Постанова

від 14.02.2012 по справі 2а/0270/193/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/193/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича ,

при секретарі судового засідання: Драло Лілії Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : Андрікевич Ю.В. - представник за довіреністю;

відповідача : Коломієць І.М. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Вінницяагропроект"

до : Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про : визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012350 від 03.01.2012р.

ВСТАНОВИВ :

В січні 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся кооперативно-державний проектно-вишукувальний інститут "Вінницяагропроект" (далі - КДПВІ "Вінницяагропроект") з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012350 від 03.01.2012р.

Позов мотивовано тим, що ДПІ у м. Вінниці проведено позапланову невиїзну перевірку КДПВІ "Вінницяагропроект" з питань дотримання вимог податкового законодавства з нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2009р. по 31.05.2009р. при взаєморозрахунках з ТОВ "БК "Партнер-Інвест" (код ЄДРПОУ 33151462), наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 5060/23/03577898 від 26.12.2011р.. На підставі висновків даного акту ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012350 від 03.01.2012р.. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач вважає його протиправним та просить скасувати, оскільки воно не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин.

27.01.2012р. на адресу суду від позивача надійшли доповнення та уточнення до адміністративного позову (а.с.22).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та доповненнях та уточненнях до адміністративного позову (а.с. 22), просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні не погодився із заявленими позовними вимогами, зазначивши, що ДПІ у м. Вінниці при проведенні позапланової невиїзної перевірки та прийнятті оскаржуваного рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Свідок - ОСОБА_3 (головний інженер кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Вінницяагропроект") в судовому засіданні пояснив, що був присутній при підписанні акту № 1 здачі-прийому субпідрядних робіт по договору № 11509/1 від 10.06.2009р.. Зазначений акт підписував він та директор ТОВ "БК "Партнер-Інвест", директор не надавав ніяких доказів в підтвердження його повноважень.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що кооперативно-державний проектно-вишукувальний інститут "Вінницяагропроект" зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 30.12.1991р. № 1, код ЄДРПОУ 03577898, взято на податковий облік в органах ДПС 30.12.1991р. за № 50, станом на 08.12.2011р. перебуває на обліку в ДПІ у м. Вінниці, та є платником, зокрема, податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтво про реєстрацію платника від 22.07.1997р. № 01759603.

На підставі службового посвідчення УВН № 076702, виданого 02.08.2011р., Осадчук Катериною Петрівною -старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби ІІ рангу, відділу взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці, відповідно до наказу № 5220/23 від 08.12.2011р., виданого ДПІ у м. Вінниці на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, проведена позапланова невиїзна перевірка кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Вінницяагропроект" з питань дотримання вимог податкового законодавства з нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2009р. по 31.05.2009р. при взаєморозрахунках з ТОВ "БК "Партнер-Інвест" (код ЄДРПОУ 33151462), наслідки якої відображені в акті за № 5060/23/03577898 від 26.12.2011р.

Позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення КДПВІ «Вінницяагропроект»:

1) п.п. 7.7.1 п. 7.7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає до сплати в бюджет за серпень 2009 року на суму 5000 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000012350 від 03.01.2012р., яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 6000 грн., з них, 5000 грн. - за основним платежем, 1000 грн. - за штрафними санкціями.

Вирішуючи спір по суті суд визнає заявлені вимоги позивача щодо скасування прийнятого відповідачем рішення необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, перевіряючим в акті зазначено, між КДПВІ "Вінницяагропроект" (за договором -Виконавець), в особі директора Балеги М.С. та ТОВ "БК "Партнер" (за договором -Замовник), в особі директора ОСОБА_6, укладено договір субпідряду № 11509/1 від 28.05.2009р, відповідно до умов договору Замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт: збір вихідних даних та перед проектні пропозиції по об'єкту «Реконструкція головного лікувального корпусу Райгородської лікарні по вул. Леніна під дитячий садок Немирівського району». За виконану роботу, Замовник перераховує Виконавцю 30000 грн., в т.р. ПДВ 20 % - 5000 грн.

Виконання умов вказаного договору підтверджується актом № 1 здачі-прийому по договору № 11509/1 від 10.06.2009р. (а.с. 36), податковою накладною від 14.08.2009р. на загальну суму 30 000 грн., в т.ч. ПДВ 5000 грн. (а.с. 39).

Перевіряючим встановлено, що відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2011р.по справі № 1-705/11 ТОВ "БК "Партнер" (код ЄДРПОУ 33151462) м. Київ визнано фіктивним підприємством.

