Рішення

від 24.10.2008 по справі 8/344-07/15-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/344-07/15-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" жовтня 2008 р.                                                                          Справа № 8/344-07/15-08

Господарський суд Київської області  у складі колегії суддів: Рябцевої О.О. (головуючий), Антонової В.М., Бабкіної В.М.  розглянувши справу

за позовом         Київської регіональної спілки споживчої кооперації, м. Київ

до                      Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області , Київська обл., Сквирський  р-н., с. Великополовецьке

треті особи:      1. Управління земельних ресурсів в Сквирському районі Київської області, Київська обл., м. Сквира,

                             2. фізична особа-підприємець Савченко Олександр Михайлович, Київська обл., м. Біла Церква

про                      зобов`язання визнати право постійного користування земельною ділянкою

 за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: Савченко О.М., Мочинський А.Р. (дов. № 446 від 19.02.2008 р.).          

Суть спору:

До господарського суду Київської області звернулася Київська регіональна спілка споживчої кооперації (далі-позивач) з позовом до Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області (далі-відповідач), в якому просить суд зобов‘язати відповідача визнати за нею право постійного землекористування на земельну ділянку площею 0,4га, яка знаходиться в межах с. Великополовецьке за адресою: вул. Леніна, 30-а, Сквирський район, Київська область, та видати Державний акт на право постійного землекористування встановленого зразка.   

          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що оскільки Рішенням Великополовецької сільської ради №11 від 29 березня 2007р. Київську регіональну спілку споживчої кооперації (позивач) визнано власником нежитлових будівель магазину „Промтовари” та заготівельного пункту загальною площею –518,5м2 по вул. Леніна, 30-а, на підставі якого позивачем було зареєстровано право власності на зазначені об`єкти нерухомості цілісного майнового комплексу та отримано свідоцтво про право власності, то позивач відповідно до вимог ч. 1 ст. 377, ч. 2 ст. 191 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України має право постійного користування на земельну ділянку площею 0,4га, на якій розміщений цілісний майновий комплекс та яка перебувала в користуванні Сквирського районного споживчого товариства, яке рішенням правління № 36 від 27.07.2006 р. за № 36 зазначений цілісний майновий комплекс передало в статутний фонд позивача. Позивач зазначає, що після оформлення права власності він 07.05.2007р. звернувся до відповідача із клопотанням № 01-211 про надання дозволу на оформлення документації на земельну ділянку площею 0,4га, проте відповіді на лист не отримав, що, на думку позивача, свідчить про те, що дії відповідача щодо не оформлення права постійного користування земельною ділянкою за позивачем суперечать положенням ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, у зв`язку з чим позивач просить суд  зобов‘язати відповідача визнати за ним право постійного землекористування на земельну ділянку площею 0,4га.

          Рішенням господарського суду Київської області від 14.11.2007 р. зобов`язано відповідача визнати за позивачем право на земельну ділянку площею 0,4 га, яка знаходиться в межах с. Великополовецьке за адресою: вул. Леніна, 30-а, Сквирський район, Київська область.

          Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2008 р. рішення господарського суду Київської області від 14.11.2007 р. скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2008 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Управління земельних ресурсів в Сквирському районі Київської області та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця Савченка Олександра Михайловича.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2008 р. зобов`язано позивача надати суду  обґрунтований розрахунок кількості га (0,4 га), які необхідні йому для обслуговування земельної ділянки, на якій знаходиться будівля магазин “Промтовари” та заготівельний пункт загальною площею 518,5 м.кв. по вул. Леніна, 30-а, із зазначенням меж земельної ділянки та докази переходу права власності на будівлю магазину “Промтовари” та заготівельний пункт загальною площею 518,5 м.кв. по вул. Леніна, 30-а, з зазначенням особи, від якої перейшло це право та зазначенням особи, якій належала земельна ділянка площею 0,4 га, на яку позивач просить суд зобов'язати відповідача визнати за позивачем право постійного користування.       

