Постанова

від 31.05.2012 по справі 2а-1775/12/0170/10

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2012 р. Справа №2а-1775/12/0170/10

Окружний адміністративний суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0013982301 від 01.02.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними дій відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (ЄДРПОУ 00951971) з питань достовірності формування податкового кредиту за травень 2011р., а також про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0013982301 від 01.02.2012 року повністю. Позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (ЄДРПОУ 00951971) з питань достовірності формування податкового кредиту за травень 2011р. мотивовані тим, що як зазначено в акті, перевірка проведена на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 розділу ІІ Податкового кодексу України, в той час як у відповідача були відсутні підстави для її проведення, оскільки ніякого письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження, як того вимагає п.п. 78.1.1 ПКУ, відповідач позивачу не надсилав.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013982301 від 01.02.2012 року, то вони мотивовані невідповідністю викладених в акті перевірки висновків фактичним обставинам справи. Так, позивач вважає, що товарність та реальність господарських операцій з ТОВ «Торгоіл Групп» (ЄДРПОУ 37358795) у травні 2011р. підтверджується наступними первинними документами: договір поставки № 35/05 від 10.05.2011р., видаткова накладна № 60 від 30.05.2011р., податкова накладна № 23 від 30.05.2011р. та податкова накладна № 4 від 31.05.2011р., отримані від ТОВ «Торгоіл Групп» у підтвердження здійснення правочину в момент отримання товару, а також Акт виконаних робіт від 31.05.2011р. № ОУ-0000020. Вищевказані податкові накладні виписані ТОВ «Торгоіл Групп», який під час їх виписки був зареєстрований як платник ПДВ. Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити та були відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за травень 2011 року. Позивач вважає безпідставним висновок відповідача про те, що даний правочин є нікчемним, адже в силу ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. При цьому зауважив, що саме законом, а не актом перевірки ДПІ, який побудовано на суб'єктивних припущеннях перевіряючих. Як стверджує позивач, податковий кредит ним сформовано правильно, на підставі вимог ст.ст. 185, 187, 188, 198 та 201 Податкового кодексу України, а тому зменшення податкового кредиту за спірними операціями, що призвело до донарахуваня податкових зобов'язань з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №0013982301 від 01.02.2012р., суперечить податковому законодавству України та є протиправним.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.02.2012 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та відповідач у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно; позивач надав клопотання про розгляд справи за їх відсутності, вказав, що підтримує позовні вимоги; відповідач про причини неявки не повідомив.

Від відповідача у матеріалах справи є заперечення (том 2 а.с. 39-41), з яких вбачається, що відповідач позов не визнає та просить відмовити у задоволені позову, у тому числі вказав, що проведення спірної перевірки, що на стор. 85 акту перевірки ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» № 13068/23-7/00951971 від 14.09.2011 року було вказано, що при отриманні матеріалів перевірок від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя по контрагенту -постачальнику ТОВ «Торгоіл Групп», які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної перевірки відповідно до ст. 78, 79 розд. 8 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, тож проведення спірної перевірки позивача вважає правомірним.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення пояснив, що проведеною перевіркою було встановлено формування ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» податкового кредиту з ПДВ у травні 2011р. за рахунок ТОВ «Торгоіл Групп». Перевіркою даного підприємства, а також його контрагентів-постачальників, встановлено здійснення безтоварних операцій по ланцюгу до вигодонабувача, у зв'язку з чим податковий кредит ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» за травень 2011 року у розмірі 301722 гривень на підставі нікчемних правочинів відповідно до п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187 а п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України сформовано неправильно та він підлягає зменшенню, тож підстав для задоволення позовних вимог, на думку відповідача, немає.

