Рішення

від 15.01.2013 по справі 5015/4960/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.13 Справа№ 5015/4960/12

За позовом: Приватного підприємства «Львівкомундорпроект», м. Львів

до відповідача: Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м. Львів

про: стягнення 1 443 018,90 грн. дебіторської заборгованості за Договором №07-10 від 17.08.2010 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Харко Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Самардак І.С. (довіреність від 20.12.2012 р. № 53);

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 15.01.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Львівкомундорпроект», м. Львів до Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м. Львів про стягнення 1 443 018,90 грн. дебіторської заборгованості за Договором № 07-10 від 17.08.2010 року.

Ухвалою суду від 26.11.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.12.2012 року. Ухвалою суду від 26.12.2012 року розгляд справи відкладено на 15.01.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 07-10 від 17.08.2010 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 443 018,90 грн., з яких: 1 388 983,20 грн. -основний борг, 13 944,10 грн. інфляційних нарахувань та 40 091,60 грн. -3 % річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від

26.11.2012 року виконав частково, просив позов задоволити повністю з підстав наведених в позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 26.11.2012 року не виконав, проти позову належним чином не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча про час і місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

17 серпня 2010 року між відповідачем (Замовник) з однієї сторони, та позивачем (Проектною організацією) з другої сторони, укладений Договір № 07-10 на виконання проектно-вишукувальних робіт (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Проектна організація зобов'язується за завданням Замовника, своїми силами і засобами виготовити згідно будівельних норм та правил проектно-кошторисну документацію по об'єкту «Реконструкція вулиці Любінської»(проектні роботи: стадія «П», «Р») (надалі іменується «документація»), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити розроблену Проектною організацією документацію. Пунктом 1.2. Договору встановлено, що термін виготовлення та передачі Проектною організацією документацію Замовнику встановлюється сторонами згідно календарного плану, що додається до Договору і відповідно до якого терміном виконання робіт є 25.09.2010 року.

Як зазначається в позовній заяві, вказані в Договорі роботи були виконані в обумовлений термін згідно календарного плану робіт та прийняті Замовником згідно Акту № 1 здачі-приймання комплексних проектно-вишукувальних робіт від 25.08.2010 року по стадії «П»на суму 566 024,80 грн. проте відповідач провів лише часткову оплату по зазначеному Акту № 1 на суму 108 073,20 грн., відповідно сума недоплати складає 457 951,60 грн.

Проектні роботи по стадії «Р»були прийняті Замовником 25.09.2010 року, про що свідчить накладна № 18 від 25.09.2010 року, лист відповідача № 05/3047 від 09.12.2011 року, що направлений у відповідь на лист позивача № 53 від 16.11.2011 року, в якому позивач черговий раз звертається до відповідача з проханням оплатити заборгованість.

Позивач неодноразово направляв відповідачу Акт № 2 здачі-приймання комплексних проектно-вишукувальних робіт від 25.09.2010 року, проте відповідач даний Акт не підписав.

Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість робіт щодо розробки проектної документації Проектною організацією включає в себе відшкодування витрат та плату за виконані роботи і становить 1 528 995,60 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 254 832,60 грн. Пунктом 2.2. оплата виконаних робіт здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Проектної організації.

Проте, станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 07-10 від 17.08.2010 року склала 1 388 983,20 грн.

Позивач також здійснив нарахування відповідачу 3 % річних в розмірі 40 091,60 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 13 944,10 грн.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Хоча відповідач фактично й ухилявся в підписанні акта № 2 виконаних проектно-кошторисних робіт, проте за матеріалами, що розглядаються вбачається фактичне їх виконання (Договір, календарний план робіт, листування між організаціями, висновки експертизи по проектах), а як наслідок, вказане є обов'язком відповідача оплатити проведений обсяг робіт, що передбачений п.п. 1.1, 1.2 Договору.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так позивач здійснив нарахування відповідачу 3 % річних в розмірі 40 091,60 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 13 944,10 грн.

Для розрахунку інфляційних нарахувань позивачем взято період з 01.12.2011 року по 01.10.2012 року. Суд звертає увагу позивача, що у відповідності до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р]. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Таким чином, позивачем неправильно здійснено розрахунок суми інфляційних нарахувань, які підлягають до стягнення з відповідача, оскільки позивач у своєму розрахунку за вказаний період рахував лише ті місяці, коли індекс інфляції був більшим одиниці. Суд здійснив перерахунок суми інфляційних нарахувань за період з 01.12.2011 року по 01.10.2012 року і яка склала від'ємний показник. Тому суд дійшов висновку відмовити у застосуванні інфляційних нарахувань відповідачу.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 1429074,80 грн., з яких: 1 388 983,20 грн. -основний борг, 40 091,60 грн. -3 % річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати в сумі 28 581,50 грн. слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, 79044, м. Львів, вул. Горбачевського, 10 (ідентифікаційний код 04056049, р/р 35424054002050 ГУДК у Львівській області, МФО 825014) на користь Приватного підприємства «Львівкомундорпроект», 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15 (ідентифікаційний код 31730530, р/р 260000003495 в філії ВАТ «УКЕРСІМБАНК»м. Львова, МФО 325718) 1 388 983,20 грн. основного боргу, 40 091,60 грн. 3 % річних та

28 581,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. У решті частин позовних вимог у позові відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.01.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А