Рішення

від 14.01.2013 по справі 14/5014/3069/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.13 Справа № 14/5014/3069/2012

За позовом

Приватного підприємства "Славутич-2011", смт. Макарів Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.С.-ОЙЛ", смт. Калінінський, м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 483 842 грн. 47 коп.,

Суддя Лісовицький Є.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Синько М.М., директор, паспорт серії СМ № 998358, виданий Макарівським РВ ГУ МВС України в Київській області 14.12.07, довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 714581 від 14.12.12; Семашко О.В., паспорт серії ЕМ № 938223, виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 15.05.01, довіреність б/н від 16.11.12.

від відповідача: не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача передплату в сумі 450000 грн. за Договором поставки нафтопродуктів № 05/03-НП від 05.03.2012 та пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 33842,47 грн.

Відповідачем вимоги викладені в ухвалах суду від 03.12.2012 та 17.12.2012 не виконані, участі у судовому засіданні відповідач повноважного представника не забезпечив, про поважність причин відсутності не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином ухвалою суду від 17.12.2012, яку було направлено завчасно рекомендованим листом з повідомленням. Ухвала направлялась за адресою яка зазначена у позовній заяві та у Договорі поставки нафтопродуктів № 05/03-НП від 05.03.2012 і зазначена адреса підтверджена Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 4 від 04.01.2013 станом на 04.01.2013. Ухвала повернулась до господарського суду Луганської області з відміткою: "за зазначеню адресою не проживає, підприємство продано".

Водночас слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Враховуючи викладене, справа розглядається за наявними в ній документами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника відповідача , господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як свідчать матеріали справи, 05.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "В.С.-ОЙЛ" (Постачальник) та Приватним підприємством "Славутич-2011" (Покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 05/03-НП.

Відповідно до пункту 1.1 Договору поставки нафтопродуктів № 05/03-НП від 05.03.2012 Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти нафтопродукти (надалі - "Товар") і сплатити за нафтопродукти на базисі постачання, в кількості, асортименті, за цінами і термінам постачання, згідно з умовами цього Договору і Додатків до нього, що являються його невід'ємною частиною.

У пункті 4.1 Договору зазначено, що Покупець зобов'язується зробити 100% передплату за кожну партію Товару, що поставляється.

Пунктом 7.4 Договору поставки нафтопродуктів № 05/03-НП від 05.03.2012 передбачено, що у разі виникнення кредиторської заборгованості за цим договором Постачальник зобов'язується повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок Покупця на протязі 2-х банківських днів з моменту отримання письмової вимоги про повернення коштів.

Відповідно до пункту 7.5 Договору у разі несвоєчасного повернення кредиторської заборгованості Покупець має право вимагати сплати Постачальником штрафних санкцій.

ТОВ "В.С.-ОЙЛ" було виставлено ПП "Славутич-2011" рахунки № 51 від 19.03.2012 на суму 577500,00 грн. та №104 від 10.04.2012 на суму 691215,11 грн. з вимогами оплатити товар.

Позивачем на виконання зазначених рахунків було перераховано на поточний рахунок Відповідача грошові кошти в розмірі 650000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 52 від 20.03.2012 на суму 221000 грн., № 53 від 20.03.2012 на суму 29000 грн., № 90 від 10.04.2012 на суму 400000 грн.

Позивачем було виконано свої зобов'язання передбачені договором у повному обсязі, але Відповідачем товар поставлено не було, у зв'язку з чим ПП "Славутич-2011" 11.04.2013 на адресу Відповідача наплавило лист № 42 з проханням повернути попередню оплату в розмірі 650000 грн. за непоставлений товар.

Відповідачем було частково повернуто передплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями № 5 від 12.04.2012 на суму 150000 грн. та № 9 від 24.04.2012 на суму 50000 грн., інша частина передплати повернута не була.

11.09.2012 року Позивачем на адресу була направлена претензія № 2 з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 450000,00 грн. основної заборгованості та 31041,10 грн. пені. Остання повернулась на адресу Позивача у зв'язку із у зв'язку з неотриманням її ТОВ "В.С.-ОЙЛ".

Відповідач частину передплати у розмірі 450000,00 грн. до теперішнього часу не повернув Позивачу, відповіді на претензію не надав.

За таких обставин, Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення з відповідача передплату в сумі 450000 грн. та пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 33842,47 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач виконав своє зобов'язання щодо внесення 100% передплати за кожну партію товару, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач умови договору щодо поставки товару не виконав та доказів повернення передплати у розмірі 450000,00 грн. не надав, отже, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений.

За таких підстав позовні вимоги про стягнення з Відповідача передплати в сумі 450000,00 грн. за Договором поставки нафтопродуктів № 05/03-НП від 05.03.2012 є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 33842,47 грн. за період з 13.04.2012 по 13.10.2012, слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Слід відмітити, що законодавець визначив вищеперераховані ознаки штрафу та пені імперативно, не надавши сторонам зобов'язання можливості їх змінювати.

Частинами 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як було зазначено раніше, згідно пункту 7.5 Договору у разі несвоєчасного повернення кредиторської заборгованості Покупець має право вимагати сплати Постачальником штрафних санкцій.

Але у договорі не передбачено які саме штрафні санкції мають бути застосовані до Відповідача у разі не виконання зобов'язань та у якому розмірі.

Позивачем нарахована пеня у розмірі 33842,47 грн., але у договорі не зазначено, що штрафною санкцією, яку має право вимагати Покупець - є саме пеня, та не зазначено розмір у якому пеня повинна нараховуватись. Розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, та в цих межах повинен визначатися договором .

Для того, щоб неустойка вважалася законною та застосовувалася незалежно від домовленості про неї сторін договору, необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення (вид порушення, за яке неустойка встановлюється).

Але а ні положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а ні Господарським кодексом України окремо не передбачено обов'язкове нарахування пені у зв'язку із неповерненням передплати за товар.

Слід зазначити, що розмір пені повинен бути обов'язково визначений у договорі , а у даному договорі поставки розмір пені не визначено.

Пеня , як неустойка, є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання і з цього приводу закон вимагає укладення угоди у письмовій формі - вимоги ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України, у тому числі щодо розміру неустойки. Сторони у справі не уклали письмової угоди щодо забезпечення виконання зобов'язань відповідача неустойкою у формі пені, та розміру пені, як це вимагають норми законодавства. За таких обставин у задоволені заявлених Позивачем вимоги щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 33842,47 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства "Славутич-2011" до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.С.-ОЙЛ" про стягнення 483842 грн. 47 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.С.-ОЙЛ" (94840, Луганська область, м. Свердловськ, смт. Калінінський, вул. Совєтская, 18, код 37135931) на користь Приватного підприємства "Славутич-2011" (08000, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Фрунзе, буд. 20, код 37341315) передплату в сумі 450 000 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 9000 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 14 січня 2013 року було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 17 січня 2013 року.

Суддя Є.А.Лісовицький