Рішення

від 17.01.2013 по справі 7/099-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2013 р. Справа № 7/099-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Яготинський механічний завод», Київська область, м. Яготин,

до Приватного акціонерного товариства «Яготинський рибгосп», Київська область, м. Яготин,

про стягнення 30 159, 90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Хитрюк О.А. - представник за довіреністю б/н від 04.08.2011 року;

від відповідача: не з'явились.

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

19.11.2012 року Товариство з додатковою відповідальністю «Яготинський механічний завод» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. № 609-01 від 05.09.2012 року (вх. №4023 від 19.11.2012 року) до Приватного акціонерного товариства «Яготинський рибгосп» (далі - відповідач) про стягнення 35 159,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором безпроцентної позики від 12.04.2012 року, а саме щодо повернення суми позики у встановлений в договорі строк, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 30 000,00 грн., 159,90 грн. 3% річних та 5 000,00 грн. витрат на послуги юриста, а всього 35 159,90 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2012 року порушено провадження у справі № 7/099-12 та призначено розгляд справи на 06.12.2012 року.

06.12.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області Товариства з додатковою відповідальністю «Яготинський механічний завод» надійшли обґрунтування розміру витрат на правову допомогу вих. № 813-01 від 04.12.2012 року (вх. № 19882).

У судове засідання 06.12.2012 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 17.01.2013 року.

12.12.2012 року через канцелярію господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю «Яготинський механічний завод» з супровідним листом вих. № б/н від 07.12.2012 року (вх. № 20228 ), надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

17.01.2013 року у судовому засіданні представником позивача подана заява б/н від 17.01.2013 року (вх. №793), в якій позивач уточнив ціну позову, зазначивши, що у позовній заяві було помилково указано ціну позову 35 159,90 грн. із урахуванням 5 000,00 грн. оплати послуг адвоката та просив суд вважати вірною ціну позову у розмірі 30 159,90 грн.

Згідно ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач, у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відтак, у зв'язку із помилковим включенням до ціни позову витрат на оплату послуг адвоката, господарський суд дійшов висновку, що вірною є ціна позову, визначена у заяві б/н від 17.01.2013 року (вх. №793).

У судовому засіданні 17.01.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 17.01.2013 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 17.01.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

12.04.2012 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Яготинський механічний завод» (позикодавець за договором, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством «Яготинський рибгосп» (позичальник за договором, позивач у справі) було укладено договір безпроцентної позики (далі - договір), згідно п.1.1. якого за цим договором позикодавець передає позичальнику суму безпроцентної позики у розмір 30 000,00 (тридцять тисяч) грн., а позичальник зобов'язується повернути зазначену суму позики в установлений цим договором термін.

Відповідно до п.2.1. договору позикодавець передає позичальнику або перераховує на його банківський рахунок зазначену суму позики протягом 60 днів з моменту укладення цього договору.

Згідно п. 2.2. договору повернення зазначеної в цьому договорі суми позики здійснюється позичальником не пізніше 01 липня 2012 року . Вказана сума безпроцентної позики може бути повернена за бажанням позичальника по частинах (в розстрочку).

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство з додатковою відповідальністю «Яготинський механічний завод» надало, а Приватне акціонерне товариство «Яготинський рибгосп» отримало позику у сумі 30 000,00 грн.

Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином завіреною копією та оглянутим у судовому засіданні оригіналом платіжного доручення № 3834 від 12.04.2012 року на суму 30 000,00 грн.

В порушення умов договору (п. 2.2) Приватне акціонерне товариство «Яготинський рибгосп» у встановлений строк не повернуло вказану суму позики.

У зв'язку з вищезазначеним, позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. № 547-01 від 10.06.2012 року про повернення позики, в якій вимагав негайного повернення суми позики в розмірі 30 000,00 грн., отриманої на підставі договору від 12.04.2012 року, та надати відповідь на вказану претензію в строки, передбачені ст. 7 ГПК України (докази направлення претензії наявні в матеріалах справи).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповіді на зазначену претензію у строк та в порядку визначеному законодавством відповідач не надав, суму позики у розмірі 30 000,00 грн. позивачу не повернув.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору позики.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Умовами договору, зокрема п. 2.2. передбачено, що повернення зазначеної в цьому договорі суми позики здійснюється позичальником не пізніше 01 липня 2012 року .

