Рішення

від 15.01.2013 по справі 5015/5058/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.13 Справа№ 5015/5058/12

суддя Фартушок Т.Б.

при секретарі Колодка І.І.

розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі:

позивача: Державної екологічної інспекції в Львівській області, м.Львів

до відповідача: державне комунальне підприємство „Ребус", м.Комарно

про: відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства

ціна позову: 1914,15грн.

за участю представників:

від прокурора: Телюк Г.В., прокурор прокуратури м.Львова;

від позивача: Милян Ю.Я., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача:не з'явився

Суть спору: Прокурор Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі: позивача: Державної екологічної інспекції в Львівській області, (м.Львів) звернувся до господарського суду з позовною заявою до державного комунального підприємства „Ребус" (м.Комарно) про відшкодування збитків завданих державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Ухвалою суду від 03.12.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.12.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в ході перевірки встановлено, що Відповідачем на теоиторії сміттєзвалища м.Комарно здійснено забруднення землі на площі 800 кв.м., глибиною просочування 0,2 м., про що Державною екологічною інспекцією у Львівській області складено акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства №482/03/499.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі суду від 17.12.2012 р.

Учасникам процесу по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скерована чи оголошені Учасникам процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про оголошення ухвал) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор в судове засідання з'явилась; позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Протягом розгляду справи Прокурором надано суду довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ.

Представник Позивача в судове засідання з'явився; позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Протягом розгляду справи Позивачем надано суду копію довіреності №09-48 від 10.01.2012р. на право здійснення представництва.

Відповідач явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, хоча був належним чином повідмлений про час та місце розгляду спору , про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 81562 0006720 6.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Крім того, згідно ч.1 ст.64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою; у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі наявних в матеріалах справи даних щодо поштової адреси та адреси місцезнаходження Відповідача, даних щодо скерування ухвал господарського суду Відповідачу, суд зазначає, що ухвали суду по даній справі скеровані та вручені Відповідачу належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19.03.2012р.-26.03.2012р. Державною екологічною інспекцією у Львівській області (далі-Позивач) за участю представника Комарнівської міської ради та представника Відповідача проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства державним комунальним підприємством „Ребус". За результатами перевірки складено акт №482/03/449 від 19-26.03.2012р. (далі -Акт перевірки) державними інспекторами з охорони навколишнього природного серодовища в Львівській області (Головач Ю.М., Затишко Н.Ф., Гладун М.В.)

Перевіркою (Акт перевірки) встановлено наступне:

- правовстановчі документи на право користування земельною ділянкою, на якій розташоване сміттєзвалище відсутні;

- відсутній дозвіл та ліміт на розміщення відходів на 2012р., здійснюється без дозвільне та безлімітне розміщення відходів;

- відсутній паспорт місця видалення відходів;

- по міському сміттєзвалищі не розроблений проект рекультивації відпрацьованих земель, які на даний час не використовуютьсядля видалення відходів; рекультивація не проводиться;

- вивіз відходів на сміттєзвалище м.Комарно та його обслуговування здійснює державне комунальне підприємство„Ребус";

- при обстеженні сміттєзвалища встановлено: при в'їзді на сміттєзвалище не встановлено шлагбаум та КПП, вільний доступ; не проводиться перешарування відходів інертними матеріалами; відсутні розпізнавальні знаки про наявність сміттєзвалища; відсутні межові знаки; не ведеться журнал первинного обліку видалення відходів на сміттєзвалище; відсутній збір та утилізація інфільтрату дренажний канал, яким збираються транспортуються дренажні і дощові води; спалювання та самозаймання відходів на час перевірки не зафіксовано;

- також при в'їзді на сміттєзвалище та вздовж дороги зафіксовані несакціоновані місця складування (звалища) відходів на трьох ділянках загальною площею 1269 м.кв. та об'ємом 1431,9м.куб. на грунті, що призвело до засмічення земель;

- також зафіксовано засмічення твердими побутовими відходами земельної ділянки, яка використовується під міське сміттєзвалище, площа засмічення становить 6420 м.кв. та об'ємом відходів котрими відбулось засмічення 7705,06 м.куб.;

Як зазначено в Акті перевірки, відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України (затверджена наказом Мінприроди України від 04.04.2007р. №149) проведено розрахунок заподіяної шкоди, яка становить 1914,15грн. Витяг з розрахунку наявний в матеріалах справи.

