Рішення

від 14.01.2013 по справі 5011-53/15843-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/15843-2012 14.01.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НЕШ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна фірма "ОЛБІ"

про стягнення 11 739,47 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача: Сидоренко В.А. -дов. від 01.10.12р.

Від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за Договором № 250511/1 від 25.05.2011, посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, договірних зобов'язань та умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2012 порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 17.12.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 розгляд справи було відкладено на 14.01.2013 у зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судових розглядів був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42 , 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи направлені за юридичною адресою відповідача 14.11.2012, про що свідчить відмітка загального відділу діловодства суду на зворотній стороні вказаних ухвал.

На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою „за закінченням зберігання". Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України , оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.01.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

25.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна фірма "ОЛБІ" (змовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія НЕШ" ( підрядник за договором) було укладено договір № 250511/1 про поставку обладнання та виконання робіт.

Відповідно до п. 1.1 укладеного договору підрядник зобов'язався поставити обладнання та виконати роботи з його монтажу.

Перелік робіт та обладнання сторони визначили в Специфікації № 1 до Договору, яка є невід'ємною його частиною.

Строк дії Договору становить один рік, а саме до 25.05.2012р. з дня його підписання, про що зазначено в п. 2.1.

Пунктом 2.2. Договору обумовлений термін монтажу обладнання, який встановлюється за згодою сторін та становить 7 (сім) робочих днів з дати отримання передоплати в розмірі 81960, 00 грн., як це передбачено п. 3.3.

Відповідно до п. 3.1. сума договору складає 93000,00 грн. в т.ч. ПДВ 15 500,00 грн.

Згідно п. 3.3. договору замовник сплачує підряднику передоплату за обладнання в розмірі 100% вартості обладнання, а саме 81 960,00 грн. з ПДВ, в т.ч. 13 660,00 грн. та 50% вартості робіт, а саме 5 520,00 грн. з ПДВ, в т.ч. ПДВ - 920,00 грн.

Залишок коштів, в сумі 5520,00 грн, в т.ч. ПДВ - 920,00 грн. Замовник сплачує протягом 2-х банківських днів після завершення виконання робіт та підписання акту здачі виконаних робіт ( п.3.4.).

Відповідно до п. 5.2. гарантія на монтажні роботи становить один рік з дня здачі обладнання в експлуатацію.

Згідно п. 5.3. гарантія на зовнішній блок кондиціонеру Daikin RP250 становить 36 місяців з дня здачі в експлуатацію.

На виконання вказаних умов договору відповідачем перераховано на користь позивача згідно платіжних доручень №1896 від 27.05.2011р. та № 1897 від 27.05.2011р. передоплату в сумі 81960, 00 грн.

Для поставки відповідачу необхідного обладнання згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною укладеного договору, 27.05.2011р. позивач замовив необхідне обладнання у ТОВ «АІРКОНД».

31.05.2011р. позивач отримав від ТОВ «АІРКОНД»обладнання, що підтверджується видатковою накладною № А-1283-11 для подальшої поставки та монтажу ТОВ «ТЕФ «ОЛБІ».

Факт поставки та встановлення обладнання позивачем відповідачу за Договором встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду №8/519 від 19.07.2012 р., яка залишена без змін постановою ВГСУ №8/519 від 18.09.2012 р.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором -не оплатив Позивачу вартість виконаних робіт у розмірі 11 310,00 грн.

З огляду на наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 11 310,00 грн. основного боргу та 429,47 грн. 3 % річних.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, виходячи із наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України , господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України , а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України , якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки обладнання регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України , у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду (виконання робіт).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України .

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу .

Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України ).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати переданого та змонтованого позивачем товару згідно з договором № 250511/1 від 25.05.2011р. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 11 310,00 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього суму трьох відсотків річних в розмірі 429,47 грн. за період 462 дні (з 05.07.2011 р. до 08.10.2012 р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, а також здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру трьох відсотків річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 456,71 грн. за період 497 днів (з 05.07.2011 р. до 08.10.2012 р.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 2 , 4 3 , 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна фірма "ОЛБІ" (02232, м. Київ, вул. Миколи Закревського, 83/2, кв. 66; ідентифікаційний код 21479478) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НЕШ" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19, корп. 6; ідентифікаційний код 36510138) 11 310,00 (одинадцять тисяч триста десять гривень 00 коп.) основного боргу, 429,47 (чотириста двадцять дев'ять гривень 47 коп.) трьох відсотків річних, 1 609,50 (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.01.2013

Суддя Грєхова О.А.