Суд, враховуючі клопотання позивача щодо розгляду справи за їх відсутності, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача або його представника, з урахуванням, що згідно частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, враховуючі, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, у тому числі наявні заперечення по справі, а також приймаючі до уваги, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності сторін.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки та податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим у зв'язку з дотриманням порядку, строків та підстав проведення перевірки та прийняттям такого повідомлення -рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» є юридичною особою, яка 31.07.1998 року зареєстрована Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ № 446440 та Статутом ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 21.09.2011р. № 18821050011002448.

Суд зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» взято на облік платника податків з 23.02.1995 року, та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 397885 від 19.08.1998р.

16.01-20.01.2012р. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим на підставі наказу № 120 від 13.01.2012р. та письмового повідомлення від 13.01.2012р. № 49/23-7, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість особи, яка мала правові відносини з платниками податків - ТОВ «Торгоіл Групп» за травень 2011р., за результатами якої складено Акт перевірки за №454/23-7/00951971 від 20.01.2012р. (том 1 а.с. 11-26).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187 а п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, в результаті чого ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у травні 2011 року у сумі 301722 гривень.

Не погодившись з висновками даного акту перевірки, позивач надіслав на адресу ДПІ в м. Сімферополі АР Крим заперечення вих. № 114 від 26.09.2012р. (том 1 а.с. 27-32), за результатами розгляду яких ДПІ в м. Сімферополі АР Крим листом за вих. № 2173/10/23-7 від 30.01.2012р. повідомила, що висновки акту перевірки №454/23-7/00951971 від 20.01.2012р. відповідають діючому законодавству та не підлягають відміні чи зміні (том 1 а.с. 33-37)

У зв'язку з цим, на підставі акту перевірки №454/23-7/00951971 від 20.01.2012р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було винесено податкове повідомлення-рішення № 0013982301 від 01.02.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 301723,00грн., в тому числі 301722,00грн. основного платежу та 1,00грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 38)

Перевіряючи правомірність проведення відповідачем спірної перевірки, судом встановлено, що в наказі № 120 від 13.01.2012р. на її проведення зазначено, що його винесено на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Згідно пункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України, на який міститься посилання у наказі відповідача № 120 від 13.01.2012р., документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, обов'язковою передумовою законності призначення перевірки за вказаною обставиною є направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень та ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

В силу п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Проте, як свідчать матеріали справи, будь-якого обов'язкового письмового запиту з вимогою надати пояснення та їх документальні підтвердження відповідачем позивачу не надсилалось.

Разом з тим, в силу п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача, в обґрунтування правомірності проведення спірної перевірки, на акт перевірки ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» № 13068/23-7/00951971 від 14.09.2011р., де на стор. 85 вказано про те, що при отриманні матеріалів перевірок від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя по контрагенту - постачальнику ТОВ «Торгоіл Групп», які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної перевірки відповідно до ст. 78, 79 розд. 8 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

Суд зауважує, що відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України отримання податкової інформації, якою виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, не є самостійною і достатньою підставою проведення позапланової перевірки. Така перевірка, за положеннями даної норми, у випадку отримання відповідної інформації, проводиться лише якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Вказані вимоги закону відповідачем у даному випадку дотримані не були, що свідчить про проведення спірної перевірки у відсутність законних на те підстав.

Разом з тим, вказані обставини не можуть бути підставою для визнання протиправними дій ДПІ в м. Сімферополі з проведення перевірки, адже саме органи податкової служби, в силу вимог Податкового кодексу України, є контролюючими органами та наділені повноваженнями з проведення перевірок, в тому числі і документальних позапланових невиїзних, тому підстав вважати протиправними саме дії суд не знаходить.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (ЄДРПОУ 00951971) з питань достовірності формування податкового кредиту за травень 2011р.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкового повідомлення-рішення №0013982301 від 01.02.2012 року, судом встановлено наступне.

У вступній частині акту перевірки позивача зазначено, що під час перевірки використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Облік податків та платежів», пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інформація, отримана від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 29.08.2011р. № 4972/7/23-08.

