Рішення

від 16.01.2013 по справі 5016/2478/2012(20/71)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р. Справа № 5016/2478/2012(20/71)

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сади України", с. Красне, Кегичівський район, Харківська область, 64032

фактична адреса: вул. Академіка Проскури, 1, м. Харків, 61070

до відповідача Фермерського господарства "Михайлівське", вул. Леніна, 365, с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська область, 56541

юридична адреса: вул. Силікатна, 273, кв. 7, м. Миколаїв

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 90801115 від 13.12.2010 року у розмірі 46 358, 78 грн., в тому числі: 37 087, 02 грн. - сума основного боргу, 9 271, 76 грн. - штрафу.

за участю представників сторін:

від позивача Горкуша Лариса Євгенівна, довіреність № 4 від 01.02.2012 року;

від відповідача представник не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сади України" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Фермерського господарства "Михайлівське" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 90801115 від 13.12.2010 року у розмірі 46 358, 78 грн., в тому числі: 37 087, 02 грн. - сума основного боргу, 9 271, 76 грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду від 13.11.2012 року порушено провадження у справі, розгляд призначено на 13.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2012 року строк розгляду справи продовжено та відкладено розгляд справи на 16.01.2013 року.

В судовому засіданні 16.01.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

13.12.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сади України" та Фермерським господарством "Михайлівське" було укладено договір купівлі-продажу № 90801115, відповідно до положень якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві сільськогосподарську продукцію - насіннєвий матеріал, а відповідач - прийняти товар та оплатити його в обумовлені строки.

Відповідно до п. 3.2 Договору товар мав бути поставлений у строк до 30 квітня 2011 року. Позивач здійснив поставку товару у строк, у відповідній кількості та належній якості, що підтверджується товаророзпорядчими документами, а саме: видатковою накладною № 90801598 від 04.05.2011 року, яка засвідчує факт приймання-передачі насіння гібрида соняшника «Титанік стандарт» у кількості 29 посівних одиниць на загальну суму 17 713, 20 грн. з урахуванням ПДВ; видатковою накладною № 90801597 від 04.05.2011 року, яка засвідчує факт приймання-передачі насіння гібрида соняшника «Конгрес стандарт» у кількості 3 посівних одиниць та насіння гібрида соняшника «Термінатор стандарт» у кількості 29 посівних одиниць на загальну суму 19 373, 82 грн., з урахуванням ПДВ.

Позивач свій обов'язок виконав у повному обсязі та поставив товар на загальну суму 37 087, 02 грн. Відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, чим порушив свої зобов'язання за договором.

Відповідно до п. 4.2 Договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар в строк до 15.09.2011 року включно. Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку, якщо покупець не здійснить оплату в строки, зазначені у договорі, він несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 25% від вартості товару.

Посилаючись на ст. 549-551, 625 Цивільного кодексу України та пункт 7.1 Договору позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 37 087, 02 грн. та штраф у розмірі 9 271, 76 грн.

Відповідач Фермерське господарство "Михайлівське" не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників в судове засідання 16.01.2013 року не направив.

Ухвала господарського суду від 13.11.2012 року про порушення провадження по справі направлена на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві, а саме: вул. Леніна, 365, с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська область, 56541. Вказана ухвала повернута поштовою установою до суду із відміткою «не знайдений» (арк. справи 15-17).

Ухвала господарського суду від 13.12.2012 року, направлена судом на дві адреси відповідача, а саме: на фактичну адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві: вул. Леніна, 365, с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська область, 56541, а також на юридичну адресу, вказану у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: вул. Силікатна, 273, кв. 7, м. Миколаїв (арк. справи 18-19).

Ухвала господарського суду від 13.12.2012 року, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, повернута поштовою установою до суду з відміткою "не знайдений" (арк. справи 26-28).

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.10.2012 року в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.10.2012 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

13.12.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «Сади України» (далі - продавець) та Фермерським господарством «Михайлівське» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 90801115 (арк. справи 8-9).

Відповідно до п. 10.1 Договору договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2011 року, а у відношенні виконання зобов'язань до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі.

Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору сільськогосподарську продукцію - насіннєвий матеріал (далі - товар), в асортименті, кількості та за ціною, визначеною у таблиці № 1.

У таблиці № 1 сторони узгодили наступний перелік товару:

- гібрид соняшнику «Конгрес стандарт» у кількості 3 посівних одиниці (ціна за посівну одинцю 461, 283 грн.) на загальну суму 1 383, 85 грн. (без ПДВ);

- гібрид соняшнику «Титанік стандарт» у кількості 29 посівних одиниць (ціна за посівну одиницю 509, 00 грн.) на загальну суму 14 761, 00 грн. (без ПДВ);

- гібрид соняшнику «Термінатор стандарт» у кількості 29 посівних одиниць (ціна за посівну одиницю 509, 00 грн.) на загальну суму 14 761, 00 грн. (без ПДВ).

