Ухвала

від 13.12.2012 по справі 2а-1377/12/0170/2

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. К/9991/49982/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Блажівської Н.Є., Головчук С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ялта на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2012 року по справі № 2а-1377/12/0170/2

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

в м. Ялта

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ялта про стягнення заборгованості.

Позивач просив стягнути суму невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за жовтень -грудень 2011 року в сумі 93721,96 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ялта суми невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за жовтень-грудень 2011 року в розмірі 751,90 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року внесено виправлення у резолютивну частину постанови суду від 15 березня 2012 року, викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: «Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ялта суми невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за жовтень-грудень 2011 року в розмірі 2255,70 грн.».

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями сторони подали касаційні скарги, в яких посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а позивач - задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що під час підписання сторонами актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих , яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період жовтень-грудень 2011 року виникли розбіжності в розмірі 93721,96 грн.

Вказана сума не була прийнята відповідачем до заліку та складає 2121,60 грн -основний розмір пенсій ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10; 125,40 грн. -державна адресна допомога; 547,72 грн. -поштові витрати на доставку державної адресної допомоги; 1600,00 грн. допомога на поховання ОСОБА_11

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону .

Згідно з пунктом 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзац № пункту 3 розділу XI визначає: уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

У відповідності з абзацом 7 цього пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці» , які ліквідуються.

Стаття 9 Закону України «Про правонаступництво України» встановлює: всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 держави-учасниць Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Згідно зі статтею 5 зазначеної Угоди її дія поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

У відповідності зі статтею 3 Угоди всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач повинен відшкодовувати витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання пенсіонерам, які отримали трудове каліцтво на території Росії та Республіки Узбекистан, тобто республік колишнього СРСР і при відсутності особових справ.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян»визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, не досягає прожиткового мінімуму, встановленому законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним Фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» . Цим Законом адресна допомога не віднесена до страхових виплат.

Згідно пункту 4 ( який визначає суми, що підлягають відшкодуванню Фондом соцстрахування Пенсійному Фонду) Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України, витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2003 №5-4/4, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, допомога на поховання сім'ї померлого або особі , яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій. Державна адресна допомога не входить до цього переліку.

Таким чином, державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог стосовно відшкодування державної адресної допомоги.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 №826 , витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися належними доказами.

Згідно з положеннями Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005 №606 , причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом - зв'язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Відповідно до пункту 3 Постанови Правління Фонду від 06.03.2006 № 13 «Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання»витрати на поховання проводяться робочими органами виконавчої дирекції Фонду страхувальнику або сім'ї застрахованого чи іншій особі, яка здійснювала поховання, у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ялта залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.І. Ємельянова

Судді Н.Є. Блажівська

С.В. Головчук