ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський
суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру
20
Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
ПОСТАНОВА
"13" листопада 2006 р.
Справа № 11/286а
10 год. 15 хвил.
За позовом: Ліквідатора
-ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю „Баріта”
14000, м. Чернігів, пр-т Миру,
139
До: Державної податкової
інспекції у м. Чернігові
14000, м. Чернігів, вул.
Кирпоноса, 28
Про визнання недійсним
податкового повідомлення -рішення
Суддя Ю.М.Бобров
Секретар О.Ю.Михальова
ПРЕДСТАВНИКИ
СТОРІН :
Від Позивача: ОСОБА_2 -дов. від
07.09.06 р. б/н.
Від Відповідача: Скепська О.В.
-гол. держподатінспектор, дов. від 10.10.06 р. № 2372410/10-010,
Велько І.В. -гол.
держподатінспектор, дов. від 10.10.06 р. № 23716/10/10-010.
Прокурор не прибув.
СУТЬ СПОРУ:
Ліквідатором Товариства з обмеженою
відповідальністю „Баріта” ОСОБА_1 подано в інтересах товариства позов до
Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання незаконним та
скасування податкового повідомлення -рішення інспекції.
На підставі ст. 150 КАСУ в розгляді
справи оголошувалися перерви.
В судовому засіданні представники
ТОВ „Баріта” уточнили позовні вимоги і просять суд визнати недійсним податкове
повідомлення -рішення.
В судовому засіданні представники
ТОВ „Баріта” підтримали позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у
позовній заяві. Позивач не згоден з висновком, зробленим в акті перевірки, на
підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення -рішення щодо
неправомірності включення товариством до складу податкового кредиту послуги по товарному
кредиту в сумі 12030000,00 грн., в т.ч. ПДВ -2005000,00 грн. за отриманий від
ПП „ТМ -Сервіс” товар, вважаючи цей висновок таким, що не базується на вимогах
чинного законодавства.
Відповідач у письмових запереченнях
позовних вимог не визнає, посилаючись, зокрема, на те, що ТОВ „Баріта” не
використовувало послуги по товарному кредиту, отримані від ПП „ТМ -Сервіс”, в
оподатковуваних операціях у своїй господарській діяльності, тому, на думку
відповідача, віднесення ПДВ в сумі 20050000,00 грн. до складу податкового
кредиту є порушенням п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на
додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі -Закон № 168).
Представники відповідача в судовому
засіданні підтримали заперечення на позов з мотивів, викладених у письмових
запереченнях проти позову.
Дослідивши матеріали справи та
проаналізувавши надані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення
представників сторін та прокурора, суд встановив наступне.
ТОВ „Баріта” зареєстровано як
суб'єкта підприємницької діяльності -юридичну особу, взято на податковий облік
в ДПІ у м. Чернігові, зокрема, зареєстровано як платника податку на додану
вартість.
ДПІ у м. Чернігові було проведено
позапланову документальну перевірку ТОВ „Баріта” з питань достовірності
заявленої суми бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за
грудень 2005 р., за результатами якої складено акт перевірки від 15.02.06
р.НОМЕР_1.
На підставі акта перевірки, ДПІ у
м. Чернігові прийнято оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 22.02.06
р. НОМЕР_6, яким ТОВ „Баріта” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку
на додану вартість у розмірі 2005000,00 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що
між ТОВ „Баріта” (Покупець) та ПП „ТМ
-Сервіс” (Постачальник) 05.10.05 р. був укладений договір постачання товару на
умовах товарного кредиту НОМЕР_7, за яким Постачальник зобов'язався поставити
та передати у власність Покупця товар відповідно до Специфікації, а Покупець
зобов'язався прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.
ТОВ „Баріта” придбало у ПП „ТМ - Сервіс” товар -антикорозійну комплексну
композицію „ОРОСТ К” (АКК „ОРОСТ К” ТУ У
24.6 -25395809-001-2002) на загальну суму 12 030 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -2005000,00
грн. Оплату за отриманий товар покупець повинен здійснити протягом двох днів,
наступних за днем відвантаження товару. Згідно умов Договору передбачено
нарахування 2% за право використання товарного кредиту від вартості
поставленого товару (в т.ч. ПДВ) за кожний день відстрочки платежу. Товар було
відвантажено 07.10.05 р. по накладній НОМЕР_2 на суму 12030000,00 грн., в т.ч. ПДВ -2005000,00 грн.
та складено акт прийому передачі товару НОМЕР_3., виписано податкову накладну
НОМЕР_3. на суму 12030000,00 грн., в т.ч. ПДВ -2005000,00 грн.
По даному Договору ПП „ТМ - Сервіс”
надавало послуги по товарному кредиту за відвантажений товар по акту здачі
-прийняття робіт НОМЕР_2 від 29.11.05 р., відсотки нараховувалися з 10.10.05 р.
по 28.11.05 р. і складають 50 діб. На послуги надано податкову накладну
НОМЕР_4. на суму 12030000,00 грн., в т.ч. ПДВ -
2005000,00 грн.
Придбаний ТОВ „Баріта” товар за Договором товарного
кредиту був в подальшому проданий ним ТОВ „Зона 3000”, згідно з договором
купівлі -продажу НОМЕР_5. за 12036015 грн., в т.ч. ПДВ -2006002,50 грн. Цим
договором не було передбачено нарахування 2% за право використання товарного
кредиту від вартості товару за кожний день відстрочки платежу. ТОВ „Зона 3000”
29.11.05 р. перерахувало ТОВ „Баріта” кошти в сумі 12036015,00 грн. платіжним
дорученням НОМЕР_8, через 50 діб після отримання товару.
