Постанова

від 12.03.2012 по справі 2а/0270/713/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

12 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/713/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медяної Наталії Анатоліївни,

представника позивача: Іващенко С.І. - представник за довіреністю;

відповідача 1: не з'явився;

представника відповідача 2: Остапенко О.М. - представник за довіреністю;

третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Вінницямолоко"

до: Вінницької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (відповідач 1), Відділу Державного комітету із земельних ресурсів у Немирівському районі Вінницької області (відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів - Немирівська міська рада

про: визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство "Вінницямолоко" (далі - ВАТ "Вінницямолоко") звернулось до суду з адміністративним позовом до Вінницької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (відповідач 1), Відділу Державного комітету із земельних ресурсів у Немирівському районі Вінницької області (відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів - Немирівська міська рада про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ВН 000040 від 05.10.1994р. ВАТ "Вінницямолоко" мало право користування земельною ділянкою площею 1,6439 га. на території Немирівської міської ради

03.06.2010р. між позивачем та ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" було укладено договір купівлі-продажу майна розташованого на оскаржуваній земельній ділянці, відповідно якого, на думку позивача, припинилось право користування останнього земельною ділянкою в м. Немирів. З метою державної реєстрації припинення прав на нерухоме майно позивач звернувся до відповідачів із заявами про внесення до реєстру прав власності на нерухоме майно інформації щодо припинення права постійного користування ВАТ "Вінницямолоко" земельною ділянкою в м. Немирів. Відповідач 1 відмовив у задоволенні заяви позивача, а відповідачем 2 не надано позивачеві жодної відповіді.

Вважаючи бездіяльність відповідачів безпідставною та протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача 1 та відповідача 2 здійснити державну реєстрацію факту припинення 03.06.2011р. права постійного користування ВАТ "Вінницямолоко" земельною ділянкою площею 1,6439 га кадастровий номер 0523010100:01:009:0328 в м. Немирів.

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Позовні вимоги просила задовольнити повністю.

12.03.2012р. представник Вінницької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (відповідач 1) в судове засідання не з'явився хочу про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується відповідною розпискою. Разом з тим в матеріалах справи містяться письмові заперечення проти заявленого позову (а.с.27).

Представник відповідача 2 заперечила щодо задоволення даного адміністративного позову з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.28-29). Додатково зазначила, що бездіяльність Відділу Державного комітету із земельних ресурсів у Немирівському районі Вінницької області у даній спірній ситуації не може мати місця, оскільки згідно листа-відповіді від 07.02.2012р. №01-24/285 для здійснення дій щодо внесення запису про припинення права на земельну ділянку до Державного реєстру земель, позивачеві рекомендовано звернутись з відповідною заявою до Немирівської міської ради для прийняття рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про дачу, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача 1 та третьої особи про час розгляду адміністративної справи та є можливим провести розгляд справи за даної явки сторін.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно витягу бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру (а.с.14) від 28.04.2010р. на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ВН 000040 (а.с.11-13) від 05.10.1994р. ВАТ "Вінницямолоко" мало право користування земельною ділянкою площею 1,6439 га, кадастровий номер 0523010100:01:009:0328, назва цільового використання земельної ділянки - 1.10.15 Підприємства іншої промисловості, місцезнаходження - вул. Леніна, 193, м. Немирів, Вінницька область, Україна; всього земельних угідь-1,6439 га, землі під будівлями, лісами та іншими угіддями - 1,6439 га.

03.06.2010р. між ВАТ "Вінницямолоко" та ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" укладено договір купівлі-продажу майна, відповідно якого позивач продав об'єкти нерухомості, а саме комплекс будівель та споруд молокозаводу загальною площею 2418,0 кв.м., які знаходяться за адресою вул. Леніна, 193, м. Немирів, Вінницька область.

Пунктом е) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Листом від 18.01.2011р. №189 ВАТ "Вінницямолоко" звернулось до Голови Немирівської міської ради Качура О.В. для надання довідки про вилучення земельної ділянки із землекористування філії "Немирівський молокозавод" ВАТ "Вінницямолоко" (а.с.32).

