Рішення

від 04.12.2012 по справі 5006/13/97/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.12 р. Справа № 5006/13/97/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Генерал-Транс", м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства "Дзержинськвугілля", Донецька обл., м. Дзержинськ

про: стягнення 25998грн.68коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Ципляк П.С. (за довіреністю б/н від 01.09.2012р.)- представник;

від відповідача: Шуліка З.А. (за довіреністю б/н від 13.12.2010р.)-представник.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Генерал-Транс", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Дзержинськвугілля", Донецька обл., м. Дзержинськ про стягнення 25998грн.68коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 24437грн.68коп., пені в сумі 936грн.33коп. та 3% річних у розмірі 624грн.67коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за типовим договором про закупівлю товарів за державні кошти № 44-Т від 20.04.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

04.12.2012р. позивач надав через канцелярію суду письмові пояснення Вих. № 01-13/97 від 03.12.2012р., якими повідомив суд, що передбачені п. 5.1 договору заявки на поставку продукції, здійснювалися відповідачем в усній формі.

04.12.2012р. позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою Вих. № 02-13/97 від 04.12.2012р., якою відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 936грн.33коп.

Відзивом № 62/2117 від 30.11.2012р. відповідач визнав заявлені позивачем вимоги в частині стягнення пені та суми основного боргу, при цьому заперечував проти нарахованих позивачем 3% річних, мотивуючи свою позицію тим, що 3% річних не передбачені умовам договору № 44-Т від 20.04.2011р.; надав для залучення до матеріалів справи платіжні доручення на підтвердження часткової оплати отриманого за договором товару.

В судовому засіданні 04.12.2012р. сторони підтримали свої позиції, викладені письмово, повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору. Вважають що матеріалів справи достатньо для прийняття рішення у цьому судовому засіданні.

Розглянувши надані сторонами заяви, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

20.04.2011р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений типовий договір № 44-Т про закупівлю товарів за державні кошти (на підставі відкритих торгів від 16.03.2011р.), відповідно до умов якого продавець зобов'язується у 2011-2012 роках поставити покупцеві товари, визначені в специфікації, а покупець-прийняти та оплатити такі товари.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили найменування (номенклатуру, асортимент) товару, а саме труби гумові армовані текстильними матеріалами. Кількість товарів: 6000 штук.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 758000грн.00коп., у тому числі ПДВ 130833грн.33коп.

Згідно із п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем протягом 30 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі товарів.

У відповідності із п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін і діє до 20.04.2012р., а у відношенні фінансових зобов'язань - до їх повного і належного виконання.

Специфікацією сторони визначили найменування товару, кількість, ціну з ПДВ та загальну вартість, так поставці підлягала труба вентиляц. Ф 600мм, кількістю 5000м, ціною з ПДВ 133 та труба вентиляц. Ф 400мм, кількістю 1000м, ціною з ПДВ 120, загальна вартість товару складає 785000грн.00коп

Договір підписаний сторонами без будь-яких заперечень.

За змістом позову позивач, керуючись п. 1.1 договору, здійснив поставку обумовленого сторонами в договорі товару відповідачу за видатковими накладними № 06 від 25.05.2011р., № 07 від 10.06.2011р., № 08 від 17.06.2011р., № 09 від 30.06.2011р., № 10 від 12.07.2011р., № 11 від 19.07.2011р., № 12 від 09.08.2011р., № 13 від 15.09.2011р., № 16 від 28.10.2011р. загальною вартістю 188140грн.00коп.

Позивач зазначає, що отримавши товар, відповідач лише частково оплатив вартість товару, внаслідок чого утворилась сума заборгованості в розмірі 24437грн.68коп., яка і заявлена до стягнення.

Викладене призвело до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 24437грн.68коп., 3% річних у сумі 624грн.67коп. та пені в сумі 936грн.33коп. Підставою позову є договір № 44-Т від 20.04.2011р. про закупівлю товарів за державні кошти.

Договір № 44-Т від 20.04.2011р. про закупівлю товарів за державні кошти є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов вище вказаного договору позивач за видатковими накладними № 06 від 25.05.2011р., № 07 від 10.06.2011р., № 08 від 17.06.2011р., № 09 від 30.06.2011р., № 10 від 12.07.2011р., № 11 від 19.07.2011р., № 12 від 09.08.2011р., № 13 від 15.09.2011р., № 16 від 28.10.2011р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 188140грн.00коп.

Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно № 433 від 23.05.2011р., № 501 від 09.06.2011р., № 528 від 16.06.2011р., № 584 від 30.06.2011р., № 634 від 12.07.2011р., № 653 від 18.07.2011р., № 728 від 08.08.2011р., 861 від 12.09.2011р., № 1011 від 28.10.2011р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 44-Т від 20.04.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4.1 договору сторони дійшли згоди, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем протягом 30 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі товарів.

З матеріалів справи вбачається, що під час прийому-передачі товару сторони підписували видаткові накладні. Видаткова накладна є супроводжуючим документом, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товарно-матеріальні цінності, що передаються, відправляються або транспортуються. Таким чином, і акт прийому-передачі, і видаткова накладна виконують тотожні функції передатного акту, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника (продавця) і оприбуткування їх у вантажоодержувача (покупця), для здійснення розрахунків та ведення первинного обліку.

За таких обставин роль актів приймання в даному випадку виконують видаткові накладні, які засвідчують факти передачі постачальником (позивачем) та прийняття покупцем (відповідачем) спірного товару.

Підписання відповідачем (покупцем) вищевказаних видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Враховуючи, що остання партію товару була поставлена позивачем за видатковою накладною № 16 та відповідно отримана відповідачем ще 28.10.2011р., то з урахуванням умов договору щодо строків оплати, граничний строк оплати товару за вказаною накладною настав 09.12.2011р., отже станом на день звернення позивача до суду строк оплати вартості товару, поставленого за всіма накладними настав та почалось прострочення виконання грошового зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар

Як вбачається із представлених позивачем банківських виписок та наданих відповідачем платіжних доручень, останній протягом травня 2011 року - жовтня 2011 року перерахував позивачу в рахунок оплати товару, поставленого за договором № 44-Т від 20.04.2011р. суму в розмірі 166222грн.32коп.

Листом № 62/657 від 08.06.2011р. відповідач повідомив позивача про корегування призначення платежу, здійсненого платіжним дорученням № 776 від 24.05.2011р. на суму 23800грн.00коп., внаслідок чого просив позивача в рахунок погашення заборгованості за договором № 44-Т від 20.04.2011р. враховувати лише грошові кошти в розмірі 21280грн.00коп.

Як свідчить зміст позовної заяви, вказане враховано позивачем при визначенні заявленої до стягнення суми боргу, тобто спір між сторонами з цього приводу відсутній.

Отже, отриманий товар був оплачений лише в розмірі 163702грн.32коп., у зв`язку з чим за відповідачем виникла заборгованість в розмірі 24437грн.68коп.

Вказана сума основного боргу в тому числі підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2011р., який підписаний та скріплений печатками обох сторін., довідкою ТОВ «Генерал-транс» Вих. № 025 від 29.11.2012р. за підписом головного бухгалтера та директора, відповідно до якої станом на 29.11.2012р. заборгованість відповідача на користь позивача становить 24437грн.68коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 24437грн.68коп. суду не представлені, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, в результаті чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач керуючись п. 7.2 договору, у позові просив суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 936грн.33коп., нараховану на суму боргу 24437грн.68коп. за період з 10.12.2011р. по 09.06.2012р.

04.12.2012р. позивач звернувся до суду із заявою про часткову відмову від позову в частині заявлених позовних вимог про стягнення пені в сумі 936грн.33коп. Повноваження представника позивача на вчинення даної процесуальної дії перевірені судом.

Оскільки учасниками розглядуваних правовідносин є саме учасники даної справи, судом не встановлено підстав для неприйняття відмови від позову в цій частині вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження по справі в частині стягнення пені в сумі 936грн.33коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 624грн.67коп., нараховані на суму боргу 24437грн.68коп. за період з 10.12.2011р. по 15.10.2012р.

Відповідач проти позовних вимог у цей частині заперечував, посилаючись на відсутність підстав для нарахування річних, оскільки умовами договору № 44-Т від 20.04.2011р. такий вид відповідальності за порушення термінів оплати товару не передбачений.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання тягне за собою, як наслідок, виникнення зобов'язання боржника сплатити кредитору суму інфляційних за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки правова природа процентів, встановлених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України не є видом забезпечення виконання зобов'язання в розумінні ст. 546 Цивільного кодексу України, вони не є неустойкою та мірою відповідальності, а платою за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання, тобто йдеться саме про суму, на яку збільшується сума грошового боргу, письмова форма угоди про їх нарахування в зв'язку з прострочкою виконання відповідачем його договірного зобов'язання законодавцем не передбачена.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними.

Суд перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3% річних за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив, що позивачем вірно визначений момент виникнення права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання, представлений розрахунок є вірним, у зв'язку з чим заявлена позивачем суму 3% річних у розмірі 624грн.67коп. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в частині задоволених вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, ч. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Генерал-Транс», м. Донецьк до Державного підприємства «Дзержинськвугілля», Донецька обл., м. Дзержинськ про стягнення суми основного боргу в розмірі 24437грн.68коп. та 3% річних у сумі 624грн.67коп. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» (юридична адреса: 85200, Донецька обл., м. Дзержинськ, вул. 50 років Жовтня, будинок 19, код ЄДРПОУ 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Генерал-Транс» (83028, м. Донецьк, вул. Бессарабська, будинок 15, код ЄДРПОУ 36104043) суму основного боргу в розмірі 24437грн.68коп., 3% річних у сумі 624грн.67коп., витрати на оплату судового збору в сумі 1551грн.53коп.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Генерал-Транс», м. Донецьк до Державного підприємства «Дзержинськвугілля», Донецька обл., м. Дзержинськ в частині стягнення пені в сумі 936грн.33коп. - припинити, у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині вимог.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 04.12.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення підписано 06.12.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.