В судовому засіданні 30.05.2008 р. представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 13.05.2008 р. надав суду пояснення від 28.05.2008 р., в яких позивач посилається на те, що земельна ділянка площею 0,4 га на якій розміщено  майновий комплекс перебувала в користуванні Сквирського районного споживчого товариства, що підтверджується належними та допустимими доказами - довідкою Сквирського районного відділу земельних ресурсів від 10.08.2006 № 04-52-3749 з якої вбачається, що згідно проекту формування території і встановлення меж Великополовецької сільської ради по вул. Леніна 30-а в користуванні Сквирського райСТ знаходиться земельна ділянка пл. 0,4 га. (викопіювання з проекту формування території і встановлення меж Великополовецької сільської ради Сквирського району додається). Позивач зазначає, що за користування цією земельною ділянкою Свирським РайСТ тільки у 2006р. було сплачено 1146, 93 грн., у 2007 - 286,73 грн., отже Сквирське районне споживче товариство на момент передачі майна було землекористувачем земельної ділянки, що підтверджується документально, що також визнається відповідачем у справі (довідка № 8 від 28.01.2004). Позивач посилається на те, що стаття 120 Земельного кодексу України передбачає, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування,  а оскільки Київська регіонспоживспілка буде використовувати майновий комплекс як об'єкт торгівлі та має на меті проведення саме ринкової діяльності та відповідного облаштування території (відкритий ринок, автостоянка), то для здійснення такої мети позивачу необхідно мати у своєму користуванні земельну ділянку, у розмірі 0,4 га.

          04.07.2008 р. судом було направлено запит до Управління земельних ресурсів в Сквирському районі Київської області, в якому суд просив надати наступну інформацію:           1.Чи накладається земельна ділянка площею 0,0858 га, що надана в оренду фізичній особі-підприємцю Савченку О.М. за договором оренди землі від 03.08.2007 р., укладеним між ним та Великополовецькою сільською радою Сквирського району Київської області, яка (земельна ділянка) знаходиться по вул. Червонопартизанська, 2 «А»в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, з кадастровим номером 3224081201:01:063:0011, на земельну ділянку площею 0,4 га, що знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області по вул. Леніна 30 «А», яка згідно з довідкою № 04-52-3749 від 10.08.2006 р. Управління земельних ресурсів в Сквирському районі Київської області знаходилася в користуванні Сквирського РайСТ?

2.          Якщо зазначені земельні ділянки накладаються, то в якій площі (розмір) ?  

Також суд просив надати схеми земельних ділянок, а якщо вони накладаються, то з зазначенням меж накладання.

          17.07.2008 р. до суду надійшов лист № 04-44-728 від 15.07.2008 р. Управління земельних ресурсів в Сквирському районі Київської області у відповідь на запит суду від 04.07.2008 р.

          18.07.2008 р. до суду від Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області надійшов до суду відзив № 197 від 07.07.2008 р. на позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами посилаючись на те, що згідно з ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а згідно з ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Відповідач зазначає, що позивач жодної земельної ділянки не оформив належним чином (проект відведення, виділення в натурі, кадастровий план, погодження), сплачуючи земельний податок за невиділені в натурі земельні ділянки. Крім того, відповідач посилається на ст. 125 ЗК України, відповідно до якої право власності та право постійного користування на земельну  ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Відповідач також зазначає, що земельну ділянку площею 0,8 га надано ПП Савченку О.М. для обслуговування нежилої будівлі, власником якої він являється, цю будівлю Савченко придбав у колишнього СТОВ «Великополовчанське»і вона також знаходиться на земельній ділянці 0,4 га, про яку йдеться.

          29.08.2008 р. до суду від відповідача надійшло Рішення  Великополовецької сільської ради № 3 від 08.08.2008 р. «Про скасування рішення виконкому  № 11 від 29 березня 2007р. щодо визнання власником нежитлових будівель магазину Промтовари та заготівельного пункту загальною площею 518,5 кв.м. по вул. Леніна 30-а села Великополовецьке –Київську регіонспоживспілку».

          21.10.2008 р. від фізичної особи –ПП Савченка О.М. до суду надійшло клопотання від 21.10.2008 р., в якому третя особа просить суд залучити до матеріалів справи рішення Великополовецької сільради № 1 від 23.09.2008 р.

