Рішення

від 15.01.2013 по справі 9/380-13/401-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/380-13/401-2012 15.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модекс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волтан", м. Київ

про стягнення боргу 71 744 грн.

Судді: Курдельчук І.Д. (головуючий), Котков О.В., Спичак О.М.

Представники:

Від позивача не з'явилися

Від відповідача Паскал Т.І. -пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі - 71 744 грн., посилаючись на ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.01.2012р. по справі №9/380 у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012р. апеляційну скаргу позивача було задоволено, рішення від 05.01.2012р. -скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2012р.касаційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення від 05.01.2012р. та постанову від 18.04.2012р. - скасовано, справу передано на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2012р. справі № 9/380 було присвоєно номер № 9/380-13/401-2012 та призначено судовий розгляд на 26.09.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2012р. розгляд справи було відкладено на 06.11.2012р.

В судове засіданні 06.11.2012р. представники позивача та відповідача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду від 06.09.2012р. та від 26.09.2012р. не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2012р. було призначено колегіальний розгляд справи № 9/380-13/401-2012.

Розпорядженням від 08.11.2012р. Голова Господарського суду міста Києва Князьков В.В. розпорядився розглянути справу № 9/380-13/401-2012 колегіально у складі: Головуючий суддя -Курдельчук І.Д.; судді: Бондаренко Г.П., Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2012р. судовий розгляд було призначено на 20.11.2012р.

20.11.2012р. від відповідача надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог, в яких відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

20.11.2012р. суддя Бондаренко Г.П. заявила самовідвід, посилаючись на ч. 2 ст. 20 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. було задоволено самовідвід судді Бондаренко Г.П.

Розпорядженням від 21.11.2012р. Голова Господарського суду міста Києва Князьков В.В. розпорядився розглянути справу № 9/380-13/401-2012 колегіально у складі: Головуючий суддя -Курдельчук І.Д.; судді: Котков О.В., Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2012р. колегія суддів прийняла справу № 9/380-13/401-2012 до свого провадження та призначила судовий розгляд на 15.01.2013р.

Позивач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До матеріалів справи долучені конверти та копії ухвал суду, які були повернуті з юридичної та фактичної адреси позивача з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає»та «за закінченням терміну зберігання».

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував повністю та просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 15.01.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2011 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0067 від 17.06.2011р. на суму 5 520 грн. щодо передплати за поставку цукру піску.

За твердження позивача, ним було помилково перераховано на рахунок відповідача 77 264 грн., що підтверджується платіжним дорученням №125 від 17.06.2011р. за зазначеним вище рахунком -фактурою №СФ-0067, а не 5 520 грн. за 600 кілограмів цукру піску про поставку якого домовились сторони.

21.06.2011 року відповідачем поставлено позивачу 600 кілограмів цукру піску на суму 5 520 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.06.2011р.

Позивачем зазначає, що відповідач не мав правової підстави на отримання 71 744 грн. та зобов'язаний повернути вказану суму на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки вказані кошти були безпідставно набуті відповідачем.

Відповідач заперечив проти позову та зазначає про те, що ним було виставлено на прохання позивача рахунок-фактуру №СФ-0067 на суму 77 264,00 грн. та надано його оригінал щодо передплати за поставку 8 398 кг. цукру піску. Зазначений рахунок оплачено позивачем 17.06.2011р.

Згідно податкової накладної №16, виписаної відповідачем 17.06.2011р. і отриманої позивачем, грошові кошти в сумі 77 264 грн. включені позивачем до податкового кредиту та до податкового зобов'язання відповідачем, сплачено за результатами червня відповідний податок у бюджет.

У зв'язку з неповним отриманням оплаченого товару позивачем за наказом № 02/02 від 22.06.2011р., складською довідкою № 426 від 13.12.2011р., відповідачем було зарезервовано на складі решту 7 798,00 кг. цукру піску для позивача по ціні 9,20 грн. за кг (з врахуванням ПДВ) та забезпечено його зберігання та збереження.