З листа виконавчого комітету Вінницької міської ради №02-14-124 від 25.02.2011р. вбачається, що рішенням 32 сесії 5 скликання від 07.09.2010р. ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, а вилучення оскаржуваної земельної ділянки із землекористування позивача буде можливим тільки після затвердження документації ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" та після передачі землі їм в оренду.

15.12.2011р. позивач звернувся з завою №288 до відповідача 1 про внесення до реєстру прав власності на нерухоме майно інформації про припинення 03.06.2010р. права постійного користування ВАТ "Вінницямолоко" земельною ділянкою.

Листом від 29.12.2011р. №4-1/5703 позивачеві повідомлено про необхідність звернення з даним питанням до відділу Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області.

16.01.2012р. ВАТ "Вінницямолоко" звернулось з відповідною заявою до відділу Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області (а.с.17).

Листом-відповіддю від 07.02.2012р. №01-24/285 відповідачем 2 рекомендовано звернутись позивачеві для здійснення дій щодо внесення запису до Державного реєстру земель про припинення права на земельну ділянку до Немирівської міської ради, для прийняття останньою рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

Позивач вважаючи бездіяльність суб'єктів владних повноважень протиправною та з метою захисту своїх прав звернувся з позовом до суду.

Враховуючи доводи та мотивацію позивача в контексті даної спірної ситуації, зважаючи на заперечення відповідача та норми КАС України, згідно з якими оцінюючи правомірність дій та рішень та бездіяльності органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, що повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001р., земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності встановлений Земельним кодексом України.

Відповідно до п. а) статті 82 Земельного кодексу України від 25.10.2001 юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Частиною першою статті 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Як встановлено під час судового розгляду справи, земельна ділянка площею 1,95 га., розташована в межах м. Немирів Вінницької області, рахується за Немирівським молокозаводом згідно державного акта на право постійного користування землею серії ВН 000040 і відноситься до земель державної власності.

В пункті 12 Розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, з врахуванням імперативних положень Земельного кодексу України, розпорядження земельними ділянками в межах міста Немирова здійснює Немирівська міська рада.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного Кодексу України).

Реєстрація суб'єктів права власності на землю, реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних та міських рад за місцем розташування земельної ділянки. Це передбачено статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. та Інструкцією Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. "Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі" із змінами, внесеними наказом Держкомітету України по земельних ресурсах від 23.08.2001р.

Однак, відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене та повноваження міської ради у галузі земельних відносин щодо розпорядження землями територіальних громад, розташованих на території міста, суд дійшов висновку, що автоматичне припинення права постійного користування земельною ділянкою комунальної власності не відбувається, як і автоматичний перехід права користування земельною ділянкою до нового власника будівель та споруд.

Оформлення права користування земельною ділянкою (на умовах оренди) має здійснюватись на загальних підставах відповідно до вимог Земельного Кодексу України, шляхом прийняття відповідного рішення Немирівською міською радою.

В силу дослідження судом правового статусу земельної ділянки та встановлення її належності до державної/комунальної власності, крім того відсутності відомостей про прийняття Немирівською міською радою рішення про припинення права користування земельною ділянкою ВАТ "Вінницямолоко", суд дійшов висновку щодо відсутності визначених законом підстав та повноважень у відповідачів для здійснення державної реєстрації факту припинення 03.06.2010р. права постійного користування ВАТ "Вінницямолоко" земельною ділянкою площею 1,6439 га кадастровий номер 0523010100:01:009:0328 в м. Немирів.

З огляду на вищевикладене, позивачем не спростовано правової позиції відповідачів, а відтак їх дії чи бездіяльність в даному випадку не можуть бути визнані протиправними.

Суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на положення Порядку ведення Поземельної книги (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №1021 " Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", згідно якої датою припинення права постійного користування земельною ділянкою буде дата внесення про відомостей до автоматизованої системи державного земельного кадастру. Одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів).

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи позивача, а встановлені у справі обставини підтверджують обґрунтованість позиції відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович