Рішення

від 14.01.2013 по справі 2/1521/358/12

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/1521/358/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Куркана М.М.

при секретарі Савченко М.В.

з участю прокурора Єфанової А.І.

представника відділу Держкозему у Овідіопольському районі - Залива П.А.

представника відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави, в особі Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та Державної інспекції сільського господарства в Одеській області до ОСОБА_3 , за участю 3-ої особи Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання неправомірним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку ,скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В :

13 березня 2012 року, заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся до суду з вищевказаним позовом в інтересах держави, в особі Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та відділу Деркомзему у Овідіопольському районі за участю 3-ої особи Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області звернувся до суду, який в подальшому уточнив в частині звернення в інтересах Державної інспекції сільського господарства в Одеській області та в якому просив суд, визнати неправомірним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 438095, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010552900094 від 28 листопада 2005 року, виданого відповідачці ОСОБА_3 на підставі договору міни землі від 26.11.2004 р.,яким був визнаний дійсним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси № 2-8856/2005 від 31.08.2005 р. на земельну ділянку площею 5,05 га, кадастровий номер 5123783000:01:002:0063, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Новоградківська сільська рада (за межами населених пунктів) посилаючись на рішення Апеляційного суду Одеської області від 21.02.2012 р., яке набрало законної сили і ніким не було оскаржене, і яким була задоволена апеляційна скарга прокурора Малиновського району м. Одеси, рішення Малиновського райсуду м. Одеси від 31.08.2005 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання договору міни дійсним та визнання права власності на земельну ділянку -скасоване, ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору міни землі, підписаного обома сторонами 26.11.2004 р., за яким ОСОБА_3 передаються у власність земельній ділянки, зазначені у державному акті на право власності на землю серії І-ОД № 090641, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю Новоградківської с/р № 54 від 16.01.2001 р., а ОСОБА_3 передається у власність ОСОБА_5 майно, визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку загальною площею 29.16 га рілля, зазначеному у вищевказаному державному акті на право власності на землю.

В судовому засіданні представниця прокуратури Овідіопольського району Одеської області, яка діє на підставі довіреності та листа прокуратури Малиновського району м. Одеси про доручення прокуратурі Овідіопольського району Одеської області на представництво інтересів, згідно Наказу Генерального прокурора України № 6 гн від 29.11.2006 р. щодо організації участі по даній цивільній справі - позов підтримала .

Представник позивача Овідіопольської РДА Одеської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином (а.с. 105).

Представник позивача Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Одеської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, однак надіслав на адресу суду письмове клопотання, в якому просив задовольнити позов та суд слухати справу за його відсутності (а.с. 107).

Представник 3-ої особи Новоградківської с/р Овідіопольського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином . В листі,направленому до суду,просив суд слухати справу у відсутність його представника (а.с. 93).

Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на його безпідставність, надавши при цьому суду свої заперечення на позов (а.с.110-144).

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно із ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави -є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Як вказано у Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 -прокурори та їхні заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили -не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 124 Конституції України передбачено -судові рішення ухвалюються судами від імені України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі"судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ -і за її межами. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя -покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Статтею 14 ЦПК України передбачено -невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 1,3,23 ЗК України передбачено -земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими до них нормативно-правовими актами.

Землі, придатні для потреб сільського господарства -повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

У відповідності до положень ст. 12 Земельного Кодексу України, право розпорядження земельними ділянками на території сіл, селищ, міст належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Згідно із ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом : визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

Крім цього, згідно із роз'ясненнями, викладеними в п. 18 п.п. "є"Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(з наступними змінами) -не може здійснюватися перехід права власності за судовими рішеннями (через визнання права власності на відчужену земельну ділянку або визнання дійсним договору щодо її відчуження, звернення стягнення на земельну ділянку в рахунок зобов'язань власника земельної ділянки або передачу її у власність кредитору з цих підстав, видачу виконавчого документа за аналогічним рішенням третейського суду тощо, на земельні ділянки, щодо яких встановлена заборона на продаж або іншим способом відчуження, а саме : сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб, відчуження та зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до Закону (без доплат) і вилучення (викупу) для суспільних потреб (п. 15 розділу Х «Перехідних положень»Земельного Кодексу України).

Пунктом 11 Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі"передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом -наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, - то вказати чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України -суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно із ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»(із змінами) -записи в Державному реєстрі прав скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Пункт 27 Постанови КМУ № 1021 від 09.09.2009 р. «Про затвердження порядків ведення Поземельної Книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі»вказує -запис у Поземельній книзі скасовується посадовою особою територіального органу Держземагенства на підставі рішення суду.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України - способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено -суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд встановив, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21.02.2012 р., яке набрало законної сили і ніким не було оскаржене, була задоволена апеляційна скарга прокурора Малиновського району м. Одеси, рішення Малиновського райсуду м. Одеси від 31.08.2005 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання договору міни дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, за яким відповідачкою був отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 438095, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010552900094 від 28 листопада 2005 року, виданого ОСОБА_3 на підставі договору міни землі від 26.11.2004 р., рішення Малиновського районного суду м. Одеси № 2-8856/2005 від 31.08.2005 р. на земельну ділянку площею 5,05 га, кадастровий номер 5123783000:01:002:0063, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Новоградківська сільська рада (за межами населених пунктів) -скасоване, ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору міни землі, підписаного обома сторонами 26.11.2004 р., за яким ОСОБА_3 передаються у власність земельні ділянки, зазначені у державному акті на право власності на землю серії І-ОД № 090641, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю Новоградківської с/р № 54 від 16.01.2001 р., а ОСОБА_3 передається у власність ОСОБА_5 майно, визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку загальною площею 29,16 га рілля, зазначеному у вищевказаному державному акті на право власності на землю (а.с. 8-9).

