Ухвала

від 17.01.2013 по справі 2а-14384/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14384/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Декор»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Декор»до Київської регіональної митниці та Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, стягнення надмірно сплачених коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп-Декор»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці та Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товару №100190000/2012/341454/1 від 20.09.2012 року та картки відмови Київської регіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100190000/2012/81640 від 20.09.2012 року, стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надмірно сплачених грошових коштів у вигляді ввізного мита в розмірі 19 416,99 грн. та ПДВ в розмірі 63 627,99 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

Відповідно до вантажної митної декларації № 100190000/2012/469002 від 11.09.2012 року позивачем було подано Київській регіональній митниці до митного оформлення товар «вироби будівельні з полімерних матеріалів для архітектурного декорування»за кодом УКТЗЕД 3925908000. Митна вартість товару була вказана в розмірі 20 022,78 доларів США або 160 042, 08 грн. та була визначена за ціною договору товарів, які імпортуються.

Відповідачем було відмовлено позивачу у здійсненні митного оформлення товарів та витребувано додаткові документи в підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Після отримання витребовуваних документів 20.09.2012 року Київською регіональною митницею було прийнято рішення №100190000/2012/341454/1 про коригування митної вартості товарів, імпортованих ТОВ «Віп-Декор», яким підвищено митну вартість виробів будівельних з полімерних матеріалів для архітектурного декорування (внутрішнього оздоблення) приміщення, виробник -Lih Haur Decoration Products Co., Ltd, країна виробництва - Китай, код товару згідно УКТЗЕД - 3925908000.

24.09.2012 року ТОВ «Віп-Декор»було подано до Київської регіональної митниці нову вантажну митну декларацію № 100190000/2012/469517, заповнену з урахуванням рішення відповідача від 20.09.2012 року.

Після здійснення коригування митної вартості, товари були випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 року за митною декларацією від 24.09.2012 року № 100190000/2012/469517.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, ва вважаючи суму податку, сплачену внаслідок прийняття відповідачем вказаного рішення, - надмірною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Виходячи з встановлених обставин справи, проаналізованих на підставі норм спеціального законодавства, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог адміністративного позову, оскільки оскаржуване рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту оскаржуваного рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 20.09.2012 року вбачається, що підставою для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару стала та обставина, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, а надані позивачем документи на вимогу митного органу є суперечливими.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначний ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до вимог частини другої вказаної статті до таких документів відносяться:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді документів під час контролю за правильністю визначення митної вартості товарів «вироби будівельні з полімерних матеріалів для архітектурного декорування приміщень»органом митного контролю було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію на подібні товари, що ввозились на митну територію України, внаслідок чого виникли сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості імпортованого товару.

Листом від 11.09.2012 року № 100190000/2012/469002 на підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України відповідачем було запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи: платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією та/або інформація біржових організацій про вартість товару та/або сировини, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних або подібних товарів на території України, розрахунок ціни (калькуляція), копію митної декларації країни відправлення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаних вимог позивачем було надано витребовувані документи, провівши аналіз яких відповідач прийшов до висновку про не підтвердження заявленої митної вартості товару у зв'язку з виявленням при їх опрацюванні розбіжностей, а саме: експертний висновок носить довідково-інформаційних характер, за поданими документами неможливо ідентифікувати оплату імпортованого товару з вартістю оцінюваних товарів, прайс-лист фірми-виробника наданий без зазначення умов поставок, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, відсутні.

20.09.2012 року відповідачем була оформлена картка відмови у митному оформленні задекларованого товару № 100190000/2012/81640 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100190000/2012/341454/1.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення митного органу від 20.09.2012 року про коригування митної вартості товарів № 100190000/2012/341454/1, митна вартість товару, імпортованого позивачем, була визначена на підставі резервного методу.

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частинами 2 та 3 цієї статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Судом встановлено, що методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів митним органом не використовувались у зв'язку з відсутністю цінової інформації у митного органу щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості у митного органу була відсутня інформація щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України одночасно або у час, максимально наближений до часу ввезення, або на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не був використаний у зв'язку з тим, що позивачем не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що митницею був правомірно застосований резервний метод визначення митної вартості при прийнятті оскаржуваного рішення.

Аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Надання декларантом неналежних документів на вимогу митного органу не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товару.

Виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи картку відмови у митному оформленні задекларованого позивачем товару № 100190000/2012/81640 та рішення про коригування митної вартості товарів № 100190000/2012/341454/1 від 20.09.2012 року, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, зважаючи на не підтвердження позивачем заявленої вперше митної вартості імпортованих товарів, а тому оскаржувані картка відмови та рішення про коригування митної вартості товару скасуванню не підлягають.

Виходячи з цього, в задоволенні позовних вимог про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надмірно сплачених грошових коштів у вигляді ввізного мита в розмірі 19 416,99 грн. та ПДВ в розмірі 63 627,99 грн. у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення, слід відмовити.

Посилання апелянта на преюдиційний характер для даної справи постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 06.07.2012 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно директора ТОВ «Віп-Декор»ОСОБА_2, відповідно до якої провадження відносно ОСОБА_2 у справі про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України закрито, є помилковим у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили,

Постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 06.07.2012 року у справі 2609/15732/12 не є судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, а тому положення ч. 1 ст. 72 КАС України застосуванню в даному випадку не підлягають.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надано всі необхідні докази правомірності оскаржуваного рішення та прийняття його в межах повноважень, що передбачені законами України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та відповідно до норм матеріального та процесуального права та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Декор» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 17 січня 2013 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.