У п. 3 акту перевірки, висновки якого були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, зазначено, що ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» формувало податковий кредит з ПДВ у травні 2011р. за рахунок ТОВ «Торгоіл Групп».

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим був направлений запит «Про проведення зустрічної звірки» до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя № 7442/7/23-7 від 19.08.2011р. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Торгоіл Групп» за період березень-червень 2011р.

З акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 23.08.2001р. № 3695/23-08/37358795 слідує, що основними постачальниками ТОВ «Торгоіл Групп» у травні 2011р. були: ПП «Нева М», ТОВ «Агрооіл Групп», ОСОБА_1 та ТОВ «ДІП Електрик». Інформація щодо транспортування товару та щодо розрахунків за отриманий товар до перевірки не надавалася.

В свою чергу, за результатами аналізу системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів було встановлено, що одним з основних постачальників ТОВ «Агрооіл Групп» є ТОВ «ДІП Електрик» (код ЄДРПОУ 36386706), що перебуває на обліку ДПІ у Печерському районі м. Києва та від якої ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було отримано акт від 14.06.2011р. № 879/23-9/36386706 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ДІП Електрик» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р.

Згідно з цим актом, перевіркою встановлено: неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України; порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачалниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р., зі змінами і доповненнями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р., зі змінами і доповненнями.

Відповідач зазначив, що аналізом вищевказаної інформації з урахуванням того, що на ТОВ «Агрооіл Групп» по даним наданої до ДПІ звітності працювало 10 осіб, встановлено факт неможливості реального здійснення операцій з поставки олії соняшникової нерафінованої.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару (послуг) від ТОВ «ДІП Електрик» до контрагентів-покупців у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Відповідач зазначив, що оскільки у ТОВ «ДІП Електрик» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ТОВ «ДІП Електрик» не є господарською діяльністю підприємства.

У зв'язку з цим, згідно актів перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по ПДВ за травень 2011р. ТОВ «Агрооіл Групп» (від 29.08.2011р. № 3728/2303/34440939) та ТОВ «ДІП Електрик» (від 14.07.2011р. № 00879/2309/36386706) було зменшено податкове зобов'язання по контрагенту ТОВ «Торгоіл Групп» у сумі ПДВ відповідно 299328,82грн. та 3957100,99грн.

Таким чином, як зазначив відповідач, згідно детальної інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що ТОВ «Торгоіл Групп» не могло проводити операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів у зв'язку з їх відсутністю.

Отже, враховуючи те, що підприємства-постачальники не поставили товар на адресу ТОВ «Торгоіл Групп», то відповідно вказане підприємство не могло поставити цей товар на адресу ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» - контрагента-покупця, а отже ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» безпідставно віднесло до податкового кредиту за травень 2011р. суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Торгоіл Групп» в розмірі 301722грн.

Суд з вказаними висновками ДПІ в м. Сімферополі АРК не погоджується з огляду на наступне.

Передусім, слід зазначити, що посилання відповідача, в обгрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на інформацію комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Облік податків та платежів», пошуково-довідкової системи ЦБД ДПА України, Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інформацію, отриману від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 29.08.2011р. № 4972/7/23-08, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п.5.2. Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, акти перевірок контрагентів позивача, його контрагентів по ланцюгу, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем у травні 2011 року, то суд перевіряє їх відповідність Податковому кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, 10 травня 2011 року між ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (Покупець), правонаступником якого є ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів», та ТОВ «Торгоіл Групп» (Постачальник) було укладено договір поставки № 35/05, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався на умовах, викладених у розділах даного договору, передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити олію соняшникову нерафіновану 1 гатунку ДСТУ 4492:2005 по складу, найменуванню, цінам та у кількості, вказаним у відповідних специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків, що є невід'ємною частиною даного договору (том 1 а.с. 39-41)

Згідно з п. 2.1 договору продукція поставляється Покупцю на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу на шість місяців з дати поставки. За згодою сторін строк користування товарним кредитом може бути продовжений.