ТОВ „Баріта” відповідно до поданої
до ДПІ у м. Чернігові звітної декларації за грудень 2005 р. було заявлено
бюджетне відшкодування в сумі 2005000,00 грн. ПДВ та подано розрахунок
бюджетного відшкодування.
Як вбачається із акта перевірки,
підставою для зменшення ТОВ „Баріта” суми бюджетного відшкодування є висновок
відповідача про те, що ТОВ „Баріта” отримало послуги по товарному кредиту від
ПП „ТМ -Сервіс” в сумі 12036015,00 грн., в т.ч. ПДВ -20060002,50 грн. та не
використовувало їх в оподатковуваних операціях у межах господарської
діяльності, так як продало товар ТОВ „Зона 3000” за 12036015,00 грн., а само
несло витрати на 24060000,00 грн. (із яких 12030000,00 грн. сума послуг за
товарний кредит). ТОВ „Зона 3000” перерахувало ТОВ „Баріта” 12036015,00 грн.
через 50 діб після отримання товару, з затримкою платежу, а послуги по
товарному кредиту не сплатило. Таким чином, на думку відповідача, ТОВ „Баріта”
порушило п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону № 168 при віднесенні ПДВ в
сумі 2005000,00 грн. до складу податкового кредиту по операції, яка не
використовувалася в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Визначення товарного кредиту
наведене в п.п.1.11.2 п.1.11 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку
підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР. Товарний кредит -товари, які
передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним
особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на
визначений строк під процент. Товарний кредит передбачає передання права
власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент
підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг)
таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
Послуги по товарному кредиту, за
які ТОВ „Баріта” розрахувалося з ПП „ТМ -Сервіс” не є компенсацією за отримані
товари, а є компенсацією послуг за відстрочення на визначений строк кінцевого
розрахунку за товар.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7
Закону № 168 право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від
того, чи такі послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у
межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду,
а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції
протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7
Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит
вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з
банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата
виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової
накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,
послуг).
Сума податку, що підлягає сплаті
(перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як
різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового
кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми,
розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми
податкового боргу з цього податку, що виник за
попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або
відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до
складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п.7.7.1 п.7.7 ст.
7 Закону № 168).
Якщо у наступному податковому
періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне
значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного
значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг)
у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)
(п.п 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону № 168).
ТОВ „Баріта” отримало від ПП „ТМ
-Сервіс” податкові накладні НОМЕР_3., та
НОМЕР_4. і повністю сплатило ПП „ТМ- Сервіс” 29.11.05 р. 24060000,00 грн.
В листопаді 2005 року у ТОВ
„Баріта” виникло від'ємне значення об'єкту оподаткування ПДВ, а в грудні 2005
р. товариство заявило до відшкодування це від'ємне значення.
ТОВ „Баріта” знайшло покупця
придбаного у ПП „ТМ -Сервіс” товару -ПП „Зона 3000”, визначивши умови поставки
та оплати товару в ході переговорів з покупцем шляхом вільного виявлення
сторін, з урахуванням ринкових умов, що склалися у період укладення цивільно -
правового договору купівлі -продажу товару.
Як зазначається в акті перевірки,
угоди, укладені ТОВ „Баріта” з ПП „ТМ - Сервіс” та ТОВ „Зона 3000”, відповідач
вважає сумнівними операціями, оскільки, на думку відповідача, ПП „ТМ -Сервіс”
та ТОВ „Зона 3000” мають ознаки фіктивності. Тобто відповідачем фактично ставиться
під сумнів законність (дійсність) угод.
Разом з тим, згідно п.11 ст. 10
Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90 р. №
509-ХІІ до функцій державних податкових інспекції належить функція подання до
судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання
угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими
угодами.
Господарське зобов'язання (угода)
на вимогу органу державної влади може бути визнано судом недійсним, якщо
вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
зокрема з метою ухилення від сплати податків (ч.1 ст. 207 Господарського
кодексу України).
При цьому суд застосовує наслідки
визнання господарського зобов'язання недійсним, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК
України, і які можуть суттєво впливати на податкові зобов'язання сторін угоди.
Відповідачем не надано доказів
визнання судом вищевказаних угод недійсними.
За вищенаведених обставин, суд не
вбачає порушень ТОВ „Баріта” вимог чинного законодавства, тому доходить
висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 94, 158-163
Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним податкове
повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 22
лютого 2006 року НОМЕР_6.
3.
Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31114095600002 в УДК у
Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю „Баріта” (14000, м. Чернігів, вул. Одинцова, 17, п/р
26000010004900 в Київському ФАКБ Південкомбанк, МФО 320876, код 30731816) 3,40
грн. сплаченого держмита.
Постанова набирає законної сили
після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву
не було подано.
Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим
Кодексом, постанова набирає законної
сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги
постанова, якщо її не скасовано,
набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду
справи.
Про апеляційне оскарження постанови
спочатку подається заява.
Обґрунтування мотивів оскарження і
вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в
апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та
апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного господарського суду
через господарський суд Чернігівської області.
Копія апеляційної скарги
одночасно надсилається особою,
яка її подає, до Київського апеляційного
господарського суду.
Заява про апеляційне оскарження
постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному
обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на постанову
подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС
України, в судовому засіданні 13.11.06 р. проголошено тільки вступну та
резолютивну частини постанови.
Постанова суду в повному обсязі
виготовлена 20.11.06 р.
Суддя
Ю.М.Бобров
Суд | Господарський суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2006 |
Оприлюднено | 28.08.2007 |
Номер документу | 286358 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Чернігівської області
Бобров Ю.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні