Рішення

від 15.01.2009 по справі 12/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

15.01.2009                                                                                              Справа  № 12/170

за позовом товариства  з обмеженою відповідальністю „Плосківський завод мінеральних вод”, с. Плоске Свалявського району

до відповідача товариства  з обмеженою відповідальністю „М.В.М. Маркет Торг”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 2 539,64 грн.

                                                                                                    Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача – Гісем Д.О., (представник за довіреністю № 4 від 12.01.2008 року )

Від відповідача –Кузьма О.Й., директор

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством  з обмеженою відповідальністю „Плосківський завод мінеральних вод”, с. Плоске Свалявського району до товариства з обмеженою відповідальністю „М.В.М. Маркет торг”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 2 539,64 грн.

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені                 ст. ст. 20, 22 ГПК України.

За відсутності відповідних клопотань технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

          Відповідач визнав борг в сумі 2 539,64 грн. про що надав суду письмовий відзив на позов (вх. № 164 від 13.01.2009 року) в якому пояснив причини його виникнення, надав докази часткового погашення боргу, та клопоче перед судом і позивачем про надання відстрочки виконання рішення суду до 12.02.2009 року з метою добровільного повного погашення боргу та судових витрат, посилаючись на обставини, що можуть заслуговувати на увагу суду.

Письмовою заявою (вх. № 245 від 15.01.2009 року) поданою в порядку      ст. 22 ГПК України представник позивача зменшив суму позову з 4 039,64 грн. до 2 539,64 грн., посилаючись на часткове добровільне погашення боргу відповідачем, і з огляду цього не заперечив клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду строком до 12.02.2009 року.  

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 2 539,64 грн.  –основного боргу щодо оплати поставлений, згідно договору поставки № 7 від 01.01.2006 року, товар (мінеральну воду), підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-  актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2008 року;

-  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

        Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставлений товар (мінеральна вода) (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленої мінеральної води є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, за  договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність, зобов'язується  передати  у встановлений   строк (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму                  (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                      Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, відстрочивши виконання рішення суду строком до 12.02.2009 року, як виняток, чим задоволити клопотання відповідача з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  повністю.

   2. Стягнути з товариства  з обмеженою відповідальністю „М.В.М. Маркет торг” (м. Ужгород, вул. Достоєвського, 1 „Г”,6; код 31477600) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Плосківський завод мінеральних вод” (с. Плоске, 267 Свалявського району; код 01730673) суму 2 539,64 (дві тисячі п'ятсот тридцять дев'ять грн. 64 коп.) –основного боргу та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ з 12.02.2009 року.

       Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

       Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.