03.06.2011р. до даного договору поставки сторонами було укладено Додаткову угоду, якою п.2.1 договору змінено і викладено в наступній редакції: «Продукція поставляється Покупцю на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу на три місяці з дати поставки. За згодою сторін строк користування товарним кредитом може бути продовжений» (том 2 а.с. 97)

Крім того, даною додатковою угодою сторони доповнили договір пунктом 2.8, відповідно до якого у випадку неоплати продукції Покупцем, Продавець має право вимагати повернення Продукції.

В силу п. 3.2 договору поставки № 35/05 право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання товаророзпорядчих документів (накладна, акт приймання-передачі тощо).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків - до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.8 договору).

На виконання умов укладеного договору поставки, у травні 2011 року ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» отримало від ТОВ «Торгоіл Групп» товар - олію соняшникову нерафіновану 1 гатунку ДСТУ 4492:2005 в кількості 155,0 тон на загальну суму 1776300,00грн., в т.ч. ПДВ 296050,00грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000060 від 30.05.2011р. (том 1 а.с. 47).

Розрахунки з ТОВ «Торгоіл» позивач здійснював на умовах товарного кредиту, що було відображено при проведенні перевірки у реєстрах (том 1 а.с. 249-250, том 2 а.с. 1-13)

На підтвердження фактичного здійснення даної господарської операції, ТОВ «Торгоіл Групп» була виписана податкова накладна № 23 від 30.05.2011р. на суму 1776300,00грн., в т.ч. ПДВ 296050,00грн. (том 1 а.с. 48)

Як свідчать матеріали справи, зазначений товар було передано для зберігання Зберігачу - ТОВ «Торгоіл Групп» в межах Договору зберігання № З-3-03/11 від 21.03.2011р. за Актом № 6 від 30.05.2011р. Місцем зберігання визначено виробничі потужності ТОВ «Торгоіл Групп» за адресою: 71202, смт. Черніговка, Чернігівський район, Запорізька обл., вул. Рєпіна, 29 (том 1 а.с. 49-52)

Крім того, як свідчать матеріали справи, послуги ТОВ «Торгоіл Групп» з відстрочення позивачу платежу (товарний кредит) сторони оцінили в 34030,50грн., в т.ч. ПДВ 5671,75грн., у зв'язку з чим між сторонами був підписаний акт № ОУ-0000020 здачі-приймання робіт (надання послуг) та ТОВ «Торгоіл Групп» виписана податкова накладна №4 від 31.05.2011р. на суму 34030,50грн., в т.ч. ПДВ 5671,75грн. (том 1 а.с. 53, 55).

Судом встановлено, що вищевказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р., а також відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за травень 2011 року (том 2 а.с. 81-91)

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Доказів того, що ТОВ «Торгоіл Групп» під час виписки спірних податкових накладних не було зареєстровано як платник ПДВ, відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що спірна сума податкового кредиту підтверджується належним чином складеною платником ПДВ податковою накладною, а відтак висновки про його завищення на цю суму суперечать фактичним обставинам справи та податковому законодавству.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що витрати за вищевказаним договором не пов'язані з господарською діяльністю позивача, суд вважає їх безпідставними.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В силу п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, мається на увазі саме необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідний податковий кредит.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ, видами діяльності ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів», за КВЕД, є, зокрема, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості тощо.

Як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України за вих. № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У зв'язку з цим не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про не підтвердження зв'язку понесених позивачем витрат з власною господарською діяльністю, оскільки відповідно до бази даних ДПІ в м. Сімферополі контрагенти по ланцюгу, зокрема, ТОВ «ДІП Електрик», з яким позивач взагалі не мав взаємовідносин у перевіреному періоді, не мають на балансі власних основних засобів, трудових ресурсів тощо.

Більше того, як встановлено судом, безпосередній контрагент позивача - ТОВ «Торгоіл Групп» мав необхідні можливості для здійснення спірних господарських операцій з поставки та зберігання олії соняшникової.

Так, в матеріалах справи містяться: копія Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/15133 від 22.02.2012р., яким ТОВ «Торгоіл» надано дозвіл на виробництво та реалізацію олії соняшникової нерафінованої холодного пресування першого віджиму по ДСТУ 4492:2005; копія експлуатаційного дозволу № 08-19-28/PF від 15.02.2011р. строком дії до 14.02.2012р. для потужностей (об'єктів) з виробництва, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів, яким надано дозвіл на виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах та макухи соняшникової; копія укладеного 10.10.2010р. між ПП «Паритет-Агро» (Орендодавець) та ТОВ «Торгоіл Групп» (Орендар) договору оренди цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Запорізька обл., Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Рєпіна, буд. 29 для здійснення орендарем його статутної діяльності (том 1 а.с. 80, 81, 82-86)

Як свідчать матеріали справи, позивач придбав товар у ТОВ «Торгоіл Групп» з метою подальшого використання у господарській діяльності, а саме - для подальшої його реалізації на експорт, для чого позивачем з Cornega Solutions S.A. (Panama) було укладено Контракт №КНР-29/11 від 23.05.2011р. (том 2 а.с. 92-96)

Судом встановлено, що 11.08.2011р. контрагент - Cornega Solutions S.A. (Panama) звернувся до позивача з проханням розірвати Контракт № КНР-29/11 від 23.05.2011р., посилаючись на фінансовий стан, у зв'язку з чим 16.08.2011р. між сторонами був підписаний Додаток до вищевказаного Контракту про дострокове припинення його дії (том 2 а.с. 98, 99)

25.08.2011р. позивач звернувся до ТОВ «Торгоіл Групп» з повідомленням про невиконання умов договору поставки в частині проведення розрахунків та нагадуванням, що у разі неоплати, позивач має повернути отриманий товар, у зв'язку з чим товар було знято зі зберігання та за актами приймання-передачі повернуто ТОВ «Торгоіл Групп» у місці зберігання: Запорізька обл., Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Рєпіна, 29 (том 2 а.с. 100-102, 105-106, 109-110).

Позивачем оформлені Видаткові накладні на повернення: № С-ВП000006 від 01.09.2011р., № С-ВП000009 від 02.09.2011р. та № С-ВП000012 від 05.09.2011р. (том 2 а.с. 103, 107, 111).

До податкової накладної № 23 від 30.05.2011р. на отримання товару оформлено: Розрахунок № 10 від 01.09.2011р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, Розрахунок № 19 від 02.09.2011р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та Розрахунок № 20 від 05.09.2011р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (том 2 а.с 104, 108, 112)

Повернення товару було відображено позивачем у Декларації з ПДВ за вересень 2011р. у Додатку № 1 до неї та реєстрі податкових накладних, наданому до ДПІ (том 2 а.с. 115-120, 121-137).

Суд вважає, що наступне розірвання договору і повернення товару не свідчить про його безтоварність та недійсність в момент укладання та виконання.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Торгоіл Групп» договору поставки на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки, відповідачем не наведено.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Торгоіл Групп» договору на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «Торгоіл Групп», відповідачем не зазначено.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, з цієї підстави спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Однак, і з цієї підстави спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Інших підстав для визнання укладеного правочину нікчемним відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Посилання відповідача на порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0013982301 від 01.02.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 301723,00грн., в тому числі 301722,00 гривень основного платежу та 1,00 гривень штрафних санкцій, винесено відповідачем у порушення вимог податкового законодавства та всупереч фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 31.05.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 05.06.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0013982301 від 01 лютого 2012 року.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00951971, юридична адреса: 95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Елеваторна, 14) перерахований судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок, сплачений за квитанцією № 1753 від 08.02.2012 року.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.