Рішення

від 13.01.2009 по справі 11/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

13.01.2009                                                             Справа  № 11/120

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Терміт”, м.Львів

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю „Часторгбуд”, м.Мукачево

про  стягнення 15787,55грн.

Суддя Л.М. Якимчук

Представники:

від позивача:    -  не з"явився.

від відповідача: - Маргіта В.В. - представник, довіреність від 01.12.2008.

СУТЬ СПОРУ:  ТзОВ „Фірма „Терміт”, м.Львів звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача  ТзОВ „Часторгбуд”, м.Мукачево 9765,16грн. заборгованості за відпущені будівельні суміші та  8886,3грн. пені.

          У процесі розгляду справи позивач подавав заяви про збільшення розміру позовних вимог, про уточнення позовних вимог, а 24.12.2008 про зміну підстав та предмета позову, в якій остаточно просить стягнути з відповідача 9765,16грн. заборгованості, 1720,94грн. пені, 3837,87грн. інфляційних та 463,58грн. річних, всього 15787,55грн.

          Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково у сумі 5923,06грн. заборгованості за отриманий товар. Вважає, що 3872,10грн. не повинен платити, оскільки ПП Лендєл О.І., який придбав у нього, отриману від позивача будівельну суміш, 29.02.2008 повернув її, так як вона виявилася непридатною для використання через відсутність вирівнюючих властивостей.

          Також вважає що пеню не слід стягувати, так як розрахунки, подані позивачем є хибними, оскільки він зараховував оплату за товар не згідно призначення платежу, вказаного у платіжних дорученнях. Щодо інфляційних та 3-х відсотків річних, то такі позивачем не заявлялись, тому уточняти їх не можливо, вони не є предметом спору, а отже ці вимоги не можуть бути задоволені.

          У судовому засіданні оголошувались перерви з 02.12.2008 до 12.12.2008 та до 24.12.2008.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

          Між сторонами у спорі 13 вересня 2007 року укладено договір на постачання товару відповідно до якого позивач відпустив відповідачу згідно видаткових накладних № РН-723 від 13.09.2007, № РН-812 від 10.10.2007, № РН-906 від 2.11.2007 будівельні суміші на загальну суму 38765,16грн.

          Пунктом 7.1 договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються протягом 30 днів з моменту поставки.

          Розрахунки за отриманий товар відповідачем  проведено частково, зокрема, на суму 29000грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.10.2007 №375 на суму 10000грн. та виписками банку на загальну суму 19000грн.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником  господарських відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим  Кодексом, в силу якого один суб"єкт (зобов'язана сторона, у тому  числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського  чи управлінсько-господарського характеру на користь  іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити  гроші, надати інформацію тощо), або утриматись  від певних  дій, а інший  суб'єкт  (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що  суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що  звичайно ставляться.

       До виконання господарських договорів застосовуються  відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням  особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічну вимогу  щодо належного виконання  зобов'язань містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.

          За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар  і сплатити за нього  певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

          Оскільки, відповідач прийняв товар, однак, сплатив за нього частково, то суму 9765,16грн. слід вважати боргом і її належить стягнути з відповідача на користь позивача.

          Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивач поставив йому частково неякісний товар, що підтверджується листом ПП Лендєла О.І., якому в подальшому відпущено вирівнюючу суміш, в якому він відмовляється оплатити суміш у сумі 4229,25грн. та повідомляє  про повернення залишків товару, посилаючись на непридатність використання суміші за призначенням, так як вона не має необхідних  вирівнюючи властивостей, оскільки, вказаний лист не може бути належним доказом  поставки позивачем відповідачу неякісної суміші. Інших доказів у підтвердження зазначеного відповідач суду не надав.

          Позивач, на підставі пункту 11.2 договору, нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну оплату, з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність           за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та п.6 ст.232 Господарського кодексу України, за період з 17.11.2007 по 19.03.2008, розмір якої, з урахуванням уточненого розрахунку, складає 1720,94грн., яка також підлягає стягненню.

Невірним є твердження відповідача про те, що пеня нараховувалася без врахування віднесення перерахованих ним коштів згідно призначення платежу, зазначеного у платіжних дорученнях, що призвело до неправильного розрахунку суми санкцій.

Перевіркою поданого позивачем уточненого розрахунку пені та звіркою віднесення платежів згідно їх призначення встановлено, що позивач зараховував одержані кошти відповідно до призначення.

Разом з тим, кошти, зайво перераховані позивачем за товар, отриманий по накладній від 02.11.2007 №РН-906, зараховані в погашення боргу за товар, отриманий згідно накладної від 13.09.2007 №РН-723.

Позивач у заявах про уточнення позовних вимог, про збільшення розміру позовних вимог та про зміну підстав та предмету позову просить стягнути з позивача на його користь на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України 3837,87грн. інфляційних та 463,58грн. –річних.

Однак, у цій частині позовних вимог належить відмовити, оскільки у позовній заяві вимоги про стягнення інфляційних і 3% річних не ставились.

Згадані заяви позивача по своїй суті не є заявами про збільшення розміру позовних вимог, оскільки під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Часторгбуд” (м.Мукачево, вул.Підгорянська,68/1; код: 33537989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Терміт” (м.Львів, вул.Єфремова,35; код:23958579) 11486,10грн., з яких 9765,16грн. борг; 1720,94грн. пеня, а також 114,86грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита, 72,58грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Рішення набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Суддя                                                                                        Л.М. Якимчук