За твердженням відповідача, позивач неодноразово відмовлявся від отримання недопоставленого цукру піску 7 798 кг., а отже, у відповідача були правові підстави на отримання коштів у розмірі 71 744 грн., з огляду на що позовні вимоги є безпідставними.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є в тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчену копію рахунку-фактури №СФ-0067 від 17.06.2011 року на суму 5 520 грн. (оригінал для огляду не надано), який, за твердженням позивача, був виставлений відповідачем у якості оферти на поставку товару -600 кг. цукру піску.

Відповідачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчену копію рахунку-фактури №СФ-0067 від 17.06.2011р. на суму 77264, 00 грн. (оригінал надано для огляду в судовому засіданні), який, за твердженням відповідача, ним було направлено та який був отриманий позивачем. Останнім даний рахунок було акцептовано та сплачено згідно платіжного доручення №125 від 17.06.2011р. на виконання досягнутих між сторонами домовленостей по поставці 8398, 00 кг. цукру піску 77264,00 грн.

Із рахунку-фактури №СФ-0067 від 17.06.2011р. на суму 77 264 грн. вбачається, що сторони погодили номенклатура (асортимент) товару, його кількість та ціну.

Частиною 2 ст. 642 Цивільного кодексу України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідач направив пропозицію укласти договір поставки, шляхом виставлення рахунку-фактури №СФ-0067 від 17.06.2011р. на суму 77 264 грн., а позивач в свою чергу прийняв запропоновані умови, сплативши відповідачу грошові кошти у розмірі - 77 264 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжним дорученням №125 від 17.06.2011р. При цьому, як встановлено судом, в платіжному дорученні №125 від 17.06.2011р. в графі призначення платежу зазначено: «оплата за цукор, згідно рах. № 67 від 17.06.2011р., разом з ПДВ -920 грн.». Зазначене платіжне доручення підписано директором та головним бухгалтером позивача, а також містить печатку підприємства - ТОВ "Модекс".

Таким чином, між сторонами у справі було укладено договір поставки у спрощеній формі, на умовах попередньої оплати, шляхом виставлення відповідачем рахунку-фактури та його оплати позивачем.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Поставлення відповідачем позивачу товару (600 кг. цукру піску) на суму 5 520 грн. не заперечується сторонами та підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.06.2011р.

Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що кошти у розмірі 71 744 грн. отримано відповідачем безпідставно, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Позивачем, в порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України, не доведено наведених у позові обставин щодо помилкового перерахування коштів. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір (у спрощеній формі) на підставі саме рахунку-фактури №СФ-0067 від 17.06.2011р. на суму 77 264 грн., який було акцептовано позивачем.

Виставлення відповідачем позивачу рахунку-фактури №СФ-0067 від 17.06.2011р. на суму 5 520 грн., яке заперечується відповідачем, не є належним доказом на підтвердження помилкового перерахування коштів позивачем, оскільки відповідачем у справі також надано рахунок №СФ-0067 від 17.06.2011р. на суму 77 264 грн. Крім того, суд звертає увагу на можливість існування двох рахунків-фактур, з яких тільки один було акцептовано позивачем шляхом сплати певної суми, внаслідок чого між сторонами виникли певні господарські зобов'язання.

В платіжному дорученні №125 від 17.06.2011р. в графі призначення платежу зазначено: «оплата за цукор, згідно рах. № 67 від 17.06.2011р., разом з ПДВ -920, 00 грн.». Зазначене платіжне доручення підписано директором та головним бухгалтером позивача, а також містить печатку підприємства - ТОВ "Модекс", однак позивачем в обґрунтування своїх тверджень про помилковість суми не надано доказів притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, винних у неправильному оформленні бухгалтерських документів, які відповідають за таке оформлення

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним твердження позивача про отримання відповідачем коштів у розмірі 71 744 грн. без достатньої правової підстави, оскільки кошти у розмірі 71 744 грн. сплачені за поставлення відповідачем товару (цукру піску), доказів протилежного позивач не надав. Щодо часткового отримання товару позивачем від відповідача не на всю сплачену суму, то суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості захисту свого права як покупця в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 693 ЦК України.

Окремо, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення коштів у розмірі 71 744 грн. в порядку ст.530 ЦК України.

Існуюче право підлягає судовому захисту в разі, якщо воно порушене або ж не визнається відповідачем вже на час звернення до суду (ст. 1. ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). В даному випадку, на час звернення позивача з позовом до суду, матеріали справи не містять доказів звернення позивача з вимогою до відповідача, настання строків задоволення такої вимоги, а відповідно і порушення відповідачем прав позивача шляхом незадоволення такої вимоги.