Як з`ясував суд, на сьогоднішній день, зазначена спірна земельна ділянка знаходиться не у власності держави, в особі Овідіопольська РДА, інтереси якої в даному спорі захищає прокурор, а у приватній власності. Законним власником вказаної земельної ділянки з 16.01.2001 року -з дня отримання Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ОД № 090641 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 54 від 16.01.2001 р. -є ОСОБА_5, у зв'язку з чим, повноваження стосовно володіння, користування та розпорядження вказаною ділянкою з зазначеної дати, належить саме ОСОБА_5, а не Овідіопольській РДА, і саме ОСОБА_5 повинен бути належним позивачем по даній справі, якщо останній має підстави вважати порушеними чи оспореними свої права.

Згідно вимог ЦПК України, суд, ні за власною ініціативою, ні за клопотанням сторін - не має права замінити позивача по справі.

У зв'язку з викладеним -судом не вбачається з матеріалів справи та тексту позову, які саме інтереси держави в особі Овідіопольської РДА чи Державної інспекції сільського господарства в Одеській області були порушені в даному випадку. Не змогла довести порушення інтересів держави і представниця прокуратури, хоча саме на представника позивача, у відповідності до положень ст. 10 ЦПК України покладений обов'язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

В своєму позові, прокурор посилається на п. 15 Перехідних Положень Земельного Кодексу України.

На думку суду, прокурором, як позивачем по справі -не вірно обраний спосіб захисту цивільних прав.

Суд вважає, що держаний акт на право власності на земельну ділянку за своєю правовою природою -не є правовим актом індивідуальної дії, що унеможливлює визнання його судом незаконним та скасування.

Таким чином, вказані обставини -свідчать про невірно обраний прокурором спосіб захисту права позивачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд з`ясував, що належний позивач по справі ОСОБА_5 -до суду, за захистом своїх порушених прав не звертався.

Отже, суд дійшов висновку, що підставою для задоволення позову у цивільному процесі -є встановлена та доведена у передбаченому Законом порядку наявність порушеного, невизнаного чи оспорюваного права позивача, що в даному випадку прокурором доведено суду не було.

Правовідносини між відповідачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 -є приватноправовими, а не публічно правовими, і на думку суду, вони не зачіпають і не порушують прав та інтересів держави або їх органів (позивачів), на які посилається у своєму позові прокурор.

Представницею прокуратури - не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст.ст. 57-60 ЦПК України, які підтверджували порушення прав держави та її органів, а також не були надані докази неможливості звернення за захистом своїх нібито порушених інтересів Овідіопольської РДА чи Державної інспекції сільського господарства в Одеській області для захисту своїх (державних) прав, свобод чи інтересів.

Узагальненням судової практики ВСУ від 24.11.2008 р. «Про розгляд судами цивільних справ про визнання правочинів недійними»зазначено, що відповідно, за правилами недійсності правочинів -не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. До таких документів слід відносити, наприклад : рішення органів державної влади, свідоцтва (про паво власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, а також державний акт на право власності на земельну ділянку, ордер, тощо).

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки суд, не є тим органом, який відповідно до Закону здійснює державну реєстрацію державних актів та їх скасування, тому суд не може ні зареєструвати державний акт, ні скасувати його реєстрацію.

Суд має право -зобов'язати орган державної влади чи місцевого самоврядування, в даному випадку Відділ Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, здійснити скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку, однак саме такі позовні вимоги -не були заявлені прокурором, а навіть, якби позов і містив такі вимоги, їх слід було б розглядати лише після письмової відмови Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області здійснити скасування державної реєстрації державного акту в порядку адміністративного судочинства.

Вимога про скасування реєстрації державного акту пред'явлена фактично до відповідача ОСОБА_3, яка не є тією особою, до якої така вимога може бути пред'явлена.

На підставі викладеного, суд вважає позов безпідставним та необґрунтованим, і в задоволенні якого слід відмовити повністю.

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 10,11,16,57-60,88,154,205,209,212,213,214-215,218 ЦПК України, ст. 21 ЦК України, ст.ст. 13,121 Конституції України, ст.ст. 1,3,12,23,118,152 Земельного Кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави, в особі Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Державної інспекції сільського господарства в Одеській області до ОСОБА_3, третя особа Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області «Про визнання неправомірним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації»-відмовити ;

2. Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Овідіопольського райсуду від 15.03.2012 р. у вигляді накладення арешту на земельну ділянку за кадастровий номер 5123783000:01:002:0063 площею 5.05 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Новоградівська с/рада, Овідіопольського району, Одеської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 -скасувати.

Рішення може бути оскаржено до палати по цивільним справам апеляційного суду Одеської області шляхом подачі через Овідіопольський районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: М. М. Куркан