          Під час нового розгляду справи представник позивача в судових засіданнях 13.05.2008 р., 30.05.2008 р., 04.07.2008 р., 18.07.2008 р., 29.08.2008 р., 19.09.2008 р., 10.10.2008 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та у поясненнях від 28.05.2008 р. та  від  04.07.2008 р.

          24.10.2008 р. від позивача надійшло  до суду клопотання № 01-403 від 24.10.2008 р., в якому позивач просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю явки представника позивача в судове засідання 24.10.2008 р. Зазначене клопотання судом не задоволено, оскільки представник позивача був присутній в минулих судових засіданнях у даній справі, явка представника позивача в судове засідання 24.10.2008  не визнавалася судом обов`язковою, наявних матеріалів справи достатньо для прийняття рішення у справі.

           Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.2008 р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві № 197 від 07.07.2008 р. на позовну заяву.

          Представник третьої особи - фізичної особи –ПП Савченка О.М. в судових засіданнях 13.05.2008 р., 30.05.2008 р., 04.07.2008 р., 18.07.2008 р., 29.08.2008 р., 19.09.2008 р., 10.10.2008 р. та 24.10.2008 р. проти позову заперечував, посилаючись на те, що земельна ділянка, на яку претендує позивач частково знаходиться в користуванні        у Савченка О.М. на підставі договору оренди землі від 03.08.2007 р., укладеного між Великополовецькою сільською радою (Орендодавець) та  фізичною особою-підприємцем Савченком Олександром Михайловичем (Орендар). Зазначений договір укладений на підставі рішення Великополовецької сільської ради від 26.07.2007 р.

          Представник третьої особи - Управління земельних ресурсів в Сквирському районі Київської області в судові засідання не з`явився, Управління земельних ресурсів в Сквирському районі Київської області надіслало до суду листи від 06.05.2008 р., від 10.06.2008 р., від 28.07.2008 р., від 12.09.2008 р. та від 29.09.2008 р., в яких просить суд розглянути справу без участі його представника.

 Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи - фізичної особи  ПП Савченка О.М., проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд  

встановив:

           Постановою правління Сквирського районного споживчого товариства від 27.07.2006р. № 36 «Про передачу основних засобів до статутного фонду Київської регіонспоживспілки», на виконання постанови зборів уповноважених пайовиків Сквирського району від 30 червня 2006р. передано з балансу районного споживчого товариства на баланс Київської регіонспоживспілки нежитлові приміщення магазин Промтовари, заготпункт в с. В. Половецьке, вул. Леніна, 30-а, Сквирський район.

          Передача основних засобів (майновий комплекс - будівля магазину „Промтовари”, заготпункт) відбулась за актом передачі-приймання основних засобів Сквирського РайСТ на баланс в статутний фонд, як власність Київської регіональної спілки споживчої кооперації 18 серпня 2006р.  

          Рішенням Великополовецької сільської ради № 11 від 29 березня 2007р. Київську регіональну спілку споживчої кооперації (позивач) визнано власником нежитлових будівель магазину «Промтовари» та заготівельного пункту загальною площею –518,5м2 по вул. Леніна, 30-а.

          23 лютого 2007р. позивач звернувся до відповідача із листом № 01-92 про надання дозволу на оформлення документації на земельну ділянку площею 0,4га, яка знаходиться в межах с. В. Половецьке за адресою: вул. Леніна, 30-а, Сквирський район, Київська область, на якій розташований майновий комплекс, що знаходиться на балансі Київської регіонспоживспілки.

          Листом № 40 від 13.03.2007р. відповідач відмовив позивачу в надані дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки в оренду, у зв‘язку із відсутністю оформлення документів на будівлю. В листі також зазначено, що земельна ділянка, яка була в користуванні Сквирського РСТ, має на місцевості (в натурі) іншу площу.

          Позивач у встановленому порядку оформив документи на нежитлову будівлю площею 518,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: вул. Леніна, 30-а, с. Великополовецьке, Сквирський район, Київська область,  що підтверджується Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 03.05.2007 р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

          07 травня 2007р. позивач повторно звернувся до відповідача із клопотанням № 01-211 про надання дозволу на оформлення документації на земельну ділянку площею 0,4га, разом із клопотанням позивачем подані: копія Свідоцтва на право власності, копія рішення №11 від 29.03.2007р., копія акта передачі-приймання основних засобів, копія довідки №04-52-3749 від 10.08.2006р. Сквирського районного відділу земельних ресурсів, копія листа №132 від 20.07.2006р. та довідка про сплату за землю.     

          Відповіді позивачем на даний лист отримано не було, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

          Рішенням  Великополовецької сільської ради № 3 від 08.08.2008 р. «Про скасування рішення виконкому  № 11 від 29 березня 2007р. щодо визнання власником нежитлових будівель магазину Промтовари та заготівельного пункту загальною площею 518,5 кв.м. по вул. Леніна 30-а села Великополовецьке –Київську регіонспоживспілку»скасовано  рішення  № 11 від 29 березня 2007р. виконкому Великополовецької сільської ради про визнання власником нежитлових будівель магазину Промтовари та заготівельного пункту загальною площею 518,5 кв.м. по вул. Леніна 30-а села Великополовецьке –Київську регіонспоживспілку.

          Рішенням  Великополовецької сільської ради № 1 від 23.09.2008 р. скасовано рішення Великополовецької сільської ради № 3 від 08.08.2008 р.

          Отже, на час прийняття судом рішення у даній справі позивач є власником будівель магазину Промтовари та заготівельного пункту загальною площею 518,5 кв.м. по вул. Леніна 30-а села Великополовецьке.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником зазначених приміщень та на те, що згідно з довідкою № 04-52/3749 від 10.08.2006р. Сквирського районного відділу земельних ресурсів земельна ділянка по вул. Леніна, 30-а, с. Великополовецьке, Сквирський район, площею 0,4га, в тому числі забудованих земель –0,4га знаходиться в користуванні Сквирського РайСТ.

          В матеріалах справи міститься довідка № 04-52/3749 від 10.08.2006р. Сквирського районного відділу земельних ресурсів, в якій зазначено, що земельна ділянка по вул. Леніна, 30-а, с. Великополовецьке, Сквирський район, площею 0,4га, в тому числі забудованих земель –0,4га знаходиться в користуванні Сквирського РайСТ.

В матеріалах справи також міститься довідка Управління земельних ресурсів у Сквирському районі Київської області № 04-52-652 від 12.11.2007р., з якої вбачається, що згідно проекту формування території і встановлення меж Великополовецької сільської ради земельна ділянка по вул. Червонопартизанській, с. Великополовецьке, Сквирський район, площею 0,4га, в тому числі забудованих земель –0,4га знаходиться в користуванні Сквирського РайСТ.   

Скеровуючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 11.03.2008 р. зазначив, що суд не з'ясував порядок надання в постійне користування земельної  ділянки, не звернув увагу на те, що п. 9 ст. 123 Земельного кодексу України  встановлено, що відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку, суд не дослідив межі земельної ділянки, на яку просив визнати право постійного користування позивач, судом також не з`ясовно межі земельної ділянки на яку вже оформлено право оренди  фізичній особі - підприємцю Савченко О.М. При повторному  розгляді справи  необхідно усунути зазначені порушення, залучити до розгляду  справи осіб, чиїх прав та інтересів вона стосується, а також спеціалістів землевпорядної організації. Повно та об'єктивно встановити всі обставини справи, дослідити подані докази і з'ясувати межі земельних ділянок зацікавлених осіб.  

          Відповідно до п. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельної ділянки в постійне користування встановлений статтею 123 ЗК України.

Згідно з ст. 123 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час звернення позивача з даним позовом до суду, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Позивачем до клопотання № 01-211 від 07.05.2007 р. про надання дозволу на оформлення документації на земельну ділянку площею 0,4га не додано матеріалів, передбачених частиною п'ятнадцятою статті 151 ЗК України, та документів, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

          Позивач у справі не є підприємством, установою, організацією, що належить до державної та комунальної власності, чи  громадською організацією інвалідів України, їх підприємством (об'єднання), установою та організацією, а тому не може  бути набувачем  права постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, відповідно до п. 9 ст. 123 ЗК України, в редакції чинній на час звернення позивача з даним позовом до суду, відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.

