Рішення

від 15.01.2013 по справі 5006/41/114/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.01.13 р. Справа № 5006/41/114/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м. Маріуполь

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Юніпром», м. Маріуполь

про стягнення заборгованості у розмірі 14 867,49 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Авєр'янова О.І.

Від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м. Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Юніпром», м. Маріуполь, про стягнення заборгованості в розмірі 14 867, 49 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором суборенди №156-СА від 15.09.2011р.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з'явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2011р. позивачем (орендарем) та відповідачем (суборендарем) укладено договір суборенди №156-СА (далі по тексту Договір).

Строк дії Договору встановлено до 14.09.2012р.

Відповідно до п.1.1 Договору, орендар (позивач) передає, а суборендар (відповідач) приймає нежитлове приміщення площею 24,20 кв.м для використання з метою, визначеною статутними задачами за письмовою заявою суборендатора під офіс, розташований за адресою вул. Красномаякська, 17а, орендодавцем якого є Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області на підставі договору оренди від 17.06.2003р. №1055/03.

У п. 2.2 Договору зазначено, що вступ суборендатора у тимчасове користування майна наступає з часу підписання сторонами Договору та акту приймання-передачі вказаного майна.

Акт приймання-передачі від 01.10.2011р. наявний в матеріалах справи.

Згідно із п. 3.1 Договору суборендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 та складає без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - червень 2011р. - 490, 53 гривень без урахування ПДВ.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що суборендна плата нараховується суборендарю з дати вступу суборендаря у тимчасове користування майном та вноситься суборендарем на підставі рахунку, виставленого орендарем, шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок не пізніше 10-го числа наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на адресу відповідача були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 13631,62 гривень.

Позивач посилається на те, що відповідачем не виконанні грошові зобов'язання за вищезазначеним договором, в зв'язку з чим звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір суборенди №156-СА від 15.09.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, відповідачем не були виконані грошові зобов'язання із сплати орендної плати - жодних доказів іншого всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не представлено, внаслідок чого суд приходить до висновку, що стягувана заборгованість у розмірі 13631,62 гривень обґрунтовано заявлена позивачем для примусового стягнення з відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме в розмірі 13631,62 гривень.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1235,87 гривень.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.8. Договору суборендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендатором відповідно до діючого законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок пені суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 1235,87 гривень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами розмір заборгованості та суму нарахованої пені, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м. Маріуполь до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Юніпром», м. Маріуполь задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юніпром» (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пров. Лодочний, 13 код ЄДРПОУ 31265941) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» (87510, м. Маріуполь, пр. Адм. Луніна, 2, код ЄДРПОУ 31283383, п/р 26009962489635 у відділенні ПАТ ПУМБ у м. Донецьк, МФО 334851) заборгованість у розмірі 13 631,62 гривень, пеню у розмірі 1 235,87 гривень, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 15.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.01.2013року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Колесник Р.М.