Відділом інструментально-лабораторного контролю відібрано проби грунту для лабораторних досліджень, згідно протоколу №(25-28)/12 вимірювання показників складу та властивостей грунтів від 19.03.2012 року, та акту відбору проб грунтів від 19.03.2012 року №9 взято чотири проби грунту, одна з них фонова. В пробі грунту №1 за результатами лабораторних досліджень виявлено перевищення вмісту кадмію (рухомих форм), нікелю, а також цинку (рухомих форм).

05 квітня 2012 року листом (вих.№ 09-1537) Позивач направив на адресу Відповідача претензію про відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання природних ресурсів. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповіді на зазначену претензію.

Відповідач не надав суду доказів відшкодування 1914,15грн. шкоди,завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Так, частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Глава 82 Цивільного кодексу України присвячена деліктним зобов'язанням, тобто зобов'язанням з відшкодування шкоди. Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв'язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі -Закону) державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Згідно п. «Б»ч.1 ст.20, ч.2 ст.35 Закону, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною земель.

Відповідно до п. «З»ч.1 ст. 20 Закону, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Державна екологічна інспекція у Львівській області відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Львівській області, затвердженого наказом Мінприроди від 12.12.2011р №136, є спеціальним підрозділом Мінприроди , який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю державній екологічній інспекції. Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання , відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; додержання правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами); виконання вимог висновків державної екологічної експертизи у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням умов виданих дозволів , лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди, скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, транскордонне переміщення об"єктів рослинного та тваринного світу; виконує інші функції.

Інспекція має право обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації, військові та оборонні об"єкти, об"єкти органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби у місцях їх постійної дислокації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання , відтворення та охорону природних ресурсів, поводження з відходами ( крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Ч.3 ст.148 Господарського кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону, земля підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України. Згідно ч.3 ст.19 Господарського кодексу України, держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель.

Згідно ст.2 Закону, земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом, цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.Б ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно ч.1 ст.167 ЗК України, господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Охорона земель включає: а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування; б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; г) збереження природних водно-болотних угідь; ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь (стаття 164 Земельного кодексу України).

Згідно з статтею 35 закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ч.4 ст.68 Закону, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні порушенні вимог природоохоронного законодавства; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Враховуючи ту обставину, що Відповідач порушив вимоги наведених вище нормативно-правових актів в частині охорони земель, в його діях убачається перший елемент складу цивільного правопорушення-протиправна поведінка. Факту протиправності поведінки Відповідачем не спростовано.

Здійснення засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами завдало державі шкоди, яка полягає у завданні шкідливого впливу на стан земель та родючість грунтів. Відповідач не спростував факту завдання шкоди.

Згідно ч.1ст.96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані: підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Заподіяння шкідливого впливу на стан земель та родючість грунтів завдало державі шкоди в сумі 1914,15грн., та вчинення такого правопорушення Відповідачем, що встановлено наведеним вище, свідчить про наявність причинного зв'язку. Розмір шкоди визначено на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України (затверджена наказом Мінприроди України від 04.04.2007 р. №149).

Згідно ч.1ст.56 Закону України "Про охорону земель", юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із

законом.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Факт порушення вимог природоохоронного законодавства, який полягає у забрудненні землі на площі 800кв.м., глибиною просочування 0,2м (забруднюючі речовини кадмій,цинк) , що є порушенням вимог ст.ст.35.45,46 Земельного кодексу України, зафіксовано Актом №482/03/449 від 19-26.03.2012 року перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеним Державною екологічною інспекцією у Львівській області. Як вбачається зі змісту зазначеного Акту, Відповідач був присутнім при перевірці; акт підписав без застережень; в судовому порядку результати перевірки, оформлені зазначеним актом не оскаржував.

Враховуючи вищенаведене та те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не представлені докази відсутності факту завдання збитків Відповідачем внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в тому числі розміру таких, та те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення Вілдповідачем повної або часткової сплати 1914,15грн. завданих збитків, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

15.01.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.01.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з державного комунального підприємства „Ребус" (адреса: 81562, вулиця Січових Стрільців, будинок 4, місто Комарно, Городоцький район, Львівська область, ідентифікаційний код 13801500) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області (адреса: 79026, вулиця Стрийська, будинок 98, місто Львів, ідентифікаційний код 25263002) 1914,15грн. на спеціальний рахунок м.Комарно: р/р 33111331700078 в УДКСУ у Городоцькому районі, ідентифікаційний код 37965536, код платежу 24062100 в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

3. Стягнути з державного комунального підприємства „Ребус" (адреса: 81562, вулиця Січових Стрільців, будинок 4, місто Комарно, Городоцький район, Львівська область, ідентифікаційний код 13801500) в дохід Державного бюджету України 1609,5грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Фартушок Т.Б.