Позивач зазначає, що він не отримав відповіді на клопотання № 01-211 від 07.05.2007 р., проте залишення відповідачем без розгляду клопотання № 01-211, позивачем до в судовому порядку оскаржено не було.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2008 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Управління земельних ресурсів в Сквирському районі Київської області та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця Савченка Олександра Михайловича.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Великополовецької сільської ради від 26.07.2007 р. надано в оренду фізичній особі-підприємцю Савченку Олександра Михайловичу земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0858 га по вул. Червонопартизанській, 2а  в с. Великополовецьке терміном на 5 років.

03.08.2007 р. між Великополовецькою сільською радою (Орендодавець) та  фізичною особою-підприємцем Савченком Олександром Михайловичем (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання по вул. Червонопартизанській, 2а  в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області. Пунктом 2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,0858 га, у тому числі забудованих земель -  0,0858 га; кадастровий номер земельної ділянки 3224081201:01:063:0011.  

          04.07.2008 р. судом для дослідження меж земельної ділянки, на яку просить зобов`язати визнати право постійного користування позивач, та для з`ясування  меж земельної ділянки, на яку вже оформлено право оренди  фізичній особі - підприємцю Савченко О.М., було направлено запит до Управління земельних ресурсів в Сквирському районі Київської області, в якому суд просив надати наступну інформацію:

          1.Чи накладається земельна ділянка площею 0,0858 га, що надана в оренду фізичній особі-підприємцю Савченку О.М. за договором оренди землі від 03.08.2007 р., укладеним між ним та Великополовецькою сільською радою Сквирського району Київської області, яка (земельна ділянка) знаходиться по вул. Червонопартизанська, 2 «А»в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, з кадастровим номером 3224081201:01:063:0011, на земельну ділянку площею 0,4 га, що знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області по вул. Леніна 30 «А», яка згідно з Вашою довідкою № 04-52-3749 від 10.08.2006 р. знаходилася в користуванні Сквирського РайСТ?

2.          Якщо зазначені земельні ділянки накладаються, то в якій площі (розмір) ?  

Також суд просив надати схеми земельних ділянок, а якщо вони накладаються, то з зазначенням меж накладання.

          17.07.2008 р. до суду надійшов лист № 04-44-728 від 15.07.2008 р. Управління земельних ресурсів в Сквирському районі Київської області у відповідь на запит суду від 04.07.2008 р., в якому повідомлено, що роботи по виготовленню кадастрового плану земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру були проведені при  наданні в оренду земельної ділянки площею 0,0858 га  фізичній особі-підприємцю Савченку О.М., тобто виготовлено кадастровий план земельної ділянки та присвоєний кадастровий номер   3224081201:01:063:0011. На земельну ділянку площею 0,4 га по вул. вул. Леніна 30 «А» с. Великополовецьке кадастровий план не виготовлявся, тому визначити чи накладаються земельні ділянки одна на одну і площу накладання неможливо. До відповіді на запит додано копію кадастрового плану земельної  ділянки площею 0,0858 га   по вул. Червонопартизанська 2а с. Великополовецьке, з якої вбачається, що з одного боку до земельної ділянки площею 0,0858 га  примикають землі сільради (в користуванні Сквирського РСТ).

          Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд зобов‘язати відповідача визнати за ним право постійного землекористування на земельну ділянку площею 0,4га, яка знаходиться в межах с. Великополовецьке, проте, при цьому не зазначає меж даної земельної ділянки та не обґрунтовує розмір 0,4га.