Відповідно до п. 1.2 Договору термін посівна одиниця для даного договору визначається наступним чином 1 посівна одиниця = 80 000 насінин; 1 посівна одиниця = 1 мішок (для насіння кукурудзи); 1 посівна одиниця = 150 000 насінин; 1 посівна одиниця = 1 мішок (для насіння соняшника).

Відповідно до п. 3.2 Договору термін поставки товару - товар поставляється у строк до 30.04.2011 року.

Відповідно до п. 3.3 Договору датою поставки партії товару вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.1 Договору загальна вартість товару становить 30 905, 85 грн., ПДВ - 20% становить 6 181, 17 грн. Всього - 37 087, 02 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору покупець проводить остаточний розрахунок за поставлений товар у період до 15.09.2011 року включно.

Відповідно до п. 4.3 Договору оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено наступне.

На виконання умов договору позивачем було поставлено на адресу відповідача товар, визначений у п. 1.1 Договору на загальну суму 37 087, 02 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, наявними у матеріалах справи, а саме:

- видатковою накладною № 90801597 від 04.05.2011 року (арк. справи 10), відповідно до якої позивачем було поставлено насіння гібриду соняшника «Конгрес стандарт» (F 1) (091-10) у кількості 3 посівні одиниці на загальну суму 1 383, 85 грн., а також насіння гібриду соняшнику «Термінатор стандарт» (F 1) (096-08) у кількості 29 посівних одиниць на загальну суму 14 761, 00 грн. Із врахуванням ПДВ на загальну суму 19 373, 82 грн.

- видатковою накладною № 90801598 від 04.05.2011 року (арк. справи 10), відповідно до якої позивачем було поставлено насіння гібриду соняшнику «Титанік стандарт» (F 1) (100-10) у кількості 29 посівні одиниці на загальну суму 17 713, 20 грн. із врахуванням ПДВ.

У наявних видаткових накладних зазначено, що товар відпущено відповідачу на підставі договору купівлі-продажу № 90801115 від 13.12.10 року.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами. Зокрема, зі сторони відповідача видаткові накладні підписані Лапко С.А. за довіреністю серії ЯПР № 380334 від 04.05.11 року. В поданій суду довіреності серії ЯПР № 380334 від 04.05.11 року на отримання від позивача ТзОВ АФ "Сади України" товарно-матеріальних цінностей згідно договору № 90801115 також вказано перелік цінностей, які належить отримати Лапко С. А. (арк. справи 11).

В порушення взятого на себе зобов'язання відповідачем не сплачено кошти за отриманий товар. Несплата суми, заявленої до стягнення, підтверджується поданими суду власними письмовими довідками позивача, наявними у матеріалах справи, а саме: Довідкою № 588 від 05.12.2012 року, підписаною директором ТзОВ Агрофірма «Сади України» (арк. справи 30), а також Довідкою № 11 від 16.01.2013 року, підписаною директором та головним бухгалтером ТзОВ Агрофірма «Сади України» (арк. справи 31).

На день розгляду справи не спростовано факту наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, вимога про стягнення суми основної заборгованості з відповідача в сумі 37 087, 02 грн. є обгрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 9 271, 76 грн. - двадцяти п'яти процентів від вартості товару, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку, якщо покупець не проведе оплату у строки, вказані у даному договорі, він несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 25% від вартості товару.

Відповідно до п. 4.2 Договору покупець проводить остаточний розрахунок за поставлений товар у період до 15.09.2011 року включно.

Позивачем нараховано до сплати 9 271, 76 грн. - 25% штрафу від вартості товару.

Здійснивши перевірку розрахунку 25% штрафу від вартості товару, судом встановлено, що позивачем правильно розраховано 25% штрафу від вартості товару. Оскільки доказів оплати відповідачем товару в строк, передбачений договором, суду не подано, тобто відповідачем допущено невиконання взятого на себе згідно договору купівлі-продажу зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 25 % штрафу від вартості товару у сумі 9 271, 76 грн. є підставною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 551, 610-612, 629, 655, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сади України" до відповідача Фермерського господарства "Михайлівське" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 90801115 від 13.12.2010 року у розмірі 46 358, 78 грн., в тому числі: 37 087, 02 грн. - сума основного боргу; 9 271, 76 грн. - штрафу.

Стягнути з відповідача Фермерського господарства "Михайлівське", вул. Леніна, 365, с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська область, 56541, юридична адреса: вул. Силікатна, 273, кв. 7, м. Миколаїв (код ЄДРПОУ 13871736) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сади України", с. Красне, Кегичівський район, Харківська область, 64032; фактична адреса: вул. Академіка Проскури, 1, м. Харків, 61070 (р/р № 2600700008247 у ХОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 20212313):

- 37 087, 02 грн. (тридцять сім тисяч вісімдесят сім грн. 02 коп.) - основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 90801115 від 13.12.2010 року;

- 9 271, 76 грн. (дев'ять тисяч двісті сімдесят одна грн. 76 коп.) - штрафу;

- 1 609, 50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 17.01.13 року

Суддя Е.М.Олейняш