Крім того, в матеріалах справи міститься постанова слідчого СОГ -старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві майора міліції Горожанової В.А. від 12.10.2011р. (а.с. 68) в якій встановлено, що в період 2009 року Інститут "Вінницяаропроект" задекларував фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "БК "Партнер-Інвест" без фактичного проведення фінансово-господарських операцій. Документи підписані від імені ОСОБА_6, який в період 2009 року на посаді директора ТОВ "БК "Партнер-Інвест" не перебував , дану посаду займала ОСОБА_8, яка допитана у рамках розслідування кримінальної справи показала, що фактично обов'язків директора не виконувала, діяльності не здійснювала і документів не підписувала. У 2010 році на посаду директора ТОВ "БК "Партнер-Інвест" був призначений ОСОБА_9, який також діяльності не здійснював і документів не підписував.

Зважаючи на вищезазначене, податковий орган дійшов висновку, що КДПВІ "Вінницяагропроект" перераховувались кошти на фіктивне підприємство ТОВ "БК "Партнер-Інвест" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Перевіркою не підтверджується задекларований податковий кредит з ПДВ за серпень 2009 року в сумі 5000 грн. по податкових накладних одержаних від ТОВ "БК "Партнер-Інвест", а тому встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за серпень 2009 року в сумі 5000 грн.

З такою позицією податкового органу суд погоджується з огляду на наступне.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Спеціальні вимоги для письмових правочинів юридичних осіб встановлені статтею 207 ЦК України. Так, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Неправомірними вважаються правочини, які за своїм змістом, формою та іншими елементами в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704 (далі - Положення) (в редакції чинній на час проведення господарських операцій), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 2.4 даного Положення (в редакції чинній на час проведення господарських операцій), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналізуючи наведену норму Закону, можна дійти висновку, що будь-які документи (у тому рахунку договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 цього ж Закону, передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищевикладене, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. понесені витрати, пов'язані з отримання послуг, повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, право на нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що реальність здійснення господарських операцій по виконанню робіт підтверджується наявністю договору субпідряду № 11509/1 від 28.05.2009р., акту здачі-прийому субпідрядних робіт по договору № 11509/1 від 10.06.2009р., платіжного доручення № 696 від 14.08.2009р., податкової накладної № 41 від 14.08.2009р., які були оформлені на виконання договору субпідряду, що укладений КДПВІ "Вінницяагропроект" та ТОВ "БК "Партнер-Інвест".

Однак, як встановлено судом, договір субпідряду, акт здачі-прийому субпідрядних робіт, податкова накладна, підписані від імені ОСОБА_6, який, відповідно до постанови слідчого від 12.10.2011р. (а.с. 68-69), в період 2009 року на посаді директора ТОВ "БК "Партнер-Інвест" не перебував, дану посаду займала ОСОБА_8, яка допитана у справі показала, що фактично обов'язків директора не виконувала, діяльності не здійснювала і документів не підписувала.

Крім того, підтвердження реальності господарської операції, представник позивача намагався підтвердити показаннями свідка ОСОБА_3, однак, останній в судовому засіданні лише підтвердив факт підписання документів ОСОБА_6, який, як вже було встановлено судом, немає ніякого відношення до ТОВ "БК "Партнер-Інвест".

Таким чином, з наведеного можна зробити висновок, що позивачем включено до податкового кредиту ПДВ по придбаних послугах, по яких не підтверджено зв'язок з господарською діяльністю, що призвело до завищення податкового кредиту на 5000 грн.

Що стосується посилань позивача на ту обставину, що податковий орган, застосовуючи за податкове правопорушення, що було вчинене у серпні 2009 року, відповідальність передбачену ПК України, яка не існувала на той час, порушив ст.. 58 Конституції України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зокрема, статтею 123 Податкового кодексу України встановлено штрафні санкції, які застосовуються до платників податків у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (надалі -Закон 3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу ХІХ "Перехідні положення" доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Виходячи з викладеного, правове регулювання порядку застосування штрафних санкцій за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, є різним залежно від періоду, в якому застосовуються відповідні штрафні санкції.

З 1 січня 2011 року, тобто від дати набрання чинності Податковим кодексом України, і до 6 серпня 2011 року, тобто до дати набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, слід виходити із загальних норм Конституції України та Податкового кодексу України.

З дати набрання чинності Законом 3609-VI штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція висвітлена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 2198/11/13-11 від 24.11.2011р.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та правомірним, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям щодо правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, в контексті статті 2 КАС України, з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Вінницяагропроект" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012350 від 03.01.2012р. - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Свентух Віталій Михайлович