          В судових засіданнях представник позивача не заперечував того факту, що земельна ділянка площею 0,4га, на яку він просить суд зобов`язати відповідача визнати право постійного користування, «накладається»на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні у  Савченка О.М. за договором оренди землі від 03.08.2007 р.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2008 р. було зобов`язано позивача надати суду  обґрунтований розрахунок кількості га (0,4 га), які необхідні йому для обслуговування земельної ділянки, на якій знаходиться будівля магазин “Промтовари” та заготівельний пункт загальною площею 518,5 м.кв. по вул. Леніна, 30-а, із зазначенням меж земельної ділянки.

Обґрунтовуючи  розмір земельної ділянки, позивач в поясненнях від 28.05.2008 р. посилається на те, що по-перше: земельна ділянка площею 0,4 га на якій розміщено  майновий комплекс перебувала в користуванні Сквирського районного споживчого товариства, а по-друге: позивач буде використовувати майновий комплекс як об'єкт торгівлі та має на меті проведення саме ринкової діяльності та відповідного облаштування території (відкритий ринок, автостоянка), а для здійснення такої мети позивачу необхідно мати у своєму користуванні земельну ділянку, у розмірі 0,4 га.

          Проте, обґрунтування позивача щодо розміру земельної ділянки протирічать приписам ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, на які він посилається обґрунтовуючи наявність свого права на земельну ділянку площею 0,4 га.

          Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

          Згідно з ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

          Отже, зазначеними статтями передбачений перехід до набувача будівлі права користування не тією земельною ділянкою, яка знаходилася в користуванні у попереднього власника будівлі, та не тією земельною ділянкою, яка необхідна новому власнику для досягнення майбутньої мети  (позивач зазначає, що має на меті проведення саме ринкової діяльності та відповідного облаштування території (відкритий ринок, автостоянка), а передбачений перехід права користування лише тією земельною ділянкою, на якій розміщені будинок, будівля або споруда, та частиною ділянки, яка необхідна лише для їх обслуговування.

          Таким чином, твердження позивача про те, що при переході до нього права власності на будівлі магазину Промтовари та заготівельного пункту загальною площею 518,5 кв.м. по вул. Леніна 30-а села Великополовецьке до нього перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,4 га, є помилковим, необґрунтованим та таким, що протирічить приписам ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.      

          Крім того, позовною вимогою позивача при зверненні  з даним позовом до суду є вимога про зобов‘язання відповідача визнати за позивачем право постійного землекористування на земельну ділянку площею 0,4га, яка знаходиться в межах с. Великополовецьке за адресою: вул. Леніна, 30-а, Сквирський район, Київська область, та видати Державний акт на право постійного землекористування встановленого зразка.   

          Предмет позову –це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способом захисту права, які перелічені в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому, вимогами ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту порушеного цивільного права чи інтересу, а саме: 1) визнання права, 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  9)  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб.

          Згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.  

          Крім того, ч. 3 статті 152 Земельного кодексу, на яку посилається позивач, передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:  визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;  визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

          Отже, ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України та ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачений, зокрема, такий спосіб захисту порушеного права як визнання права.

Позивач, скориставшись своїм правом на судовий захист, звернувся до суду із позовом не про визнання права, а про зобов‘язання визнати право, протее, обраний позивачем спосіб захисту порушеного, на думку позивача, права не відповідає вимогам ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України і відповідно предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом, предмет якого не відповідає встановленим законом способам захисту прав, позивач не може бути набувачем  права постійного користування земельною ділянкою, позивачем не дотримано порядку надання земельних ділянок в користування, встановленого ст. 123 ЗК України, обґрунтування позивача щодо розміру земельної ділянки протирічить приписам ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, отже позовні вимоги про зобов‘язання відповідача визнати за позивачем право постійного землекористування на земельну ділянку площею 0,4га, яка знаходиться в межах с. Великополовецьке за адресою: вул. Леніна, 30-а, Сквирський район, Київська область, та видати Державний акт на право постійного землекористування встановленого зразка є необґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому такими, що задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті держмита відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

           У задоволенні позову відмовити повністю.

      Головуючий                                                                                Рябцева О.О.

      Суддя                                                                                                Антонова В.М.

       Суддя                                                                                                Бабкіна В.М.          

Рішення підписане 24.11.2008 р.