Постанова

від 17.01.2013 по справі 1570/7561/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

     Справа № 1570/7561/2012 ПОСТАНОВА   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2013 року                                                                                                     м.Одеса Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді –Токмілової Л.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до відкритого акціонерного товариства “Балтський завод продовольчих товарів” про стягнення податкової заборгованості по земельному податку в сумі 1905 грн. 92 коп., - ВСТАНОВИВ: 11 грудня 2012 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до відкритого акціонерного товариства “Балтський завод продовольчих товарів” з позовними вимогами про стягнення податкової заборгованості по земельному податку в сумі 1905 грн. 92 коп. Позивач в судове засідання не прибув, але 17 січня 2013 року надіслав до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу без участі представника позивача. Відповідач у судове засідання не з'явився, його позиція щодо позову не відома, оскільки він заперечень на позовну заяву не подав та повноважного представника у судове засідання не направив. Про місце, час та дату судового розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.36). Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були  належним чином повідомлені про дату, час в місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження. Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 29 червня 1995 року Балтською районною державною адміністрацією Одеської області зареєстровано юридичну особу –ВАТ «Балтський завод продовольчих товарів»за № 1 528 120 0000 000184, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.10). Відповідач –ВАТ «Балтський завод продовольчих товарів»має заборгованість у розмірі 1905,92 грн. по земельному податку. З довідки про взяття на облік платника податків від 30.09.2009 року № 75/29/012 вбачається, що ВАТ “Балтський завод продовольчих товарів” знаходиться на обліку у Балтській МДПІ Одеської області Державної податкової служби. Заборгованість у сумі 1905,92 грн., що заявляється до стягнення, виникла у відповідача на підставі самостійно поданої звітної податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік № 1183 від 20.02.2012 року, в якій відповідачем  самостійно визначено суму податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки, а саме 952,96 грн. щомісячно. Згідно п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю –це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України, передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює  суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Відповідно до п.п.269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Відповідно до п.п. 270.1.1. п. 270.1 ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Відповідно до п.п. 271.1.1. п. 271.1 ст. 271 ПК України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України, передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою в порядку, передбаченому ст. 46 цього кодексу з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене  у новій звітній податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Відповідно до п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Таким чином, виходячи з положень п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України податкові зобов'язання, визначені відповідачем у податковій декларації № 1183 від 20.02.2012 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2012 рік є узгодженими у день подання вказаної декларації та не підлягають оскарженню. Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом (пп. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України). Відповідачем не було сплачено у повному обсязі та протягом граничного строку самостійно визначені податкові зобов'язання з орендної плати за орендовані земельні ділянки, внаслідок чого у відповідача з цього податку утворилась заборгованість у розмірі 1905,92 грн., яка набула статусу податкового боргу та підлягає стягненню. Відповідно до п. 59.1. статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно п. 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Виходячи з положень п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкова вимога надсилається органом податкової служби в порядку визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення. З матеріалів справи вбачається, що позивачем в порядку, визначеному Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, направлялись відповідачу перша та друга податкові вимоги, які були отримані відповідачем, про що свідчать підписи на корінцях податкових вимог. Згідно з пп. 6.2.1. – 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Вказані податкові вимоги відповідачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалися, а тому вони є чинними та підлягають виконанню. Відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу. Відповідно до пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку встановленому чинним законодавством. Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює до платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності –шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно з п. 20.1.28. ст. 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 VI, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції та стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Згідно витягу з облікової картки платника станом на 30.11.2012 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 1905,92 грн. (а.с. 29-32). Судом встановлено, що на момент розгляду справи, відповідачем у добровільному порядку сума вказаної заборгованості не погашена.    Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем не погашений податковий борг, суд вважає, що позовні вимоги Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби є обґрунтованими та законними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 128, 158 –163, 167, 254  КАС України,  суд, - ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до відкритого акціонерного товариства “Балтський завод продовольчих товарів” про стягнення податкової заборгованості по земельному податку в сумі 1905 грн. 92 коп. –задовольнити повністю. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Балтський завод продовольчих товарів” (66100, Одеська область, м.Балта, вул.Ткаченко, буд.5, ідентифікаційний код - 00379264) суму податкової заборгованості з земельного податку в розмірі 1905 грн. 92 коп. (одну тисячу дев'ятсот п'ять гривень дев'яносто дві копійки) на користь бюджету на р/рахунок № 3321681170058, одержувач УДКСУ в Балтському районі Одеської області, код 373430870, банк одержувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний  адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.      Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.                        Суддя                                                                                            Л.М.Токмілова