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву на позов та доказів, що підтверджують виконанням ним своїх зобов'язань, не надав, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Яготинський рибгосп» на користь Товариством з додатковою відповідальністю «Яготинський механічний завод» основної заборгованості в сумі 30 000,00 грн. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 159,90 грн. 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є правомірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за період з 02.07.2012 року по 04.09.2012 року, господарський суд зазначає, що він є арифметично невірним.

Здійснивши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» власний розрахунок 3% річних, суд встановив, що з відповідача на користь позивача за вказаний період підлягає стягненню 160,27 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 30000 02.07.2012 - 04.09.2012 65 3 % 160.27 Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 159,90 грн. 3% річних, заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі - 159,90 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у сумі 30 159,90 грн., з яких 30 000,00 грн. сума основного боргу та 159,90 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. - оплати послуг юриста, згідно з актом №122 виконаних робіт від 01.09.2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Хитрюком Олексієм Анатолійовичем було укладено договір про надання юридичної допомоги № 2 від 10.05.2012 року та додаткову угоду №1 до нього від 30.08.2012 року, згідно умов яких вартість юридичної та практичної допомоги за даною угодою становить 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року N 5076-VI адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги були надані, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження суми понесених витрат по оплаті наданих юридичних послуг позивачем надано платіжне доручення № 4463 від 03.09.2012 року на суму 5 000,00 грн., яке свідчить про перерахування відповідних коштів на рахунок Фізичної особи-підприємця Хитрюка Олексія Анатолійовича, та акт прийому-передачі виконаних робіт № 122 від 01.09.2012 року, згідно якого з метою повернення боргу ТДВ «Яготинський механічний завод» Субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою Хитрюком О.А. проводилось юридичне супроводження роботи з цього питання. Підготовлена та направлена претензія до ПрАТ «Яготинський рибгосп», підготовлена та направлена в господарський суд позовна заява з наступним представництвом ТДВ «Яготинський механічний завод» в суді. Допомога надана відповідно до умов договору №2 від 10.05.2012 року в повному обсязі і підлягає сплаті в розмірі 5 000,00 грн. без ПДВ.

Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, які підтверджують статус адвоката за Хитрюком Олексієм Анатолійовичем, який надавав правову допомогу відповідно до укладеного між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Хитрюком Олексієм Анатолійовичем договору № 2 про надання юридичною допомоги від 10.05.2012 року.

Таким чином, оскільки послуги за договором надавалися не адвокатом, а юристом, який не є адвокатом, доказів оплати позивачем послуг саме адвоката матеріали справи не містять, суд не вбачає підстав вважати ці витрати позивача судовими, та покладати їх на відповідача.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого Господарського суду України від 14.09.2010 по справі № 30/384.

Судові витрати, у тому числі на оплату послуг адвоката, за своєю правовою природою не є позовними вимогами, про задоволення яких чи відмову у їх задоволенні суд зазначає у резолютивній частині рішення.

Згідно з приписами ст.ст. 49 і 84 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл (стягнення) відповідних судових витрат лише у разі їх обґрунтованості (доведеності) стороною спору. У випадку, коли витрати сторін не належать до судових витрат у розумінні ст. 44 ГПК України, відсутні підстави зазначати про їх розподіл (у тому числі про відмову у покладенні таких витрат на іншу сторону) в резолютивній частині рішення. Зазначена правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року та постанові Вищого господарського суду України від 24.05.2011 року у справі № 14/027-10/16.

Судовий збір, відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Яготинський рибгосп» (07700, Київська область, Яготинський район, місто Яготин, вул. Переяслівська, буд. 142, код ЄДРПОУ 24215478) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Яготинський механічний завод» (07700, Київська область, Яготинський район, місто Яготин, вул. Київська, буд. 1, код ЄДРПОУ 00333351) 30 000 (тридцять тисяч) 00 коп. основного боргу, 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 90 коп. 3% річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 18.01.2013 року