Ухвала

від 16.01.2013 по справі 22-ц/796/1662/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e- m ail : inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/1662/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Даниленко В.В.

Доповідач: Кравець В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючої - Кравець В.А.,

Суддів - Семенюк Т.А., Музичко С.Г.

при секретарі - Чайці І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2012 року представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку та житловий будинок з надвірними будівлями та спорудженнями для задоволення грошових вимог ПАТ «Кредитпромбанк» за Кредитним договором № 49.28/9/07-Zn, укладеним з ОСОБА_1 16 травня 2007 року в сумі 581 734,02 долари США. Встановити початкову ціну предмета іпотеки на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності, яка буде проведена під час здійснення виконавчих дій по примусовому виконанню рішення суду в ході виконавчого провадження. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та стягнути судові витрати по справі.

В мотивування вимог посилався на те, що відповідно до укладеного договору № 49.28/9/07- Zn від 16.05.2007 року, відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 600000 доларів США строком по 15.05.2012 року включно з процентною ставкою 13,1 % річних. Згідно заяв про видачу готівки відповідачу під розпис банком було виконано зобов'язання за договором та видано 587000 доларів США.

22.02.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір №49/8/9/1179/07, відповідно до якого відповідач в забезпечення зобов'язань за кредитним договором надав в іпотеку земельну ділянку та житловий будинок з надвірними будівлями та спорудженнями.

Взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість в розмірі 581 734,02 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05.04.2012 складає 4 646 833, 18 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року - позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки:

- земельну ділянку площею 0,0923 га, кадастровий номер 8000000000:90:153:0064, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії KB №128708 виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (київської міської державної адміністрації) від «16» лютого 2005 р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від «26» жовтня 2004 р. №3913 (ВВО №005265) та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-7 03360 від «16» лютого 2005 p.,

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудженнями (позначених в технічній документації: під літерою «А» - дерев'яний обкладений цеглою житловий будинок; під літерою «Б»- альтанка, №1 - №4 - спорудження) житловою площею 104,30 кв.м., нежитловою площею 252,50 кв.м., який розташований на вищевказаній земельній ділянці, та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку посвідченого. ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від «26» жовтня 2004 р. за реєстровим номером 3909, та зареєстрований у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 29.10.2004 р. в реєстровій книзі №377-8 за реєстровим №43683. для задоволення грошових вимог ПАТ «Кредитпромбанк» за Кредитним договором № 49.28/9/07-2п, укладеним з ОСОБА_1 16 травня 2007 року в сумі 581 734,02 (п'ятсот вісімдесят одна тисяча сімсот тридцять чотири) долари США 02 центи, що за курсом НБУ станом на 05.04.2012 складає 4 646 833 (чотири мільйони шістсот сорок шість тисяч вісімсот тридцять три) гривні 18 копійок.

Встановлено початкову ціну предмета іпотеки на підставі іпотечного договору №49.8/9/1179/07 від 16.05.2007 року 824 050 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 6 586 631 (шість мільйонів п'ятсот вісімдесят шість тисяч шістсот тридцять одна) гривня 65 коп.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» судові витрати у сумі 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень 00.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Банку подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Дарницького районного суду м. Києва в частині, де суд встановив початкову ціну предмета іпотеки на підставі заставної вартості вказаної в Іпотечному договорі в розмірі 824 050 доларів США, на позовну вимогу вказану в п. 3 позовної заяви в якому позивач просив встановити початкову ціну предмета іпотеки на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності, яка буде проведена під час здійснення виконавчих дій по примусовому виконанню рішення сулу в ході виконавчого провадження, а в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Вказує на те, що суд вийшов за межі позовної заяви визначивши початкову вартість предмета іпотеки. Крім того, з часу підписання договору Іпотеки (2007 рік) вартість предмета іпотеки значно знизилася, а тому слід провести переоцінку заставного майна. Зазначає, що суд всупереч вимогам закону не призначив експертизи щодо оцінки іпотечного майна.

В судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримав.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що вимога Банку про погашення заборгованості є обґрунтованою, а підстави реалізації захисту порушеного права передбачена умовами Договорів та законом.

Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконанням з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом установлено, що між сторонами було укладено кредитний договір № 49.28/9/07-Zn від 16.05.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 600000 доларів США строком по 15.05.2012 року включно з процентною ставкою 13,1 % річних. Згідно заяв про видачу готівки відповідачу під розпис банком було видано 587000 доларів США.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22.02.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір X249/8/9/I179/07, відповідно до якого відповідач в забезпечення зобов'язань за кредитним договором надав в іпотеку земельну ділянку та житловий будинок з надвірними будівлями та спорудженнями.

Свої зобов'язання позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит.

Проте, ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість в розмірі 581 734,02 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05.04.2012 складає 4 646 833, 18 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

16 лютого 2011 року відповідачу було надіслано вимогу - попередження про необхідність усунути порушення умов кредитного договору та договору іпотеки (а.с. 43-45) на виконання вимог договору іпотеки згідно з яким у випадку порушення будь-яким іпотекодавцем зобов'язань за цим договором та/або боржником будь-якого основного зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям та/або боржнику повідомлення, оформлене відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку».

Як на підставу задоволення апеляційної скарги представник Банку вказує на те, що суд вийшов за межі позовної заяви визначивши початкову вартість предмета іпотеки.

Такі твердження є безпідставними, з огляду на наступне.

Умовами договору іпотеки, визначено, що сторони встановили право іпотекодержателя самостійно визначати один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, серед яких передбачено право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно положення статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання, якщо інше не встановлено щодо відшкодування, в тому числі, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Умовами ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Частиною 6 ст.3 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Розрахунок загальної суми заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору наданий суду відповідає вимогам закону.

Частина 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Також ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки, окрім іншого, здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 39 цього Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: зокрема, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Зазначене узгоджується з вимогами ст.38 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки і те, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сторонами при укладенні договору іпотеки було визначено вартість предмета іпотеки та при зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Договору Іпотеки заставна вартість майна за згодою сторін складає 824 050, 00 дол. США. що за офіційним курсом НБУ становить 6 586 631 (шість мільйонів п'ятсот вісімдесят шість тисяч шістсот тридцять одна) гривня 65 коп.

Таким чином, надавши оцінку доказам та виходячи з обставин справи та їх доведеності, суд вірного висновку дійшов про часткове задоволення позову у спосіб, який передбачений законом та договором іпотеки, в якому сторонами було визначено та погоджено заставну вартість предмета іпотеки.

Посилання представника апелянта на те, що суд всупереч вимогам закону не призначив експертизи щодо оцінки іпотечного майна, є безпідставними, оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про призначення такої експертизи, крім того, позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу задоволення своїх позовних вимог.

Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Судді