Відповідно до частини 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В Постанові № 9/380 від 28.08.2012р. Вищого господарського суду України було вказано, що ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами: не було витребувано у позивача саме оригінал рахунка-фактури від 17.06.2011 № СФ-0067 на суму 5 520 грн. та/або його первісну копію, одержану позивачем для здійснення оплати (зокрема, копія рахунка-фактури, додана до позовної заяви, містить окремі ознаки її одержання за допомогою засобу факсимільного зв'язку; а.с. 8); не усунуто наявну в справі суперечність щодо неподання ТОВ "Модекс" оригіналу рахунка-фактури від 17.06.2011 № СФ-0067 на суму 5 520 грн. (а.с. 84, 175) та виконання позивачем вимог ухвали місцевого суду від 09.11.2011 і подання ним для огляду в судовому засіданні оригіналів документів, доданих до позовної заяви, про що зазначено в протоколі судового засідання від 13.12.2011 (а.с. 1, 8, 70); не з'ясовано причин відсутності у позивача згаданого оригіналу рахунка-фактури (у випадку його неподання на вимогу суду); не встановлено обставин одержання позивачем податкової накладної на суму 77 264 грн., копію якої ним подано до суду (а.с. 71); не досліджено належним чином зміст та наявні розбіжності в оформленні поданих позивачем до суду копій платіжного доручення від 17.06.2011 № 125 щодо перерахування відповідачеві 77 264 грн. (зокрема, як щодо суми ПДВ -"920 грн.", так і стосовно відсутності тотожності в частині способу оплати, наявності підписів посадових осіб та інших реквізитів; а.с. 10, 108); не з'ясовано обставин, пов'язаних з наявністю у відповідача (з подальшим поданням до суду) оригіналу рахунка-фактури від 17.06.2011р. № СФ-0067 на суму 77 264 грн., який згідно з його письмовими запереченнями проти позову, ним було надано позивачеві для здійснення попередньої оплати (а.с. 37, 52, 85, 175); не досліджено фактичних обставин, пов'язаних із здійсненням відповідачем дій, спрямованих на доставку і передачу позивачеві оплаченого цукру в повному обсязі; не з'ясовано позицію відповідача стосовно підстав передачі ним та причин одержання позивачем лише 600 кг цукру замість 8 398 кг; не дано оцінки доводам позивача щодо загальної кількості нібито придбаного ним цукру (з урахуванням його розфасовки по 50 кг) та помилковості розрахунку суми до сплати, зазначеної в спірному рахунку-фактурі; не дано оцінки доводам позивача щодо купівлі у відповідача 150 кг цукру за рахунком-фактурою від 01.07.2011 № СФ-0079 на суму 1 425 грн. як доказу відсутності у сторін інших відповідних зобов'язань (зокрема, стосовно спірних 7 798 кг цукру; а.с. 55, 127, 130).

На виконання вказівок касаційної інстанції судом було витребувано у сторін відповідні письмові пояснення та докази (ухвали суду від 06.09.2012р., 26.09.2012р., 08.11.2012р., 21.11.2012р.).

Позивач вимоги ухвал суду не виконав та витребувані письмові пояснення та докази не надав.

Відповідач на виконання вимог ухвал суду пояснив, що цукор у розмірі -7 798 кг. зарезервований за позивачем та зберігається на складі відповідача, що підтверджується Складською довідкою № 426 від 13.12.2011р. Крім того, поставка цукру здійснюється на складі відповідача, адреса якого відома позивачу, або за адресою вказаною позивачем у відповідному замовленні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави для стягнення з відповідача грошових коштів не підтвердив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Відповідач поніс судові витрати, сплативши судовий збір у розмірі -720 грн. за подання касаційної скарги. Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, вказані судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модекс»(03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 38-44, код ЄДРПОУ 14305281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волтан»(юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4; поштова адреса: 03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 94-А, код ЄДРПОУ 22967567), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, витрати по сплаті судового збору в розмірі 720 (сімсот двадцять) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 17 січня 2013 року.

Судді І.Д. Курдельчук (головуючий) О.В.Котков О.М. Спичак