Рішення

від 10.01.2013 по справі 5011-3/17788-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/17788-2012 10.01.13

За позовом Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»

Про стягнення 132 633,34 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Курдиляс Ю.Л. -по дов. № 68 від 09.01.2013

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»про стягнення грн. основного боргу по орендній платі, який виник внаслідок неналежного виконанням взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди індивідуально визначеного військового майна № 71/2011 від 30.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/17788-2012 та призначено її до розгляду на 10.01.2013.

Позивач в судовому засіданні 10.01.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 10.01.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.12.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, офіс 708, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 09.01.2013 є місцезнаходженням відповідача, а також на адресу : м. Київ, вул. Ісаакяна, 18.

Проте відправлення з ухвалами від 12.12.2012 надісланої за вищевказаними адресами повернуто до суду поштовими відділеннями у зв'язку з тим, що адресат за цими адресами не знаходиться.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.01.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.10.2011 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомир (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»(орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного військового майна № 71/2011 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно загальною площею 20 484,30 кв. м., що знаходиться у військовому містечку № 2 за адресою : м. Житомир, вул. Щорса, 99, а саме

нежитлові приміщення штабу інв. № 2/46 площею 322,4 кв. м.;

нежитлові приміщення вбиральні інв. № 2/28 площею 7,8 кв. м.;

нежитлові приміщення КПП інв. № 2/32 площею 23,2 кв. м.;

нежитлові приміщення сховищ:

- інв. № 2/63 площею 452,3 кв. м.;

- інв. № 2/74 площею 637,0 кв. м.;

- інв. № 2/75 площею 638,7 кв. м.;

- інв. № 2/82 площею 2074 кв. м.;

нежитлові приміщення складів:

- інв. № 2/19 площею 561,4 кв. м.;

- інв. № 2/20 площею 561,5 кв. м.;

- інв. № 2/8 площею 541,6 кв. м.;

- інв. № 2/10 площею 548,2 кв. м.;

- інв. № 2/11 площею 542,1 кв. м.;

- інв. № 2/12 площею 542,1 кв. м.;

- інв. № 2/13 площею 542,6 кв. м.;

- інв. № 2/14 площею 221,2 кв. м.;

- інв. № 2/15 площею 53,4 кв. м.;

- інв. № 2/16 площею 222,0 кв. м.;

- інв. № 2/17 площею 340,2 кв. м.;

- інв. № 2/18 площею 345,3 кв. м.;

- інв. № 2/2 площею 477,7 кв. м.;

- інв. № 2/22 площею 144,9 кв. м.;

- інв. № 2/3 площею 485,2 кв. м.;

- інв. № 2/4 площею 492,8 кв. м.;

- інв. № 2/5 площею 486,6 кв. м.;

- інв. № 2/50 площею 658,1 кв. м.;

- інв. № 2/51 площею 674,6 кв. м.;

- інв. № 2/52 площею 674,6 кв. м.;

- інв. № 2/59 площею 651,7 кв. м.;

- інв. № 2/6 площею 497,6 кв. м.;

- інв. № 2/60 площею 641,8 кв. м.;

- інв. № 2/61 площею 764,9 кв. м.;

- інв. № 2/67 площею 153,7 кв. м.;

- інв. № 2/69 площею 591,4 кв. м.;

- інв. № 2/7 площею 489,8 кв. м.;

- інв. № 2/71 площею 417,2 кв. м.;

- інв. № 2/72 площею 52,2 кв. м.;

- інв. № 2/73 площею 1293,3 кв. м.;

- інв. № 2/9 площею 553,4 кв. м.;

нежитлові приміщення пункту заправки інв. № 2/89 площею 30,2 кв. м.;

нежитлові приміщення складу ППМ інв. № 2/62 площею 45,3 кв. м.;

нежитлові приміщення сараю інв. № 2/55 площею 11,0 кв. м.;

нежитлові приміщення погребу інв. № 2/65 площею 46,5 кв. м.;

нежитлові приміщення акумуляторної інв. № 2/70 площею 116,6 кв. м.;

нежитлові приміщення тех. будівлі інв. № 2/76 площею 252,8 кв. м.;

нежитлові приміщення пожежного депо інв. № 2/81 площею 383,1 кв. м.;

нежитлові приміщення пож. інв. пункту:

- інв. № 2/84 площею 10,9 кв. м.;

- інв. № 2/85 площею 2,6 кв. м.;

- інв. № 2/86 площею 6,0 кв. м.;

укриття інв. № 2/83 площею 89 кв. м.

Згідно п. 1.3. договору назване в п. 1.1. нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання під складські приміщення.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за квітень та травень 2012 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 94 235,65 грн., а також не сплачено компенсацію земельного податку за травень 2012 року в розмірі 19 550,56 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно п. 7.1. договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

У відповідності до п. 2.1. договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін. Указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 роки і більше -не раніше дати державної реєстрації договору) та акту приймання-передачі.

За актом прийому-передачі від 30.10.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв визначене в п. 1.1. договору майно, загальною площею 20 484,30 кв. м., що знаходиться у військовому містечку № 2 за адресою : м. Житомир, вул. Щорса, 99.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами погоджено, що строк дії договору встановлений з 30.10.2011 до 30.09.2014.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (листопад 2010 року) на рівні 56 000,00 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Відповідно до п. 3.2. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. договору).

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.6. договору орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що всупереч прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідач не виконує своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість за квітень ат травень 2012 року, що становить за розрахунками позивача, які неоспорені відповідачем, 94 235,65 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 5.3. договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 94 235,65 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 19 550,56 грн. компенсації земельного податку за травень 2012 року слід зазначити наступне

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Умовами договору не передбачено обов'язку орендаря сплачувати орендодавцю компенсацію земельного податку.

Стаття 14 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. При цьому особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї .

Згідно із приписами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України відповідні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивачем належними засобами доказування не доведено порушення прав позивача з боку відповідача щодо несплати компенсації земельного податку за травень 2012 року в розмірі 19 550,56 грн.

З огляду на викладене в позові в частині стягнення з відповідача 19 550,56 грн. компенсації земельного податку слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»04112, (м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, офіс 708, код ЄДРПОУ 30929947) на користь Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир (10014, м. Житомир, вул. Адмірала Щасного, 20, код ЄДРПОУ 08492505) 94 235 (дев'яносто чотири тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 65 коп. боргу по орендній платі, 1 884 (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 16.01.2013.

Суддя В.В.Сівакова