частин комплексу будівель по АДРЕСА_1.

До судового засідання представник позивачів надав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив розглядати справу у свою відсутність та без своєї участі й не заперечував проти заочного її розгляду.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, своїх заперечень не надали. За таких обставин суд вважає можливим провести заочний розгляд справи згідно ст.ст.224-225 ЦПК України.

Представник третьої особи до залу суду не з'явився, про час та місце слухання справи третя особа була повідомлена належним чином, своїх заперечень або пояснень суду не надала.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши обставини справи, вважає позовну заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі -продажу частини нерухомості від 17.12.2009р., посвідченому приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованому в реєстрі за №3108, на праві спільної часткової власності в рівних пропорційних частках належить загалом 7/10 частин комплексу будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, тобто кожному з них належить по 7/30 частин даного комплексу.

Стороною відповідача не спростована та обставина, що між покупцями ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 існувала домовленість, згідно якої ОСОБА_3 зобов'язався перед двома іншими співвласниками, використовувати придбаний ними у спільну часткову власність об'єкт самостійно та проводити будівництво на спільній території -земельній ділянці загальною площею 2,8082 га, кадастровий номер: 1211000000:08:078:0014, яка, згідно договору оренди земельної ділянки від 02.07.2010р., в строкове платне користування передана третій особи ТОВ «ТЕХСНАБ»для розміщення складських приміщень в АДРЕСА_1. Крім іншого відповідач зобов'язався у подальшому здійснити реєстрацією правовстановлюючих документів на новостворене нерухоме майно на всіх трьох співвласників.

Відповідач ОСОБА_3 домовленість грубо порушує, зазіхаючи на право власності позивачів, оскільки не повертає правовстановлюючі документи на належну позивачам частину комплексу, які взяв у позивачів під наміром оформлення дозволів на будівництво та введення об'єктів в експлуатацію, але такого обов'язку не здійснив. До того ж він не реагує на численні звернення позивачів з приводу повернення документів, а навпаки, вказує, що маючи на руках документи позивачів на їх власність та необхідний обсяг повноважень, він може створити умови за яких право власності на новостворені об'єкти, що будувалися за рахунок позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, буде зареєстроване виключно на одного із співвласників -на нього, ОСОБА_5 і він у будь-коли матиме право розпорядитися цим майном на власний розсуд.

Так, дії відповідача судом розцінюються як порушення прав позивачів на власність, в зв'язку з чим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Розглядаючи даний спір, суд встановив обставини й відповідні їм правовідносини, керуючись наступним.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2, ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 41 Конституції України, та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, але відповдач, всупереч названим вище нормам закону, створив реальні умови, які обмежують позивачів, як інших співвласників, у реалізації ними своїх прав на майно, зокрема права розпорядження майном.

Так, у ч. 1 ст. 316 ЦК України зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Всім власникам забезпечуються рівні умови для здійснення своїх прав. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Керуючись ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Визначений Цивільним кодексом України перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не виключає такого способу, як усунення перешкод, витребування оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно та захист права власності, в даному випадку, шляхом його визнання.

При винесенні рішення суд зважає не те, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть у повній мірі користуватися своїм правом власності і таке їх право підлягає захисту у судовому порядку, шляхом витребування всіх найважливіших документів на більшу частину нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, оригіналу договору купівлі -продажу частини нерухомості та акту приймання передачі.

Приписами діючого законодавства передбачено, що згідно ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети. Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Так, будівництво об'єктів нерухомого майна, проведене відповідачем за рахунок та коштами позивачів, виконано згідно будівельних норм і правил, а також відповідає Державним будівельним нормам України ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», що підтверджується наданим стороною позивача відповідним технічним висновком про можливість експлуатації та стан технічних конструкцій, виготовлений ТОВ «Смарт Інжинірінг»в 2012р. Внаслідок проведення такого будівництва права інших осіб не порушено, об'єкти знаходяться в межах земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивачів та третьої особи.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності із ч. 1 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. В даному випадку право власності позивачів стосовно часток у нерухомому майні за адресою: АДРЕСА_1, не визнається відповідачем, який, окрім того, що не повертає оригіналів правовстановлюючих документів на майно, а тому такі документи фактично втрачені, ще й створює такі умови, за яких зазіхає на право власності позивачів, виражаючи свої посягання у формі погроз оформити право власності на створене за рахунок позивачів нерухоме майно на своє ім'я та про можливість розпорядження таким майном, що є обґрунтованою підставою для захисту та визнання права власності на спірну нерухомість.

Таким чином, вирішуючи питання про визнання права власності на новозбудоване майно у складі зазначеного вище комплексу будівель і споруд, що належить сторонам, суд приходить до висновку, що такі вимоги позивачів також підлягають задоволенню, оскільки полягають у необхідності захисту права власності позивачів від посягань відповідача, шляхом визнання таких прав. Сам спір з приводу проведеного будівництва викликаний тим, що відповідач зобов'язався добудувати комплекс та оформити позивачам право власності на вказане майно, однак такого обов'язку не виконав, не повернув оригінали наданих йому правовстановлюючих документів, а тому для позивачів такі документи вважаються втраченими. Отже ОСОБА_3 має можливість переоформити нерухомість на себе, як одного із співвласників, в зв'язку з чим позивачі потребують захисту своїх прав та визнання права власності самочинно збудоване майно саме за ними.

В зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що всі заявлені позивачами вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 224 -225, 234 ЦПК України, ст. ст. 3, 15, 16, 22, 23, 316, 319, 321, 328, 331, 376, 391, 392 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Криворізької міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХСНАБ», про усунення перешкод шляхом витребування документів та захист права власності від неправомірних посягань задовольнити.

Усунути позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у користуванні власністю та витребувати у ОСОБА_3, правовстановлюючі документи на належну їм нерухомість, зокрема оригінал договору купівлі -продажу частини нерухомості - 7/10 частин комплексу будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №3108, а також оригінал акту прийому -передачі частини нерухомості від 17.12.2009р.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках право власності на самочинно збудовані: адміністративну будівлю «Х-1», площею основи 118,7кв.м., загальною площею 87,6 кв.м., пропускний пункт «Т», площею 6,4 кв.м., вбиральню «У»площею 2,7 кв.м., навіс «Ф» площею 90,0 кв.м., у складі належних ОСОБА_1, 7/30 частин комплексу будівель по АДРЕСА_1 та у складі належних ОСОБА_2, 7/30 частин комплексу будівель по АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя