Рішення

від 11.01.2013 по справі 5008/936/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.01.2013р. Справа № 5008/936/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця Гідро Енерго", м. Мукачево

до Державного підприємства "Закарпатського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою", м. Ужгород

про розірвання договору, стягнення пені та відшкодування збитків,

Суддя О.С. Йосипчук

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача : Гусак С.М., представник за дов.

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Латориця Гідро Енерго", м. Мукачево заявлено позов до Державного підприємства "Закарпатського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою", м. Ужгород про розірвання договору, стягнення пені та відшкодування збитків.

Позивач просить розірвати договір про розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок посилаючись на невиконання відповідачем умов договору.

Крім того, за несвоєчасне виконання робіт позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 65 048,62 грн. та шкоди в розмірі 4000 грн., завданої невиконанням відповідачем своїх обов'язків згідно договору. Також за неправомірне користування чужими коштами позивач просить стягнути з відповідача відсотки в розмірі 824 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзивах до позовної заяви, зокрема посилається на те, що ним виокнано роботи по першому етапу договору. Також вважає, що вимога про стягнення пені заддоволенню не підлягає через закінчення строків позовної давності, а вимога про сплату відсотків - через те, що нормами ЦК України не передбачено такого наслідку порушення зобов'язання у правовідносинах, що передбачають виконання робіт.

Крім того, відповідач посилається на те, що розмір відсотків визначено на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчесне виконання грошових зобов'язань", який регулює питання нарахування пені, а не відсотків за користування чужими коштами.

Згідно відзиву на позов №1079 від 27.12.2012р. відповідач стверджує, що вимога про розірвання договору є передчасною, оскільки позивач не дотримав процедури розірвання договору, передбаченого Р9 спірного договору.

За клопотаннями сторін, розгляд справи неодноразово відкладався, строк його розгляду продовжено на п'ятнадцять днів (ухвала суду від 25.12.2012р.).

В судовому засіданні 04.01.13р. відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року було оголошено перерву до 11.01.13р.

Повне рішення складено 15.01.2013.

проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,

СУД ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами спору виникли на підставі укладеного договору № 19 від 07.02.11 про розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, згідно з яким замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) бере на себе зобов'язання виконати роботи по розробленню комплексу проектно-вишукувальних робіт по виготовленню проектів землеустрою щодо відведення ряду земельних ділянок, повний перелік яких міститься в додатку №1 до даного договору.

Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що повний перелік необхідних дій, етапи, строки та вартість їх виконання передбачено в додатку №2 до договору. Загальна вартість робіт за договором становить 315 770 грн., яка визначається виходячи із вартості виконання робіт по кожному етапу, передбаченому в додатку №2 (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.2.1. договору попередня оплата (авансовий платіж) в розмірі 50% вартості робіт по першому етапу, який передбачено в додатку №2 до договору, сплачується замовником на рахунки виконавця протягом 15 робочих днів з моменту підписання договору, а остаточна вартість робіт по першому етапу в розмірі 50% - протягом 15 робочих днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт по першому етапу в порядку, передбаченому п. 3 договору.

Матеріалами справи підтверджено і не спростовано відповідачем, що замовник (позивач) перерахував відповідачеві 4000 грн. 24.02.11 авансовий платіж по першому етапу.

У відповідності до п. 4.1. договору виконавець (відповідач) зобов'язаний виконати роботи по першому етапу в строк один місяць з моменту внесення авансового платежу, передбаченого п. 2.2.1. договору.

Однак виконавець (відповідач) не виконав умови договору щодо виконання першого етапу робіт в місячний термін після одержання авансового платежу, тобто в строк до 24.03.2011р.

Укладений сторонами договір про розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт (глава 61 параграф 4 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 887 (п.2) Цивільного кодексу України до договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовується положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Не виконання відповідачем (виконавцем) у строк до 24.03.11р. першого етапу робіт є істотним порушенням умов договору останнім.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договору підлягають задоволенню на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом, оскільки відповідачем не надано доказів виконання ним першого етапу договору, його доводи про підписання сторонами додаткової угоди є безпідставними, а передача позивачеві комплекту документів та два примірники акту здачі-приймання виконаних робіт ним не доведена.

Щодо посилання відповідача на передчасність вимоги позивача, то суд вважає за необхідне зазначити наступне:

У відповідності до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011 №01-06/1642/2011 „Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 „Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" передбачене статтею 188 Господарського кодексу України надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 19.09.11 №22/110).

Вимога позивача про стягнення з відповідача 4000,00 грн. не підлягає задоволенню з огляду на таке:

У відповідності до ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Під збитками розуміється грошові або матеріальні витрати, здійснені суб'єктом господарювання всупереч вимогам чинного законодавства; втрата або пошкодження його майна; не одержані суб'єктом господарювання доходи, які б він одержав, якби зобов'язання боржника були виконані в межах строку позовної давності; придбання матеріалів та обладнання (послуг) за кошти від господарської діяльності без застосування проведення тендерів, за цінами, що перевищують середньогалузеві; реалізація власної продукції за цінами, що нижчі, ніж середньогалузеві (п.2 ст.224 ГК України) При цьому, ст.225 ГК України передбачено виключні витрати, які входять до складу збитків.

Позивач оцінив свої збитки в 4000,00 грн., які являють собою розмір сплаченого відповідача авансу, згідно з умовами Договора №18 від 07.02.2011р.

Зважаючи на таке, кошти у сумі 4000 грн., що були перераховані відповідачу добровільно в якості плати за роботу, яка повинна була бути виконаною в майбутньому, не являють собою непередбаченими витратами позивача. Таким чином, у випадку невиконання оплачених робіт відповідачем, ці кошти повинні бути повернуті замовникові (позивач) в порядку ст.1213 ЦК України.

Слід зауважити, що відповідно до п.6 ст.226 ГК України, у разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу, управлена сторона має право виконати цю роботу самостійно, або доручити її виконанню третім особам та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням.

Доказів здійснення робіт, передбачених договором №18 від 07.02.2011р., третьою особою та їх оплату, позивачем не надано.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 65048,62 грн., нараховані, згідно п.7.3. договору №18 від 07.02.2011р.

У відповідності до п. 7.3 договору сторін виконавець несе відповідальність за несвоєчасне виконання робіт. В такому разі він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від суми, зазначеної в п. 2.1 договору за кожен день прострочи.

Строк виконання робіт сторонами встановлений тільки по першому етапу: один місяць з моменту внесення авансового платежу, тобто 24.03.11р.

Строк виконання робіт по 2-5 етапах договору визначається в додатковій угоді (п.4.1. договору). Етапи виконання робіт, їх вартість та строки виконання повинні бути передбачені в додатку №2 до договору.

Однак в даному додатку строки виконання робіт відсутні.

Таким чином, враховуючи, що сторонами, визначено строк виконання тільки першого етапу робіт, тобто 24.03.11р., пеня може бути нарахована тільки за прострочку виконання першого етапу робіт вартістю 8000,00 грн.

У відповідності до п. 6. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто пеня за прострочення виконання робіт мала нараховуватися з 25.03.11 по 26.09.11р.

Однак, відповідач в у своїх відзивах просить застосувати строк позовної давності щодо нарахованої пені по причині пропуску позивачем строків позовної давності.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочений, тривалістю в один рік строк позовної давності (п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

П. п. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає у зв'язку із сплином позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Щодо вимоги про стягнення суми 824 грн. відсотків, суд зазначає наступне:

У відповідності до ст. 536 ЦК України боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Дана норма права є диспозитивною, позаяк розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст.536 ЦК України).

Відповідно до п.3 ст.198 ГК України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин, застосовуються у випадках, розмірі та порядку, встановлених законом чи договором.

За таких обставин, суд вважає неспроможним обгрунтування позивачем вимоги про стягнення процентів за користування чужими коштами з посиланням на правила ст. 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за якию платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", даний закон регламентує саме, договірну неустойку, яка встановлюється договором, а не проценти за користування чужими коштами.

Як вбачається зі змісту договору №18 від 07.02.2011р. його сторонами не обумовлено оплатність авансового платежу та розмір відсотків, які має сплатити відповідач у випадку використання чужих коштів. Не передбачено такого розміру і законом. Тому, відсутність домовленості про розмір процентів за користування чужими коштами є перешкодою для підставного застосування позивачем правил ст.536 ЦК України.

Окрім того, як слідує із п.п.2.2.1. ст.2 Договору №18 від 07.02.2011р., позивач самостійно перерахував кошти відповідачу в якості попередньої оплати. Таким чином, відповідач правомірно, без зобов'язання їх повернути, отримав ці кошти у власність. В той час, як вимогу про повернення, перерахованих в якості авансу, коштів, через відмову від правочину, позивач не заявив.

Таким чином, правові підстави вимагати від відповідача проценти за користування чужими коштами - відсутні.

Керуючись ст. ст. 33, 49,75, 82-85, 87 ГПК України,

Суд вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2.Розірвати договір про розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок № 18 від 07.02.2011р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Латориця Гідро Енерго" та державним підприємством „Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

3. Стягнути з державного підприємства „Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (м. Ужгород, вул. Яроцька, 5а, код 00698897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця Гідро Енерго" (м. Мукачево, вул. Пушкіна, 16/52 код 37173123) 1073 грн. витрат на сплату судового збору

4. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Йосипчук О.С.